Можна, звісно, вірити, а можна й не вірити у наші офіційні заяви про 100 тисяч знищених окупантів.
Тим більше, що там точно відбувається зі смертністю на санітарному етапі, в передових лікарнях так званих ЛДНР, і як налагоджена евакуація зеків із ПВК, можна навіть з даними розвідки рахувати не те щоб до коми.
Тому треба враховувати, що лаг може бути обидві сторони. І вельми чималий. Питання віри ми не обговорюємо, це вже церковні моменти. Спробуймо подивитися на факти.
Чому втрати окупантів можуть навтіь перевищувати 100 тисяч людей.
Бої під Бахмутом та ПВК Вагнер
Чи є непрямі дані про те, що рф зазнає важких втрат, і чи можемо ми їх якось побачити?
Наприклад, тривають запеклі та вкрай кровопролитні бої за Бахмут. Позиції навколо нього часто переходять із рук в руки, противник масово використовує групи піхоти для заходу на мережу пунктів спостереження та «очей» навколо міста. Є фото та відео, що підтверджують десятки вбитих майже у кожному епізоді.
ЗСУ провели низку приватних контратак, відкинувши нападників від приватного сектора та заводу шампанських вин, і знову майоріє у зведеннях Курдюмівка.
Наступаючим знадобилося 1,5-2 місяці, щоб просунутися аж на 12 кілометрів від Зайцево до околиці Досвідченого, і тепер вони тижнями борються там за ті самі селища. Це 1,5-2 дуже кровопролитних місяці.
Втрати настільки великі, що та ж ПВК «Вагнер» вже не дуже й ховається — підганяє автозаки прямо до аеропортів у рф, де їх зустрічають борти 224 льотного загону Міноборони росії.
HIMARS продовжують завдавати удару
HIMARS продовжують виносити склади окупантів. Фото: Генштаб ЗСУ
Продовжуються удари за допомогою HIMARS та інших високоточних важких РСЗВ по розташованих в оперативному тилу противника готелях, будинках відпочинку та гуртожитках.
У кожному такому епізоді («гостьовий будинок Жданова» у Кадіївці, Solemar у Залізному порту, «Привал Мисливця» у Мелітополі та ще з півдесятка менш відомих, — прим. авт. ) — десятки вбитих та тяжко поранених.
Також продовжує прилітати по складах, зокрема й великих — у тому ж Ірміно можна було більше доби поспіль спостерігати вражаючі детонації. Удари сталися тиждень тому, а перед цим так само прилітало по сусідству по Кадіївці.
Трапляються й нескінченні вибухи то там, то там далеко за лінією бойового зіткнення — від колон на Чонгарі до аеродрому Мелітополя та Бердянська.
Все це, безперечно, крутить цифри людських втрат у потрібний нам бік.
Чому потрібно більше боєприпасів
ЗСУ знищують ворога артилерією, але потрібно ще більше боєприпасів. Фото: Генштаб ЗСУ
Відіграють величезну роль не такі медійно гучні, але такі, що завдають найбільше втрат на величезному фронті, контрбатарейна боротьба, вогнева артилерійська поразка в червоній зоні, скидання з дронів тактичної ланки кустарних бомб, мінометний вогонь.
Ми нарешті налагодили дрібносерійне виробництво 122 мм снарядів, миготять на фронті масово як болгарські міни, так і зовсім вже екзотика для наших країв, партнери продовжують передачі 155-105 мм снарядів — це дозволяє зберігати вогневу активність, хоча, безперечно, нам завжди потрібно більше боєприпасів.
Суперечності тут немає — ми продовжуємо бойову роботу, але ліміти в кожному конкретному секторі непогано було б і підняти, супротивник все ще може створювати локальну перевагу за стволами та кількістю снарядів на добу.
Москва обростає ППО, а льотчики йдуть у піхоту
Через великі втрати російських льотчиків відправляють до піхоти. Фото: Генштаб ЗСУ
Як можна опосередковано оцінити втрати окупантів у війні, відстежуючи ситуацію в рф?
Наприклад, вдало прилетіли наші дрони-камікадзе на аеродром у Дягілєвому. Там навіть загинув відряджений із Шайківки пілот.
Минає кілька тижнів — роззяви знімають ППО у полі біля Москви. Задумалися про новорічні подарунки під бій курантів. Прикривають не війська в Україні, а роблять об'єктове ППО навколо столиці рф — ось як за планом йде так звана спецоперація.
Пам'ятні пости в соцмережі Вконтакте також дуже характерні.
Дружина загиблого офіцера, підполковника Ніколенка, що закінчив ВВА ім. Гагаріна та служив на аеродромі аж у Хабаровську, заявляє, що він загинув у бою під Макіївкою як комбат піхоти.
Льотчики, відправлені в піхоту, щось таке пригадується у СС — як завжди, там у рф косплеять не тих дідів і не той рік війни.
Або ось наприклад, теж хороше — старший технік РЕБ сучасних літаків рф став командиром БМП. З чого це така вузька спеціалізація і в механізовані частини, адже це — як забивати цвяхи мікроскопом?
Тим більше, це ж не якісь дефіцитні спеціальності — десятки тисяч були підготовлені до війни, був досвід Чечні, Грузії, Сирії, що сталося, де вони всі?
Вербування лікарів та заклик жінок-ув'язнених
ПВК «Вагнера» вербує у Пермському краї лікарів, фельдшерів швидкої, анестезіологів та медсестер для відряджень до зони СВО. Ймовірно, потік поранених та травмованих достатній, щоб структура не могла впоратися.
Ходять чутки, що жінки-ув'язнені «звернулися» до Пригожина, заявивши, що вони теж хочуть «викупити провину кров'ю». Це може бути як ініціатива на місцях, так і спроба заповнити ті самі місця бойових медиків, санітарів та зв'язківців.
А якщо структура під час мобілізації та безконтрольного вербування по зонах не може впоратися з потоком поранених — це дуже хороший знак для України.
Що говорить про важкі втрати рф в Україні
Українці залишали росіянам вузьку ділянку для наступу. Фото: Генштаб ЗСУ
Дуже ясними та чіткими дзвіночками важких структурних втрат, що зазнала армія рф в Україні, є такі речі:
- стратегічна ініціатива у повномасштабній війні віддана Україні;
- росіяни можуть наступати тільки на одній вузькій ділянці після того, як кілька місяців тому нападали «розчепиреними пальцями» колон;
- пірамідки «лінії Пригожина» покликані хоч якось утримати лінію фронту;
- створюється ТРО у Білгороді;
- льотчики йдуть у командири піхотних батальйонів.
І ці втрати, очевидно, більші, ніж у всіх конфліктах Холодної війни та пострадянського періоду, разом узятих.
Не важливо, 99,5 тис. їх чи 100,7 тис. насправді. Хоча символізм – це красиво.
Головне, що противник видихся та майже скрізь стає на глуху оборону. Від ударів по Авдіївці, Мар'їнці та штурмів Сєвєродонецька одночасно вони прийшли до Першої Світової під Бахмутом та просування тижнями на 7 км.
Вічна пам'ять полеглим у боротьбі за захист України та вічна слава тим, завдяки кому десятки тисяч агресорів отримали нарешті землі, якої вони так хотіли. Щоправда, на два метри углиб. З круглою датою, росіяни. Не останньою у так званій СВО, що йде за планом.
