продовжує спецпроєкт «Ми з України», розкриваючи історії українців, які об'єдналися, щоб допомогти іншим під час повномасштабної війни з росією.
Притулок «Хатуль Мадан» працює з квітня та допоміг евакуювати з Київської області та зон бойових дій сотні тварин, яким надає допомогу, тимчасовий прихисток, шукає їхніх старих власників або нову сімʼю.
Притулок створили киянки Софія Данилова та Катерина Дубровська. Більшість вивезених звірів – з Ірпеня, Бучі, Бородянки, але є також тварини з Лисичанська, Бахмута та інших міст та сіл на сході та півдні України.
Барбі з Лисичанська повертається до притулку після стерилізації. Фото: facebook.com/HatulMadanShelter
поговорив із Софією про те, чому небезпечно було залишати на вулицях деокупованих міст Київської області покинутих тварин, звідки з'явилася назва та які проблеми зараз має притулок, де постійно утримуються понад 100 вихованців.
Чому і коли ви вирішили створити притулок «Хатуль Мадан»?
Все дуже просто: до середини березня, коли почали просочуватися перші волонтери в Ірпінь, стало зрозуміло, що возити тварин особливо нема куди. Бородянки вже не було фактично, всі притулки й так були заповнені під зав'язку тими, кого до цього викидали у Києві, і місця для тварин не вистачало.
Троє кошенят з Бахмута шукають собі нових господарів. Фото: facebook.com/HatulMadanShelter
Коли стало зрозуміло, що везти нема куди, що ніхто нікуди не бере, бо немає місць, постало питання, що треба організовувати ще один притулок. Або щоб хтось організував, але як завжди – хочеш зробити щось добре – зроби сама. Наприкінці березня ця думка дооформилася, а 6 квітня ми вже стояли у приміщенні, яке нам виділило КПІ.
Було багато різних ініціатив, пов'язаних із війною, чому саме тварини?
Світ дуже простий та надзвичайно зрозумілий: та кількість людей, які займалися рештою ініціатив – була значно більша за кількість людей, які займалися звірями. Кількість людей, що рятують тварин, була та продовжує бути значно меншою, ніж будь-яких інших волонтерів на будь-яких інших напрямках.
Пес Максік, підібраний на автостанції в Лисичанську, знайшов собі новий дім. Фото: facebook.com/HatulMadanShelter
Здебільшого люди взагалі не усвідомлюють, наскільки це проблема, і головне — наскільки це буде проблема. Якби всю весну та все літо це все не вивозилося, не збиралося, не лікувалося тощо — ми би вийшли в осінь та підготовку до зими з натовпом агресивних тварин, що бігають містом та областю. Мало до кого доходить ця проста думка.
З чого почалася організація притулку? Хто допомагав?
Спочатку ми кинули запит і шукали приміщення. Здобули купу репостів, отримали купу варіантів, але в якийсь момент зупинили пошук — коли через харківських знайомих сконтактували з пресслужбою КПІ. Вони вже нас познайомили з проректором із адміністративної роботи Вадимом Анатолійовичем Кондратюком.
Крихітна болонка з Бахмуту після купання у притулку «Хатуль Мадан». Фото: facebook.com/HatulMadanShelter
Після цього ми отримали приміщення та першу ітерацію тварин у ньому організували надзвичайно швидко: 6 квітня ми ще прибирали приміщення, а 13 квітня до нас вже приїхали перші звірі.
Чому назва «Хатуль Мадан»?
Тому що це була перша байка про тварин, яка спала мені на думку, коли мене запитали: а як ви називаєтеся? Ну і тому що «кіт учений».
Розкажи байку, будь ласка, її не всі знають.
«Хатуль Мадан» перекладається з івриту як «кіт учений». Є смішна історія на цю тему, яка написана купу часу назад про ізраїльських військових — про те, як хлопець, що приїхав з однієї з країн пострадянського простору, йде в армію та проходить співбесіду у психолога.
Там він малює незрозумілу закорючку, що повісилася на дереві, з точки зору інтерв'юера, який родом не з колишніх чи нинішніх країн СНД. І малює дві стрілочки під цією козявкою – вліво та вправо. У психологічних тестах — погана історія — малювати когось, що повісився, або щось подібне.
На що, власне, інтерв'юер дивиться та дуже обережно запитує: «А що це?» На що хлопець відповідає: «Хатуль Мадан». Тільки «вчений» у дослівному перекладі — це той, хто займається науковою діяльністю. Тобто для психолога це звучить як «кіт, який займається науковою діяльністю». Він дивиться на цей малюнок і питає: «А чому?» На що хлопець йому каже: «Ну от дивіться – він іде ліворуч – співає, йде праворуч – казку розповідає». Психолог запитує: «Кому?» Хлопець відповідає: «Сам собі».
Кішка Джинні з Лисичанська з новою власницею. Фото: facebook.com/HatulMadanShelter
Усвідомивши, що в когось із них двох їде дах, — або в хлопця, або в нього, психолог прощається чемно з хлопцем зі словами: «Дякую, ми вам перетелефонуємо». Після чого запитує першу ж дівчину-колегу, що зайшла: «Скажи, будь ласка, ось що це, як ти думаєш?» На що колега, також родом із СНД, однозначно, миттєво реагує: «Хатуль мадан».
Розуміючи, що дах їде, напевно, вже в нього, запитавши ще пару людей, психолог приходить до своєї старої колеги, яка точно має йому все пояснити, про яку він точно знає, що вона теж приїхала з країн СНД, показує малюнок і просить: «Ну хоч ти мені поясни, чому це «Хатуль мадан»? На що вона каже: «Ну дивися — він іде ліворуч, і співає, йде праворуч — казку розповідає».
Кішку Риську вивезли з Ірпеня волонтери після того, як тимчасовий опікун, виїжджаючи з міста, погрожував викинути її на вулицю. Фото: facebook.com/HatulMadanShelter
Це історія про те, наскільки казки незнищенні в нашому житті, і як наші люди глибоко освічені – навіть коти. Я дуже люблю цю історію, багато років. Ця назва дуже підходить з багатьох сторін, зокрема й як реверанс у бік КПІ, який дав нам приміщення.
Казка своїми руками?
Ні-ні, насамперед це таки буквальний переклад: «Кіт учений». Враховуючи, в принципі, відсоток людей в Україні, які знають іврит, з роками він тільки зростає, — їм це посилання буде зрозуміле.
Скільки всього тварин удалося вивезти з Київської області?
Ми не рахували, але я обережно скажу: у нас зараз у притулку близько 130 тварин, а за весь цей час через нас пройшло щонайменше вдвічі більше. Це приблизний порядок цифр.
Як швидко тварин забирають із притулку?
Тут треба розуміти, що ми не одразу шукаємо нових власників. У нас основне завдання – це спочатку пошукати старих. Це те, чого не робить майже ніхто. Ми спочатку шукаємо старих власників – два місяці, як за законом належить. Тільки після цього ми починаємо прилаштовувати.
Більше того, ми маємо низку тварин, які сидять у нас практично безстроково, тому що власники є, вони евакуйовані, але вони не можуть забрати. У нас, наприклад, сидить п'ять котів і п'ять собак, вивезених з Лисичанська, і вони всі належать одній власниці, яка зараз перебуває в евакуації. Вона фізично не може їх забрати, бо їй нікуди. Це не одиничний випадок, там ще таких є.
Чи багато знайшлося власників?
Так. Насправді досить бадьоренько. Тут питання, що є ціла категорія власників, які такі: давайте вже після перемоги. Ми на цьому місці зазвичай питаємо: «А що, якщо не переможемо, не заберете?» Я не знаю, що у людей у голові, але люди чомусь вважають, що якщо ми притулок, якщо ми вивезли їхню тварину, то ми будемо зобов'язані її утримувати до переможного кінця. Люди не читали закон, який каже, що вони зобов'язані нам це утримання компенсувати, тому вони на цю тему не морочаться.
Які проблеми зараз має ваш притулок?
Наш притулок має найгострішу проблему під назвою: «Ми дуже хочемо робочих рук, які будуть готові працювати». Ми гостро страждаємо від нестачі персоналу. Це головне у нашому житті. Нам дуже потрібні люди, причому ми готові їм платити гроші. Основне питання в тому, що люди знаходяться дуже повільно — або тому, що в принципі не дивляться на цей сегмент вакансій, або ще чомусь.
Бантика волонтери встигли вивезти разом із мамою з Лисичанська. Він уже знайшов новий дім. Фото: facebook.com/HatulMadanShelter
Кажу голосно: нам дуже потрібні люди. Нам потрібно щонайменше три людини ще: на денні зміни у нас є всі, нам зараз потрібні люди на нічні зміни. Нічна зміна — це переважно прибирання — маю на увазі приміщення, не у тварин, у тварин усі прибирають вдень. Всі процедури і все, що відбувається вдень, воно відбувається з тваринами. А вночі залишаються всі ті речі, які ти вдень не зробиш ось у цій метушні.
Лобі евакуювали з Лисичанська у травні, її власники знайшлися і вже забрали її з притулку. Фото: facebook.com/HatulMadanShelter
Формата — пролити з пульверизатора підлогу, щоб шерсть прибити та підмести після цього, помити лоточки, які при цьому замочені весь день, тобто їх треба саме змити та пройтися антисептиком — такі речі.
Якщо люди захочуть приєднатися до вашої команди, зорієнтуйте, де ви?
Солом'янський район. Поруч із Караваєвими дачами, вулиця Польова.
Допомогти притулку можна також донатами. Реквізити:
- UA153052990000026003035023137
- Monobank — 5375411504886255
- Paypal — [email protected]
- Paysend — +380997520627
Публікацію підготовлено в рамках проєкту «Ми з України!», ініційованого Національною спілкою журналістів України.
Читайте також
