5 грудня противник випустив Україною понад 70 крилатих ракет, включаючи як давні, ще радянські, надзвукові «Х-22» (з точністю плюс-мінус квартал), так і нові.
Були масові запуски з району на північ від Джанкоя з модифікованих для стрілянини по землі комплексів С-300.
Неподалік лінії зіткнення кружляла російська авіація, скоріше за все, з протирадарними ракетами (ПРР), чекаючи, коли включаться наші РЛС.
Це був достатньо масований обстріл після паузи на дорозвідку, складання польотного завдання, радіотехнічну розвідку. Плюс підйом із зберігання та вибракування старих радянських ракет певного року, які звозять з усієї країни з арсеналів. Їх потрібно «продзвонити», перевірити тверде або ще рідке паливо, вбити маршрут, адже там де-не-де використовуються старі добрі перфокарти. Загалом підготовка удару — це не швидко.
По Україні вдарили двома хвилями, хоча бувало й три — до сотні ракет. Чи вплинули наші прильоти по базі в Дягілєво та Енгельсі, чи закінчуються запаси ракет, чи це і був план росіян, поки важко сказати.
Як із ракетною атакою впоралася українська ППО
Заявлено 60 збитих повітряних цілей. Це чудовий результат в умовах, коли ми тижнями відбиваємо нальоти, змушені часто стрибати на запасні позиції, наші ВПС у меншості, а їх бортові радари в середньому бачать на менші дистанції, коли ми користуємося ракетами, яким 30 років.
Результат не те щоб фантастичний — у нас і до війни була одна з найкращих ППО в Європі, сильне РЛС поле, — але близький до ідеального.
Незважаючи на серію ударів по частинах радіотехнічної розвідки, спроб придушувати зенітно-ракетні комплекси, страшні російські комплекси радіоелектронної боротьби, наша оборона з повітря все ще живіша за всіх живих. Але влучення, звичайно, були.
Якими були наслідки ракетного удару
Одеса та область залишилися без опалення та електрики. У Сумській області відрубало автоматику, ймовірно, були прильоти по мережах та розподілу. Північ Київської області та Київ традиційно страждають — із півночі Білорусь, споживання столиці більше, було кілька тяжких ушкоджень ТЕС. Почали відставати від графіка поїзди — це чіткий сигнал того, що супротивник докладає більше зусиль для ударів по тягових підстанціях залізниці.
Однак ворогові не вдалося досягти головної мети — знову розбити єдину енергетичну систему на «острова», щоб ми не могли балансувати АЕС і викинули їх у простий. Це і серйозний удар по економіці, і спроба тиснути на мораль населення в умовах похолодання, і шанс спричинити аварію через заглушення реакторів. Не вдалося — і армія, і енергетики давно працюють за межами можливостей.
Чому масовані удари безпілотниками навряд чи можливі
У відповідь пройшла серія наших ударів дронами по аеродромах — Дягілєво, Енгельс, Курськ. На місяці виведено з ладу як мінімум два стратегічні бомбардувальники: Ту-95, який гасили піною, може виявитися і безповоротною втратою, Ту-22М3 вирушить на заміну двигунів і кіля. У Курську спалахнула потужна багатогодинна пожежа — влучило по сховищу ПММ.
Літаки в Дягілєво. Фото: соцмережі
Багато хто не розуміє, наскільки це блискуча операція — вдарити на 700 км, по суті, кустарною зброєю, створеною на коліні, під ракетними ударами противника, що технологічно перевершує.
Зараз дехто каже, що, мовляв, треба було почекати, накопичити більше дронів та вдарити потужніше. Але це працює не зовсім так.
У Росії заявляють, що для удару використовувався реактивний розвідувальний БПЛА часів СРСР Ту-141 «Стриж», який ми зняли з озброєння. Якщо справді було так, то це означає, що безпілотник довелося піднімати з трави сховищ, забезпечувати системою корекції, виймати фотоапаратуру, монтувати бойову частину, шукати запчастини — це штучна робота.
На шляху до того ж Енгельсу розташовані ППО країни, ППО секторальна, наприклад, у Білгороді, військова ППО та об'єктова ППО бази. Те, що наші носії пройшли через них — суміш удачі та чудового планування. Але планувати атаку десятками дронів, які несуть 250 кг «голови» на аеродроми РФ, — це перебір.
У будь-якому випадку ще кілька тижнів тому було важко уявити собі пожежу та виття сирени над аеродромом, здатним приймати важкі бомбардувальники «ядерної тріади». Загибель не лише безвісних техніків, а й цілого майора — Навлютова Євгена Раїсовича, який служив у Дягілєвому. Тяжко пошкоджені стратегічні бомбардувальники, розбиту пересувну генераторну, цистерни, що горять.
Загиблий у Дягілєвому майор. Фото: міноборони росії
Вирубити єдину енергетичну систему Росія так само не в змозі, зате вона примудрилася пропустити величезні реактивні дрони на 700 км вглиб своєї території.
Від перемоги до перемоги, через утоплений флагман, низку «жестів доброї волі», людські втрати, яких не було за всю Холодну війну та нову історію Росії. Триває десятий місяць «Спеціальної Військової Операції, що йде за планом».
