Те, що відбувається сьогодні в Україні, — чергова велика шахова партія за переділ сфер впливу у Світі. Старі союзи вичерпали себе. Створюється нова архітектура. Гравці, які вміло пересувають фігури, ухвалюють рішення за зачиненими дверима.
На жаль, Україна до 24 лютого 2022 року була однією з найслабших фігур. Якою готові були пожертвувати.
Лідери світу, що мають вплив і контроль у безлічі глобальних корпорацій, які фінансують політичні партії та володіють телеканалами, мають свої, часто неафішовані цілі. Але багато що вже просочувалося в маси.
З-поміж таких цілей:
- Зростання контролю над процесами, що відбуваються в нашому світі. Тут і глобальна цифровізація та супутниковий інтернет із контролем трафіку, і цифрова диктатура із соціальним рейтингом.
- Захист екології. Планета Земля вже постраждала від діяльності людини. І цей вплив треба скорочувати.
- Контроль чисельності населення. Адже не секрет, що саме люди завдають головну шкоду нашій планеті.
- Контроль природних ресурсів.
- Контроль технологій.
Досягнення цих цілей може бути еволюційним, а може й революційним. Наприклад, пандемія ковіду еволюційно призвела до скорочення шкідливих викидів в атмосферу, зростання контролю над громадянами з боку держав, створення прообразу цифрової диктатури. Війна Росії проти України явно не входила до цього порядку денного. Точніше, не входив жорсткий супротив України. Зараз поясню.
Ми пам'ятаємо, як усі заклопотано зітхали й чекали на падіння України за кілька днів… А Україна вперше за 30 років своєї незалежності вийшла в суб'єктну позицію, зламавши всі сценарії та плани — як Росії, так і Заходу.
Росія – найбільша територія світу з колосальними природними ресурсами та відсталими брудними технологіями. На початку 90-х Росія активно рухалася в бік квітучого капіталізму, у Світі знижувалося напруження, була надія на загальне спільне процвітання. Але з приходом до влади КДБшника Росія стала повертатися до СРСР (хто на що навчався). Перші дзвіночки, що запустили сценарій перезавантаження Росії, з'явилися у 2004 році як реакція на Помаранчеву революцію. Вона породила тренд міграції України від «російського проєкту» в бік Заходу.
У тій моделі, у якій Росія сьогодні існує — варварська держава, що живе коштом сировинних доходів і загрожує всім ядерною зброєю, вона є дискомфортною для всіх. І вибивається з плану світових еліт. А отже, цю модель треба міняти, і Росію має бути трансформовано. Це тривалий процес, і колективний Захід був готовий чекати на оновлення російських еліт. Але не дочекався…
Росія сама вирішила вистрілити собі в ногу, напавши на Україну. І це змінило хід гри та стратегію великих шахістів. Росії в цій війні вже не виграти. На неї чекає велике та болюче перезавантаження. Прикро, що це робиться коштом життів тисяч українців.
Давайте чесно визнаємо, що колективний Захід має всі ресурси для швидкого придушення військової активності Росії. Але він не поспішає. Ми це бачимо. І він має на це свої причини.
Так от, Україна в цій новій партії відіграла найважливішу роль, змінивши гру. Загарбання України призвело б до «стурбованих зітхань» і санкцій, але вони мали б довгостроковий характер і через 5 — 7 років, мабуть, призвели б до оновлення російських еліт і повернення Росії у Світовий порядок, що формується. Опір України у 2022 році поламав цю гру та запустив новий сценарій.
Почалася гра на прискорене виснаження Росії та повернення її в «правильний» порядок денний. На це грають і США, і Китай. Європа тут не гравець, вона більше думає не про майбутню конфігурацію Світу, а про наступні вибори та дешевий газ, який підніме електоральні бали.
У цій новій грі світові еліти не зацікавлені у двох речах:
1. Розвалі Росії та внутрішній революції, які викинуть на чорний ринок сотні ядерних валізок із непередбачуваними наслідками.
2. Виграші Росії у війні з Україною, що ускладнить партію та зламає плани Заходу, повернувши Росію за стіл на рівних.
І цей набір чинників визначає теперішню тактику. Це тактика на виснаження Росії та контроль над нею. Аналіз економіки Росії показує, що запас міцності є на 1,5 — 2 роки. Енергетичні доходи дають змогу поки що триматися на плаву і продовжувати агресію. Відмова світу від російських енергоносіїв є неможливою в короткі строки. Для цього потрібно не менш як рік. І Захід не хоче створювати собі зайві проблеми.
Ми знаємо, що такого запасу міцності (1 — 2 роки) в України немає, а отже, треба допомогти його створювати. Це й фінанси, й озброєння. І нам уже допомагають.
З огляду на описане, якщо ця гіпотеза є вірною, Україна однозначно переможе в цій війні. А на Росію чекає повне переформатування. Початок переформатування Росії може забрати на себе всю увагу світових еліт. Й Україна ризикує залишитися сам на сам зі своїми проблемами. Бо вона є менш цікавою.
Щоб цього уникнути, нам треба весь час бути в суб'єктній позиції. Продовжуючи війну з РФ за підтримки колективного Заходу, треба готувати й реалізовувати два плани:
1. План повоєнного відновлення України.
2. План повоєнного переформатування Росії, де Україна має посісти місце «менеджера проєкту».
І в такій конфігурації нам відкриються нові цікаві перспективи — й Україну відбудувати, і посісти важливе місце на світовій мапі, припинити бути пішаком і стати хоча б слоном або турою!
Текст опубліковано за згодою автора
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
