Мене постійно запитують: що може зупинити Путіна? Відповідь: «Збройний опір України», безумовно, правильна, але, вибачте, занадто загальна. А з практичного погляду?
З практичного погляду Путіна може зупинити лише Путін.
Дивіться, він уже двічі навідліг наступив на українські граблі. Перший раз — у 2014 році, коли діячі кремлівського православ'я переконали його, що «російську весну» в Україні зустрінуть із захопленням і вдячністю. Не вийшло. Вдруге — у 2022 році, коли Путін увірував, що агресія за лічені години змусить Україну капітулювати, а російським загарбникам не чинитиметься реальний опір.
Саме в цій фатальній упевненості Путін домовився з Китаєм, що він проведе «блискавичну» атаку на Україну, і світ навіть не встигне зреагувати. Відповідно, Китай отримає можливість діяти так само, а світ це проковтне за принципом прецеденту, що відбувся.
Але Україна героїчно стримує агресію сил, що переважають за чисельністю та озброєнням. І світ встиг згуртуватися та почав надавати нам дієву допомогу за багатьма напрямами. Опція «швидкого силового досягнення своїх цілей» виявляється закритою і для Китаю.
Путін конкретно підвів керівництво Китаю. А без Китаю Росія тепер, у режимі серйозних санкцій, нормально функціонувати не здатна. Ні проводити фінансові розрахунки, ні отримувати гроші, товари, комунікації.
Тому Путін уже почав зриватися — досить подивитися його останній виступ про бандерівців, які заградзагонами женуть наших воїнів у бій. Більшої маячні на рівні глави держави я ще не чув. Це очевидний нервовий зрив, після якого Путін в ефірі більше не з'являється.
Кожен день нашого спротиву погіршує ситуацію Путіна. Плани бліцкригу зруйновані. Наразі ми б'ємо прогнози дуже грамотних фахівців США, які передбачили падіння Києва за 96 годин.
Розуміючи, що підводить «китайських товаришів», Путін уже зривається. І неминуче зриватиметься на підлеглих. І робитиме дедалі більше фатальних помилок. Як Гітлер.
Чекаю в найближчому майбутньому відставок в оточенні Путіна. А для його військ це стане незаперечним сигналом, що все йде до краху. А той таки Китай дедалі більше дистанціюватиметься від Росії.
І ще один важливий момент.
У нас не просто цивілізаційна війна з Росією. У нас війна сакральних смислів: право людини на життя та свободу проти тотального безправ'я та смерті.
І з цього погляду надзвичайно важливі духовні аспекти. Нагадаю, що отець Онуфрій, митрополит Української православної церкви московського(!) патріархату, одразу виступив із засудженням агресії та підтримкою українських воїнів, які захищають рідну землю. А російський патріарх Кирило, який довго мовчав, сьогодні однозначно підтримав агресію, що суперечить суті християнства.
Тож після перемоги ми маємо шанс на створення єдиної православної церкви України, незалежної від Москви.
Текст опубліковано за згодою автора.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
