Україна воює з росією після повномасштабного вторгнення вже 100 днів — як уже писав у спеціальному матеріалі для 
воєнний оглядач Кирило Данильченко, ми побачили, як Москва косплеїла США в Іраку та счому цей косплей вийшов вкрай невдалим.
Ракети, депортація та табори
Фото: Getty Images
Від початку вторгнення 24 лютого росія випустила, за даними Генштабу ЗСУ на 2 травня, 2478 ракет по Україні, з них — 551 крилату типу «Іскандер» та «Калібр». Також відбулося 5722 літакові вильоти оперативно-тактичної авіації.
Все це не рахуючи ударів артилерією по містах та селищах, десантних висадок та наземних боїв, а також звірств російян у окупованих містечках — з катуваннями, гвалтуванням та розстрілами мирних жителів.
Не варто забувати і про депортацію українців до росії після проходження через новій концтабори — так звані «фільтраційні» пункти на окупованих територіях Донбасу. Тим не менш, великого прориву не сталося.
Швидка капітуляція як волога мрія росії
Про спроби росії імітувати переможний марш американців вулицями Багдаду говорить швидкий штурм Києва, ракетні удари, спроба придушити ППО за зруйнувати всі нафтобази, десантні висадки та глибокі рейди.
Кремль чекав на швидку капітуляцію населення, мінімум втрат та руйнувань, аби потім заявити про новий союз Білорусі, росії та України та почати будувати новий багатовекторний світ, де англосакси, що нині диктують свої правила, будуть поставлені на коліна.
Але весь цивілізований світ, який також давав нам від двох-трьох днів до трьох тижнів проти «другої армії світу», вже через місяць побачив поруйнований Харків, майже знищені Бородянку, Бучу, Ірпінь, зрівняну з землею Волноваху, та Маріуполь, де останнім сховищем для тисяч цивільних став завод «Азовсталь». А на цьому тлі — неймовірні втрати росіян та відступи або тишу майже по всіх фронтах.
Чому Путін не зрозумів українців
Фото: Getty Images
Київ зміг зберегти політичну вертикаль, не піддавшись на провокацію Володимира Путіна до військових «брати владу в свої руки» та знести Володимира Зеленського.
Попри всі мільярди, вкинуті на проросійську пропаганду в Україні, кремль так і не зміг зрозуміти одне: українці готові штовхатися списами суперечок у соцмережах та дворах будинків з будь-якої теми.
Але у випадку великої загрози вони гуртуються, а за наявності загарбника зовні — нотують всі внутрішні проблеми на «розібратися після перемоги» та роблять усе, аби ворог відступив.
І жодна армія не буде здаватися агресору, поки народ воює з ним тракторами, рогатками і навіть банками з помідорами. Бо армія присягає народу та дослуховується до вказівок Верховного головнокомандувача. Поки вони співпадають з лінією народу.
Що таке козаччина, махновщина, боротьба УПА за незалежність, як Путін, так і його пропагандисти знають лише з власних методичок, що не копають глибоко й зводяться до «знищити нацистів», що зчитується вже досить чітко як «знищити все українське». Але Україна на тому зросла.
Намагання знищити українську ідентичність, про що згадував голова МЗС Дмитро Кулеба у Давосі, нещодавно довели незалежні експерти. Вони, як уже писав , зібрали докази геноциду, вчинюваного російськими військовими в Україні за ці три місяці вторгнення.
Звісно, це процес був довшим, і включав не тільки 8 з гаком років гібридної війни, а й довший період, коли більшу частину України, якщо не могли не взяли силою, то намагалися інформаційно русифікувати та впевнити, що її може «врятувати Путін». Порятунок, як виявився, полягає у некерованій ракеті, що вбиває немовлят.
Звʼязок на боці України
Звісно, Україна могла краще підготуватися до війни — мова йде й про призов резервістів ще на початку року, й про виділення коштів для ТРО заздалегідь (за даними , на створення ТРО президент погодився в останній момент), кинути більше військових на південь та зупинити там просування російських військ.
Тим не менш, українці показали запеклий опір та розбили всі прознози серйозних воєнних експертів. Наступи під Києвом, Черніговом, Сумами, Миколаєвом, Харковом, на Півдні та в зоні ООС звелися тільки до битв за Південь та Донбас.
Ворог не зміг придушити звʼязок, врешті ми його ще стабілізували, дякуючи Starlink, а перемовини російських військових та генералів по українських смартфонах стали показовою картиною непрофесіоналізму та були дуже на руку розвідці.
Авіаційні комплекси радіовиявлення та наведення НАТО, що висять на кордоні з Польщею, змогли зафіксувати дуже багато переміщень російських військових та прильотів їхньої авіації.
Важка битва за Південь та Донбас
Фото: Міноборони України
Звісно, битва за Донбас та Південь дається нам дуже тяжко, ми маємо нечисленну кількість втрат, бійці «Азову» все ще знаходяться у полоні, сотні тисяч українців — вивезені у табори чи в депортацію, бої почасти «голими руками» проти арти відбуваються за принципом: відступити від прильотів та повернутися бити живого ворога.
Тим не менш, наступ просувається набагато повільніше, ніж наказав Путін. Бої в Сєвєродонецьку почалися ще до його повного оточення, що говорить про поспіх росіян.
На стратегічному рівні Україна продовжує скорочувати озброєння та особовий склад противника, нам їде нова зброя, яка може зрівняти наші сили у битві на Сході. Так, їде повільно, але правила гри потроху змінюються. І це при тому, що ми й без важкого озброєння не давали росії зайти надто далеко.
Перелом у битві має відбутися усередині літа, коли нам підʼїде серйозна зброя, типу HIMARS та Patriot, і ми врешті зможемо почати серйозний контрнаступ. Його швидкість напряму залежатиме від швидкості поставок серйозних засобів оборони.
Читайте також
