продовжує спецпроєкт «Ми з України», розповідаючи історії українців, які об'єдналися, щоб допомогти іншим під час повномасштабної війни з росією.
Цього разу ми поспілкувалися з Юлією Савостіною, журналісткою, яка 2013 року створила проєкт Made in Ukraine, а у 2022 році перепрофілювала його на допомогу постраждалим від повномасштабної війни українцям, а також на доставлення харчів для ТрО та ЗСУ.
Чим займався проєкт Made in Ukraine
Проєкт Made in Ukraine було створено в лютому 2013 року з публічного експерименту «Як прожити рік, користуючись тільки товарами українського виробництва», розповіла Савостіна.
Згодом проєкт переріс у кластер із підтримки українських виробників: проводив щорічні фестивалі, представляв Україну та її майстрів на найвищому рівні на заходах за кордоном, випустив 18 видів путівників про регіони України, організовував конкурс «Найгарніше українське село».
«Ми почали працювати над популяризацією народних художніх промислів і зробили разом із Jetsetter фантастично гарний івент ЕТНІКА на замовлення МКІП до 30-річчя Незалежності», — згадує Юлія.
Made in Ukraine працював також над популяризацією sustainable (сталого — ) виробництва за європейськими стандартами.
Створена за кілька років до повномасштабного вторгнення Громадська Спілка «МЕЙД ІН ЮКРЕЙН» опікувалася та співпрацювала з 8 тис. підприємств.
«Так було до 24 лютого 2022 року, коли повномасштабне вторгнення російських військ зруйнувало всі плани й нашу економіку, через яке постраждали й далі страждають наші люди, діти, бізнеси, плани», — говорить Савостіна.
Гуманітарний штаб і внутрішні переселенці
Допомагати постраждалим від повномасштабної війни українцям команда проєкту розпочала на третій день вторгнення, згадує засновниця Made in Ukraine.
«Аби не діяти й водночас не сходити з розуму від новин, на третій день повномасштабної війни на базі Громадської Спілки ми створили Гуманітарний штаб для отримання та надання допомоги постраждалому населенню, біженцям, пораненим, лікарням», — розповідає Юлія.
За її словами, команда одразу зрозуміла, що працюватиме з гуманітарною допомогою, для чого стали в пригоді великий соціальний капітал і зв’язки з бізнесами, які могли надати допомогу саме харчовими продуктами.
«Ніхто з нашої команди особливо не розбирався в броніках і зброї, саме тому ми вирішили робити те, що точно вміємо, аби не втрачати час», — пояснює Савостіна.
Вона також згадує, що вже на другий день вторгнення вони самі з родиною та друзями стали внутрішніми переселенцями, яких виставили за двері родичі з Тернопільської області.
«Побачивши, як швидко та професійно нам допомогли волонтери від тернопільського «Укртелекому», ми багато чого відчули на собі», — розповіла засновниця проєкту.
Допомога Україні з усього світу та перепони на митниці
За словами Юлії, їй і друзям за проєктом одразу після початку вторгнення почали телефонувати друзі та знайомі з усього світу: питали, куди надсилати гуманітарну допомогу.
З-поміж перших завдань було швидко навчитися працювати з митницею й так само швидко знаходити вантажівки та складські приміщення.
Савостіна згадує, що багато водіїв з Європи не хотіли їхати далі Львова чи Ужгорода. Крім того, з переходом у Закарпатській області команда відмовилася працювати буквально за кілька днів роботи:
«Долати перепони, які виставила обласна митниця та місцеві «помогайки», було не на часі», — говорить засновниця проєкту.
Тому всі вантажі йшли через Львівську митницю. Там, за словами Савостіної, «працювали як боги»: допомагали розібратися з документами, телефонували, підтверджували ввезення в будь-який час доби.
Допомога зі складами та фурами
З фурами для перевантаження та доставлення до Києва чи Харкова суттєво допомогла Київська ТПП (Торгово-промислова палата — ).
«Віцепрезидент Володимир Коляденко просто зі мною починав день і вночі закінчував роботу. Для мене й досі загадка, де він брав машини в такій кількості. Але вони з’являлися буквально за кілька годин після запиту», — згадує Юлія.
Так само добре працював склад у Львові. І хоча, за словами Савостіної, навантаження були нелюдські, усі працювали наче мурахи, не покладаючи рук, без вихідних і з єдиною перервою на комендантську годину.
Директор ВДНГ Євген Мушкін виділив команді павільйон і, як говорить Юлія, найгарнішого з можливих начальників складу – Алекса Горбача.
Останній інколи ночував на роботі цілий тиждень, адже доводилося чекати машини на розвантаження або відвантажувати їжу, засоби гігієни та корми тим, хто цього потребував.
«Годуємо все живе» та тонни ліків
Юля наголошує, що пріоритети роботи команди було визначено дуже чітко: спочатку харчові продукти, дитячу гігієну та ліки постачають до окупованих міст і туди, де йдуть бої та немає регулярних постачань, не працюють ринки та магазини.
Потім їжу передають до ресторанів, що готують для ЗСУ та ТрО, потім закуповують чи шукають ліки для лікарень в окупованих містах чи в зонах бойових дій.
«Тільки за перші два місяці ми отримали й перерозподілили 1400 тонн вантажів і ще окремо закупили на «Дарниці» та передали Київському гуманітарному штабу 35 тонн ліків (які одразу направили до обласних лікарень і до Чернігівської області, що потерпала, та Сумської області», — згадує Савостіна.
«Пів року ми купували муку, а наші партнери з ВДНГ пекли хліб, який ми вкладали в кожну посилку та відправляли на деокуповані чи окуповані території», — розповідає Савостіна.
Окремо йшла допомога переселенцям, збиралися гроші на авто для «Азову», закуповувалося пальне та амуніція для бійців.
«Ми робили все, у чому відчували свою ефективність і могли допомогти. З девізом «спочатку годуємо все живе» на Київський Ринок Їжі до Купера їхали макарони та соуси, до штабу Дмитра та Лєни Борисових – м'ясо та риба, крупи та овочі, до Бучі та Ірпеня передавали корми для тварин, а також суміші та баночки з їжею для дітей, які завжди просили в донорів і волонтерів», — говорить засновниця фонду.
Лев із Гостомеля та тюльпани для літніх жінок
Юлія Савостіна зізнається, що члени команди відчували себе якимись роботами, перед якими стояло завдання, і його треба було виконати.
Наприклад, довелося шукати зварювальника, аби зробити клітку для лева, що залишився в Гостомелі, а потім водія, який того лева вивіз із Гостомеля, готували машину для перевезення через кордон 25 собак до притулку у Відні.
Якось під павільйон на ВДНГ під’їхала машина, з якої відвантажили кілька тонн трохи зіпсованих бананів, які були не зовсім придатні для людей, але ними кілька днів добре харчувалися тварини в зоопарку на ВДНГ.
А в березні на склад привезли цілий бусик надзвичайно гарних тюльпанів.
«Для мене це була трагічна історія, бо я собі уявляю, як вирощували ці квіти, що мали радувати дівчат-жінок-мам на мирні свята, — розповідає Юлія. — І от вони нікому не потрібні, переростають у теплицях, і щоб не пропали, нам їх привезли. Хотілося волати від розуміння цієї історії та від болю».
Квіти привезли до ресторану Куперу, де його кухарі готували їжу для стареньких — тюльпани роздавали разом з обідами літнім жінкам, які прийшли за ними.
Волонтери, які об’єдналися навколо команди проєкту, робили неймовірні речі, розповідає засновниця Made in Ukraine: перевозили гуманітарні вантажі до окупованих міст і міст Сумської, Чернігівської областей, що перебували в облозі, Славутича, Ніжина, Бахмача — інколи наземним транспортом, а іноді — човнами.
«Кудись уже можна було йти човнами, а кудись – тільки надувними по тонкому льоду. Так і робили постачання. Під час поїздки з їжею до Чернігівської області наш водій змінив три машини супроводу, по кожній території його супроводжували хлопці та дівчата з місцевої ТрО, аби продукти доїхали», — згадує Юлія.
Проєкт поселення на Тернопільщині
На початку березня Савостіна із чоловіком почали розмірковувати, де житимуть переселенці, які не зможуть повернутися до свого міста чи села.
Так усередині Made in Ukarine з’явилася ідея, а під ідею прийшли місцевий бізнес і активісти, і вдалося отримати землю в Збаражі для будівництва житлового поселення на 5,5 тис. людей.
«Саме тоді, коли ми говорили з мером Збаража про землю та концепцію, Слава Балбек презентував свій проєкт Re:Ukraine – концепцію гідного житла за будь-яких умов», — розповіла Юлія.
Вони скооперувалися з Балбеком, показали йому ділянку та почали працювати над проєктом. Зараз, після виконання майже всіх підготовчих робіт, команда чекає на перший транш від донорів, аби почати встановлення будинків.
У них проживатимуть люди, що втратили домівки та оселилися в Тернопільській області. Концепція містечка передбачає будівництво школи, дитячого садочка та вулички з приміщеннями під майстерні для малого та середнього бізнесу.
«Дуже сподіваюся, що ми все-таки встигнемо до початку зими», — висловлює надію Савостіна.
Кожен крок наближає перемогу
Сьогодні проєкт і далі працює. За словами Юлії, кожного тижня команда отримує 3,5 — 4 тис. заявок-прохань про допомогу від переселенців, що врятувалися з гарячих точок.
«Надсилаємо їм гуманітарну допомогу, харчові набори, ліки, одяг і найнеобхідніші побутові речі, аби хоч якось полегшити життя тим, хто втратив дім, роботу, нормальне життя та змушений бігти сам і рятувати дітей від війни», — розповідає вона.
З гуманітарними вантажами, як і зі збором коштів, з кожним днем стає все гірше — багато волонтерів у Європі припинили працювати ще в липні. Тому майже все, що потрібно, наразі закуповують в Україні, одночасно підтримуючи бізнес і надаючи допомогу.
«Кілька разів боролися з вигоранням. Але кістяк команди вирішив для себе, що ми й далі працюватимемо, допоки будуть сили та потреба. Бо кожен такий маленький крок таки наближає перемогу», — підкреслює засновниця Made in Ukraine.
Контакти проєкту Made in Ukraine
Сортувальний склад у Києві
- Розташований на ВДНГ, павільйон №13, координатор Алекс, +380 96 250 6126
Для допомоги пологовим/дитячим будинкам
- координаторка Аня, +380 (97) 776 15 52
Реквізити для грошової допомоги
- Особиста карта Yuliia Savostina — 5358380887820440
- PayPal — [email protected]
ГРИВНЯ
- ГС МЕЙД ІН ЮКРЕЙН
- IBAN — UA233052990000026002016234612
- ЄДРПОУ — 43295529
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
ЄВРО
- NGO Made in Ukraine
- IBAN Code — UA683052990000026007016223059
- JSC CB "PRIVATBANK", 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
- Bank SWIFT Code — PBANUA2X
Банки-кореспонденти
- Account in the correspondent bank — 400886700401
- SWIFT Code банку-кореспондента — COBADEFF
- Банк-кореспондент — Commerzbank AG, Frankfurt am Main, Germany
Публікацію підготовлено в рамках проєкту «Ми з України!», ініційованого Національною спілкою журналістів України.