Наприкінці 2022 року можна було б дуже голосно заволати: як добре, що він закінчився.
Але для українця це виглядає трохи не актуально: повномасштабна війна триває, ракетні удари продовжуються, безпечні місця в Україні закінчилися, та й за кордоном українським переселенцям не так уже й просто облаштуватися, попри підтримку західних країн.
Крім того, багато людей втратити свої домівки, своїх близьких і навряд чи можуть назвати цей рік хоч якось приємним. Тим не менш, Україна вибухнула яскравим полумʼям так, що світ нарешті її розгледів. Які ключові зміни сталися у світі в контексті цього «великого вибуху»?
Світ розгледів Україну
Світ переосмислив свою ставлення до України у 2022 році. Фото: Getty Images
Нарешті багато людей на Заході зʼясували, що Україна існує. Звучить смішно, якби не було так сумно.
Від Німеччини, яка раптом усвідомила у квітні 2022 року, що, виявляється, німці завинили не тільки перед росією за Другу світову, адже існує ще Україна, що була окупована ними повністю. Зокрема, 
із посиланням на BBC писав про те, що росія Путіна намагалася монополізувати пам'ять про Другу світову війну, і тепер врешті Берлін дійшов до усвідомлення травм України, яких вона зазнала при нацистах.
До Ілона Маска, що хоча й запевняє, що гнів українців щодо його пропозиції миру на умовах Володимира Путіна — то все атака агресивних ботів, навряд чи справді в це вірить. Хоча тут точно сказати важко.
Від Євробачення-2022 — де Україна не тільки виграла, а й не була дискваліфікована попри заклик підтримати захисників «Азовсталі» — до запевнення від союзників на Заході, що Київ сам визначатиме, що таке перемога у війні та сам вирішить, на яких умовах і в який момент ми будемо готові до переговорів з агресором.
Володимир Зеленський звернувся до багатьох парламентів світу — включно з Конгресом США. Фото: Getty Images
Від парламентів провідних країн, які вислухали часто гнівні промови президента Володимира Зеленського з відсилками до Другої світової та боротьби Черчілля — до Генасамблеї ООН, яка неодноразово засудила агресію росії та продовжує виключати державу-терориста з ключових організацій ООН.
Список можна продовжувати, але головний висновок такий: Україна нарешті стала повноправним субʼєктом міжнародних відносин, відстоюючи свій повний суверенітет, а не компроміси, аби «зберегти обличчя Путіну». Звісно, російські пропагандисти продовжують працювати проти нашої субʼєктності, але й Київ не залишається осторонь та раз за разом доводить, що сам визначатиме свою долю.
Українська армія продемонструвала дива
Українські військові продемонстрували дивовижну стійкість та винахідливість. Фото: Getty Images
Українська армія показала цього року, що є якщо й не першою в світі, то вже точно кращою в реальних бойових діях за аж занадто розрекламовану армію рф, чий фасад «другої армії світу» приховував роки корупції, розграбування і дуже ієрархічної системи та підходу до війни, які не такі вже й корисні у сучасних боях.
Українці воювали та продовжують воювати, демонструючи не тільки високий бойовий дух та готовність боротися до визволення кожного міста та селища, а й креативність та нестандартні рішення. Росіяни воювали і продовжують воювати за старими та негнучкими схемами, мапами та нереальними інструкціями і задачами, тому їхні успіхи такі незначні, попри велику кількість солдатів, контроль над небом та більш сучасну та потужну зброю на початку повномасштабного вторгнення.
Ієрархічність російської армії дозволила знищити десятки їхніх генералів, яких для підняття бойового духу військ відправляли на поле бою, де вже їхні дзвінки перехоплювали українські спецслужби, після чого знищували. Генерали, які мали б сидіти в тилу, адже підготовка людини такого звання вимагає десяток років навчання, гинули через неспроможність росіян до самостійних рішень на полі бою.
Крім того, американців приголомшила винахідливість українських військових, які змогли застосувати західну та радянську зброю несподіваними способами, модернізуючи озброєння на ходу, писав з посиланням на The New York Times.
Українські військові продовжують боротися за звільнення всіх українських земель. Фото: Getty Images
Серед прикладів — встановлення ракет на вантажівки для доставки на місце стрільби, кулементних станків на автівки, аби стріляти під час руху, ракетних систем на швидкохідних катерах тощо. Крім того, Київ на диво ефективно використав безпілотники Bayraktar для знищення російських цілей — аж так, що це вразило головного виконавчого директора компанії Халука Байрактара, який відзначив здатність українців «вичавити якомога більше з цих систем».
Видання зазначало, що інженерна винахідливість українців різко контрастує з повільним і доктринальним характером російського просування.
Також американці дивувалися тому, що для знищення крейсера «Москва» українці розробили власну протикорабельну ракету «Нептун» на базі старої радянської, зі значно покращеною дальністю й електронікою, крім того, ЗСУ встановили ракети HARM на винищувачі МіГ-29, чого досі не робила жодна авіація.
Звісно, все це обернулося й успіхами на полі бою: росіяни планували захопити Київ за три дні, тоді як пройшло вже більше 300 днів, і віз і досі там — росіяни ганебно втекли з Київської та Чернігівської області після того, як ЗСУ та ТРО спромоглися знекровити противника та вичавити його з цих регіонів.
Крім того, росіянам довелося попрощатися з островом Зміїним, здійснити жест доброї волі на Харківщині та врешті — вийти з Херсону.
ЗСУ звільнили Херсон 11 листопада 2022. Фото: Getty Images
Від початку грудня атак зазнали також не тільки склади окупантів на Донбасі, а й російські військові аеродроми Дягілево та Енгельс. Ці атаки, серед іншого, довели, що ворожа авіація вкрай вразлива для атак зовні, тобто росіяни не очікували, що їм доведеться оборонятися на власній території, а в пабліках за поребриком замайоріли здивовані питання, а що ж із хваленим російським ППО, чому воно не працює.
Отже, Україна продемонструвала свою здатність до опору, а росія — свою повну нездатність виконати навіть частково цілі так званої «СВО», яку почала чи то через паранойю, чи то через маразм Володимира Путіна та його оточення.
Захід почав надавати Україні серйозну зброю
Спочатку Україна отримувала тільки зброю для партизанської боротьби. Фото: Wikipedia
Не одразу, але Захід повірив у можливість перемоги України у війни з рф і почав постачати нам серйозну зброю. До початку вторгнення і одразу після початку повномасштабного наступу у лютого Київ отримував лише партизанську зброю — зокрема, з січня нам постачали протитанкові системи Javelin і NLAW.
На Заході були впевнені, що Україні доведеться вести партизанську війну, а на захоплення ключових територій давали від 3 до 21 дня, як розповідав пізніше секретар РНБО Олексій Данілов. Справа в тому, що НАТО, як і решта цивілізованого світу, справді вірили у «другу армію світу» доти, поки не побачили її неспроможність у сучасній війні.
Вже у квітні-травні Україна змогла отримати від Словаччини системи ППО С-300, а наприкінці квітня відбулося перше засідання контактної групи з питань оборони України — формат отримав назву Рамштайн. Саме ця група визначає, яка саме зброя необхідна Києву для подальшого наступу. Тоді в НАТО вирішили поставили Україні артилерію, зокрема гаубиці М777. Вже пізніше Київ отримав САУ CAESAR від Франції, Panzerhaubitze 2000 від Німеччини тощо.
У червні Україні також дісталися бронетранспортери М133, а також протикорабельні комплекси Harpoon. Перші MLRS Київ почав отримувати наприкінці червня.
HIMARS допомогли переломити хід війни на Донбасі та на Півдні України. Фото: Wikipedia
До серпня Києву також надали авіаційні ракети НАТО HARM. Ключовими для контрнаступу стали також HIMARS, які допомогли знищити багато складів ворога на Донбасі та просунути контрнаступ як у Харківській області, так і у Херсонській.
На жаль, сучасні системи ППО Києву почали надавати тільки після 10 жовтня — коли росія почала масовані ракетні атаки на Київ, маючи на меті знищити нашу енергетичну інфраструктуру. Тоді Німеччина відправила Києву першу систему ППО IRIS-T, а США почали терміново шукати кораблі для відправки Україні американських NASAMS. Також свої системи Hawk і Crotale надали Іспанія і Франція.
Наразі в українській системі ППО, окрім радянських С-300, Буків та інших старих систем, присутні також Stormer, Gepard, Stinger, Mistral, Starstreak, і ми вже очікуємо одну з найефективніших систем ППО від США Patriot, про яку так довго просив Київ.
Втім, побоюючись ескалації аж до ядерної атаки по Україні, прямої війни НАТО з рф і крадіжки американських технологій, США досі відмовляються постачати Києву ракети великої дальності ATACMS та ударні безпілотники Gray Eagle і Reaper. У США вважають також, що танки Abrams і винищувачі F-16 також поки не потрібні Києву — адже у ЗСУ вже достатньо танків, а навчання роботі з американськими забере багато місяців.
США поки не дають Україні далекобійні ракети ATACMS. Фото: Wikipedia
Тим не менш, США вже надали україні допомоги на суму близько $50 млрд і схвалили пакет ще майже на $50 млрд на наступний 2023 рік. Отже, постачання озброєння та боєприпасів продовжиться, а з ним — і нарощування його потужності.
Дива волонтерського руху та самоорганізації
Не вперше з 2014 року, але вперше настільки масово українці волонтерили у 2022 так, що збирали сотні мільйонів на супутники, байрактари, дрони-камікадзе, автівки, бронежилети, планшети та все, що могло знадобитися українським військовим під час бойових дій.
Це справді важливо, адже російська армія або бойовики ОРДЛО не мають такої підтримки населення та волонтерів, хоча росіяни й намагаються копіювати та імітувати збори, подібні українським. По російських пабліках легко відстежили, що великого успіху такі збори не мають.
Українці збирають для фронту та деокупований територій все, що можуть. Фото: Юлія Савостіна/FB
Важливо також те, що у волонтерському русі задіяні українці, незалежно від соціального статусу, рівня заробітків та віку — волонтерами стали всі — від дітей молодшого шкільного віку, що продають свої малюнки або іграшки, аби допомогти армії, до літніх людей, які збирають банки на окопні свічки, вʼяжуть теплий одяг для військових, печуть їм пироги на фронт та відправляють подарунки до свят.
Росія — держава-терорист: нарешті офіційно
Ціла низка країн та міжнародних організацій — зокрема, це вже зробили ПАРЕ, Парламентська асамблея НАТО, Європарламент, а також Чехія, Нідерланди, Естонія, Литва, Латвія та Польща — у 2022 році визнали росію державою-спонсором тероризму.
Сталося це не одразу після початку повномасштабного вторгнення, і навіть не одразу після проби знищення Маріуполя разом з його мешканцями та шокуючих кадрів з Бучі та Бородянки. Тим не менш, Захід поступово усвідомлює, чим насправді є росія.
На жаль, спонсором тероризму рф ще не визнали Штати, хоча ще у червні Комітет Сенату США з міжнародних відносин рекомендував Держдепартаменту це зробити.
Як уже писав , у разі, якщо США все ж визнають росію спонсором тероризму, Москва отримає дуже серйозні проблеми. Зокрема, торгово-фінансові операції з рф для всіх резидентів США будуть заборонені, рахунки та майно всіх російських установ, приватних організацій та перших осіб держави у США та по всьому світу заблокують, крім тих країн, які ризикнуть отримати санкції США.
Зараз у списку спонсорів тероризму США — лише чотири країни: Іран, Північна Корея, Куба та Сирія.
На думку політичних експертів, США тягнуть з цим рішенням, адже вважають, що їхня політика ядерного стримування росії поки працює, крім того, їм важливо продовжувати переговори щодо визволення американських полонених, які будуть заморожені у разі визнання кремля терористом. Тим не менш, таке рішення можливе у 2023 році або пізніше.
Чого Україна очікує від 2023 року
Україна у 2023 році продовжить боротьбу за свої кордони. Фото: Getty Images
Звісно, Київ бажає під ялинку на 2023 рік побільше зброї та бажано — далекобійної, адже навіть західні експерти уже попереджають, що політика стримування Володимира Путіна не факт, що дуже й працює. Хоча він і не застосовує поки ядерну зброю (стан якої, можливо, не кращий за стан російської ППО), масштабні обстріли України з метою вивести з ладу енергетичну інфраструктуру посеред зими вже можна вважати ескалацією.
Подальша обережність та стриманість Заходу у допомозі України може призвести до поразки Києва, а це вже може закінчитися розладом у Європі, зиск від чого отримає, зокрема, Китай, пише голова Центру США та Європи в Інституті Брукінгса Констанц Стельценмюллер для Financial Times.
Навіть сама росія, для того, аби мати шанс на майбутнє, мала б програти цю війну, вважає, наприклад, Тімоті Снайдер.
За прогнозами Кирила Буданова, влітку українська армія може увійти в Крим. Фото: Getty Images
Звісно, хотілося б вірити прогнозу Кирила Буданова, що ми вже влітку зайдемо в окупований Крим, але хід бойових дій буде залежати від дуже багатьох факторів — в тому числі готовності Заходу нарощувати поставки озброєння в Україну та здатності Києва відновлювати та захищати енергосистему, яка зазнає постійних атак ворога.
Одне зрозуміло точно — після перемоги Україна матиме найсучаснішу енергосистему (яку доводиться оновлювати через обстріли росії), найсучаснішу армію, яка продовжує навчатися за стандартами НАТО та здобуває безцінний досвід у боях, готове до найгостріших викликів суспільство та оновлене сприйняття світу, адже наразі ми максимально дистанціюємося від російської культури та російських наративів, згадуючи своє минуле та розширюючи власні горизонти в рамках світової глобалізації.
Водночас росіяни, які так і не змогли організувати спроможні протести ані за 20 останніх років, ані цього року, коли Путін оголосив про примусову мобілізацію громадян на так звану «СВО» без підготовки та навіть зброї, все більше заглиблюються в тоталітарне болото, потерпаючи від санкцій та втрачаючи поступово ту саму «велич», яку вони так успішно імітували для всього світу, аж так, що світ у неї щиро вірив.
І замість «побачити англосаксів на колінах» вони самі все частіше відступають «жестами доброї волі». Врешті зʼявився шанс, що їхній режим розсиплеться, а вони самі — якби то парадоксально не звучало — отримають шанс на оновлення своєї країни — звісно, після виплати всіх репарацій Україні та іншим державам, проти яких вони здійснили агресію. Втім, це вже буде не наша справа і не наша історія.
Нам потрібна перемога України та її максимальний захист від усіх подальших зазіхань на наш суверенітет та незалежність. Цим ми жили у 2014, живемо у 2022 і житимемо у 2023 році.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
PUMA переосмислює гру: старт наймасштабнішої та найгучнішої кампанії року — "GO WILD"
