Росія справді сподівалася за один-два дні завершити окупацію України та показати міжнародній спільноті, як «народжується новий світ» завдяки «історичній місії» Володимира Путіна.
Доказ цього — завчасне розміщення на таймері підготовленої статті «Наступ Росії та нового світу», вихід якої був запланований о 8:00 26 лютого в РИА «Новости». Наступного дня стаття мала вийти в The Guardian. Російські ЗМІ не сподівалися, що Київ не візьмуть, і статтю з таймера зняти забули.
«Вирішенням українського питання» Росія хотіла продемонструвати світові відповідь на претензії Володимира Путіна щодо однополярного світу, про що він заявляв 15 років тому у своїй мюнхенській промові.
Окупувавши Україну, Росія, на переконання Кремля, створює «правильний багатополярний» світ.
У статті, цілком прошитій нав'язливою кремлівською історичною брехнею, якою полюбляє насичувати свої виступи президент Путін, роз'яснюються основні ідеологеми «нового світу».
Як зрозуміло зі статті, Кремль відкрито зізнається в тому, що Росія завжди планувала окупувати Київ, і західний світ просто має змиритися з цією ідеєю-фікс Путіна.
Що ж до «остаточного вирішення українського питання», то це взагалі нагадує нав'язливі ідеї Гітлера навести світовий порядок, поквитавшись із євреями під час Друї світової війни.
вибрав основні тези кремлівської пропаганди, які пояснюють справжні цілі вторгнення Росії в Україну, а не захист мирних мешканців ДНР і ЛНР, як заявляли раніше в Кремлі.
- «Росія відновлює свою єдність — трагедію 1991 року (так Путін визначає розпад СРСР), цю страшну катастрофу нашої історії, її неприродний вивих, буде подолано».
- «України як анти-Росії більше не буде. Росія відновлює свою історичну повноту, збираючи російський світ, російський народ разом — у всій його сукупності великоросів, білорусів і малоросів».
- «Путін взяв на себе — без краплі перебільшення — історичну відповідальність, вирішивши не залишати розв'язання українського питання майбутнім поколінням. Адже ця потреба завжди була б головною проблемою Росії».
- «Першою (причиною, чому Путін хоче захопити Україну — ) завжди залишався б комплекс розділеного народу, комплекс національного приниження, коли російський будинок спочатку втратив частину свого фундаменту (київську), а потім змушений був змиритися з існуванням двох держав уже не одного, а двох народів, тобто або відмовитися від своєї історії, погодившись із безумними версіями про те, що «тільки Україна — це і є справжня Русь», або ж безсило скреготати зубами, згадуючи часи, коли «ми втратили Україну».
- «Повернути Україну, тобто розвернути її назад до Росії, з кожним десятиліттям було б усе складніше: перекодування, дерусифікація росіян і настроювання проти росіян малоросів-українців набирало би масштабів».
- «У разі закріплення повного геополітичного та військового контролю Заходу над Україною її повернення до Росії стало б зовсім неможливе: за неї довелося б воювати з атлантичним блоком». Тепер цієї проблеми немає: Україна повернулася до Росії».
- «Це не означає, що буде ліквідована її державність — вона буде перевлаштована, переустановлена і повернена у свій природний стан частини російського світу. У яких межах, у якій формі буде закріплено союз із Росією (через ОДКБ та Євразійський союз чи Союзну державу Росії та Білорусії)? Це буде вирішуватися вже після того, як буде поставлена точка в історії України як анти-Росії. У будь-якому разі — завершується період розколу російського народу».
- «Невже хтось у старих європейських столицях, у Парижі та Берліні, серйозно вірив у те, що Москва відмовиться від Києва? У те, що росіяни вічно будуть розділеним народом?»
- «Багатополярний світ остаточно став реальністю: операція в Україні не здатна згуртувати проти Росії нікого, крім Заходу. Тому що решта світу чудово бачить і розуміє: це конфлікт Росії та Заходу, це відповідь на геополітичну експансію атлантистів, це повернення Росією свого історичного простору та свого місця у світі».
- «Росія вже не просто кинула виклик Заходу — вона показала, що епоху західного глобального панування можна вважати повністю та остаточно закінченою».
- «І ось тут починається другий вимір нової епохи, що настає, — він стосується відносин Росії із Заходом. Навіть не Росії, а російського світу, тобто трьох держав, Росії, Білорусії та України, які виступають у геополітичному сенсі як єдине ціле».
- «Не було в Заходу загалом, а надто в Європи окремо, сил утримати у своїй сфері впливу, ба більше, забрати собі Україну. Щоб цього не розуміти, треба було бути просто геополітичними дурнями».
