Що не так із поясненням радника очільника Офісу президента Михайла Подоляка про Петра Порошенка та чому на підставі звинувачень у «нарцисизмі за аватаркою» не можна будувати інформаційну політику?
Михайло Подоляк, радник глави ОП, в інтервʼю «Лівому берегу» заявив, що телеканали «Прямий», «Еспресо» та «5 канал» вимкнули із цифрового ефіру ще 4 квітня через те, що вони активно транслювали «самозакохану людину» Петра Порошенка.
Фото: Wikipedia
Радник очільника офісу Володимира Зеленського натякнув, що проблема пʼятого президента — у його небажанні змиритися з поразкою на виборах і «нарцисизмі».
Далі веселіше: Подоляк додав, що вся українська політика «побудована на нарцисизмі» й незрозуміло, чому під час війни треба подавати «самозакоханість» опосередкованого власника телеканалів як єдину інформаційну політику.
Щоб осягнути гротескність цього аргументу, треба коротко пояснити, що таке нарцисизм як такий.
По-перше, це сукупність рис характеру та патернів поведінки, які, з погляду американської психіатрії, притаманні будь-якій людині. Без радикалів нарцисизму, хоча б у мінімальній пропорції, персона не зможе вибудувати нормальну комунікацію та, ймовірно, матиме інший розлад особистості (частіше за все так званий співзалежний).
Справді, у публічних людей, зокрема, акторів, медіаперсон і політиків, таких радикалів більше, адже публічна комунікація вимагає більше захисних реакцій для успіху в політичних та інформаційних іграх, які не бувають, мʼяко кажучи, чистими та чесними ані в Україні, ані в будь-якому іншому куточку світу.
По-друге, є окремий термін — нарцисичний розлад особистості. Він існує як діагноз в американському довіднику ментальних розладів DSM-5 (і в попередніх редакціях), а також донедавна існував також у міжнародній класифікації хвороб МКХ-10 і списку «інших розладів особистості». У новій редакції — МКХ-11 — його прибрали як окремий діагноз, залишивши тільки загальні діагностичні ознаки розладу особистості.
Якими б посібниками чи джерелами (крім відверто непрофесійних блогів) не послуговуватися для розʼяснення цього поняття, жодна людина, крім дипломованого психіатра, не може діагностувати ані Петра Порошенка, ані будь-яку іншу персону «за аватаркою».
Це не тільки демонструє повне безглуздя чи, як хочете, непозбувну бентегу та некомпетентність у питанні, а ще і є критично дивним аргументом для обмежень у правах (як на трансляцію інформації, так і на виїзд у складі делегації за кордон).
Для того щоб точно встановити клінічний діагноз, людина має пройти комплексне обстеження в психіатра (добровільне й особисте), і рішення про його розголошення залишиться за нею.
Навіть попри десятки років цікавості психіатрів, а також світового кінематографа до нарцисизму, немає жодних міжнародних чи українських законів, аби якось обмежити права людини навіть зі справжнім клінічним розладом, допоки вона не порушувала права інших людей (а її суспільну небезпечність не було доведено в судовому порядку).
Для прикладу: людей із діагнозом «психопатія» також не можуть просто ізолювати — тільки після вчинення суспільно небезпечних діянь. Але так, такі люди зустрічаються в політикумі.
Розʼяснення Подоляка виглядає принаймні абсурдно. Ще абсурдніше воно виглядає на тлі того, що, на думку радника глави ОП, Порошенка треба «вимкнути» з ефірів за «нарцисизм», тоді як колишнім працівникам телеканалів Віктора Медведчука, де за кілька зарплат можна було купити квартиру (йдеться, звісно, про відомих ведучих і продюсерів, а не про стажистів чи практикантів), треба дати шанс в єдиному телемарафоні.
Фото: facebook.com/petroporoshenko
Тобто люди, які свідомо обирали російські гроші впродовж 8 років війни в обмін на пряме завдання із середини руйнувати українську ідентичність і відверто працювати проти держави, тепер отримали шанс на «відбілювання», і це декларується як «менше зло». Вважаєте, вони були щирі у своїх хибних переконаннях? Ну хіба в тих, що гроші все стерплять, хоча це моя особиста думка, заснована на спілкуванні з деякими з таких персон.
Фото: president.gov.ua
Хочу окремо зазначити: у жодному разі я не намагаюся донести думку, що Петро Олексійович Порошенко — свята людина, а чинний президент Володимир Олександрович Зеленський — суцільне зло. Є достатньо приводів вважати обох політиків (як і будь-яких інших публічних персон) неоднозначними з погляду багатьох їхніх рішень і кроків.
Але питання в іншому. Якщо є підозри в скоєнні злочинів чи правопорушень — будь ласка, є юридичні механізми розслідування. Справжніх правопорушень, а не якихось приписаних рис характеру, що не можуть бути приводом для покарання. Це не правовий аргумент.
Публічна гонитва та полювання за опонентом, до того ж на тлі повномасштабної війни, загалом працює на рейтинги Порошенка всередині країни, але так само може завдати шкоду державі, адже наші західні партнери досить прискіпливо стежать за питаннями свободи слова та політичних переслідувань.
Ба більше, роздавати діагнози чи навішувати ярлики, далі значення яких у Вікіпедії (ну, це, якщо пощастить) або в серіалах Netflix їхні автори, ймовірно, не ходили, не додає плюсів владі, яку й так звинувачують у недостатній кількості професіоналів у команді.
Інформаційну політику держави це також не робить прозорою та зрозумілою.
Щодо слів Подоляка про «шкоду від субʼєкта» Порошенко, у мене виникають такі питання:
- які критерії тої шкоди і як саме її порахували?
- яким законом визначається, що шкоду від «самозакоханого» політика в інформаційному просторі має бути обмежено, а головне — хто має на те повноваження?
- чи не обернеться полювання на «нарцисів» проти «нарцисів» у чинній владі?
У цьому випадку стрілка легко повертається, і навряд чи це закінчиться дуже добре в перспективі саме для Офісу президента.
Цікаво, що, на думку Подоляка, «просто продавати себе для монетизації» — то маленька шкода (я так розумію, навіть Медведчуку).
Фото: president.gov.ua
А от якщо ти «підсвідомо компенсуєш програш», виникає велика шкода. Не можу не пожартувати, що в ОП якось примудрилися дістатися підсвідомості Порошенка — Ілон Маск передав Києву не тільки Starlink, а вже й експериментальні чипи Nueralink? Визначення рівня шкоди «інформаційних технологій» Порошенка — також питання компетенції юристів, а не фантазій Подоляка.
Найбільша проблема цієї історії, наскільки б смішною вона не була, що так можна догратися до повної цензури, виправдовуючи її дивними нелогічними аргументами, які дуже б сподобалися росіянам. Вони такі пояснення не тільки полюбляють, а й активно використовують — як всередині країни, так і проти ворога.
- Контекст. За заявами телеканалів «Прямий», «Еспресо» та «5 канал», 4 квітня їх вимкнули із цифрового ефіру. У Держслужбі спеціального зв’язку та захисту інформації 9 травня пояснили, що телеканали вимкнули за рішенням РНБО.
- Цікаво, що керівник управління інформаційного забезпечення апарату РНБО Володимир Звєрєв зі свого боку заявив, що жодної інформації про вимкнення каналів у рішеннях Радбезу немає.
- Про відсутність таких рішень заявив і член Нацради з телебачення та радіомовлення Олександр Бурмагін. Що не заважає Подоляку пояснювати рішення, кінців якого знайти поки що так і не змогли.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
