Чи припиниться агресія, коли Україна поверне Крим, що потрібно ЗСУ для контрнаступу та скільки триватиме війна?
Про це у статті для Укрінформ розповіли головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та перший заступник голови комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Михайло Забродський. 
відібрав ключові тези з матеріалу.
Валерій Залужний про те, скільки триватиме війна та як Україні перемогти
Війна в Україні може тривати роками. Фото: Генштаб ЗСУ
Наразі повномасштабна війна в Україні вже в жодному уявленні не вкладається ані в рамки анонсованого російського «бліцкригу», ані в тривалість активних фаз бойових дій у війнах початку XXI сторіччя, пишуть Залужний та Забродський.
Є всі підстави вважати – війна в Україні продовжуватиметься і в 2023 році, а тому постає питання: що саме потрібно ЗСУ як допомога від партнерів на прийдешній рік?
Валерій Залужний про те, чого хоче держава-терорист росія
росія може повернутися до плану захоплення Києва. Фото: Генштаб ЗСУ
Росія може мати певні перспективи на Ізюмському та Бахмутському напрямках. Імовірною кінцевою метою таких дій може розглядатися вихід на адміністративний кордон Донецької області.
Ще більш привабливою для противника може виглядати перспектива просування на Запорізькому напрямку. Вона забезпечує подальші дії на північ та створення прямої загрози оволодіння Запоріжжям та Дніпром, що, зі свого боку, призведе до втрати українською стороною контролю над значною частиною Лівобережної України.
Не виключене з порядку денного й повернення до задуму захопити Київ та загроза повторного розгортання бойових дій з території Республіки Білорусь.
Але найбільше можливостей відкриває подальше просування на Південнобузькому напрямку з оперативного плацдарму на правому березі річки Дніпро.
Успіх на Півдні, за умови його швидкого та вірного використання, може мати подвійний ефект для рф. З одного боку, цілком реальні перспективи оволодіння Миколаєвом та Одесою. З іншого – створення загрозливого напрямку в бік Кривого Рогу, а в подальшому – і загрози центральним та західним регіонам України.
Крім суто воєнного, такий характер стратегічних дій на Сході і Півдні України принесе рф додаткові політичні та економічні дивіденди. Серед них – забезпечення безпеки так званих самопроголошених республік ОРДЛО, і логічне, хоч і запізніле завершення так званої «спеціальної операції», унеможливлення доступу України до Чорного моря, контроль над ключовим елементом енергетичної системи країни – Південноукраїнською АЕС тощо.
Валерій Залужний про те, чому росії важливо зберегти Крим під окупацією
Росії стратегічно важливо тримати Крим в окупації. Фото: Getty Images
Для того, щоб досягти цих оптимістичних цілей, агресорові критично необхідно зберегти контроль над тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим.
«Крим був і залишається основою для ліній комунікацій на південному стратегічному фланзі російської агресії. Територія півострова дозволяє розміщення значних угруповань військ та запасів матеріальних засобів», — пояснюють Валерій Залужний та Михайло Забродський.
Нарешті, в Криму знаходиться головна база Чорноморського Флоту та мережа аеродромів для нанесення авіаційних ударів практично на всю глибину території України.
Контури лінії зіткнення наразі мають вкрай невигідну конфігурацію на Ізюмському та Бахмутському напрямках. Суттєві вклинення противника сковують будь-який оперативний маневр для українських військ і вимагають подвійного комплекту сил для його стримування. Особливо гостро це відчувається через нестачу засобів вогневого ураження та ППО.
Також існує загроза просування противника в напрямку Запоріжжя та небезпеку розвитку противником часткового успіху з напрямку Гуляй-Поле, що, за певних умов, може створити загрозу охоплення всього угруповання українських військ на Сході. Наявність у противника оперативного плацдарму на правому березі річки Дніпро вимагає додаткових зусиль для запобігання його розширенню.
Валерій Залужний про те, що ЗСУ потрібно для контрнаступу
Україні для повернення територій необхідно більше зброї. Фото: Генштаб ЗСУ
Єдиним шляхом кардинальної зміни стратегічної ситуації є нанесення ЗСУ протягом кампанії 2023 року декількох послідовних, а в ідеальному випадку – одночасних контрударів, підкреслює Залужний.
Але для цього треба визначити центр тяжіння росії у цій війні.
Якщо розглядати кампанію 2023 року як переломну, логічно припустити планування на 2023 рік операції або серії операцій з повернення Криму. Для цього потрібна наявність необхідного комплекту військ – і це далеко не військові частини та з’єднання ЗСУ, які вже зараз діють на 2,5 тис. км фронту від Херсона до Ковеля.
Підготовка наступальної кампанії вимагає створення одного або декількох оперативних (оперативно-стратегічних) угруповань в складі від десяти до двадцяти загальновійськових бригад — в залежності від замислу та амбіцій українського командування.
Також важливо отримати від партнерів зброю для захисту України — додаткову кількість ракет і боєприпасів, артилерійських систем, ракетних комплексів, засобів РЕБ тощо. Все це потребуватиме консолідації зусиль всіх країн-партнерів України, тривалого часу та значних грошових видатків.
Успіх українського контрнаступу прямо залежить від наявних ресурсів та лише від них. І якщо з чисельністю персоналу ситуація, ймовірно, буде виглядати достатньо непогано для ЗСУ, то стосовно важкого озброєння та боєприпасів такого сказати ніяк не можна.
Чому повернення Криму недостатньо для перемоги
Повернення Криму Україні не буде достатньо для поразки росії. Фото: Генштаб ЗСУ
Припустімо, ЗСУ досягли повного успіху в кампанії 2023 року та оволоділи півостровом Крим.
Тоді рф втратить базу для Чорноморського флоту, аеродромну мережу, значну кількість запасів матеріальних засобів і, найімовірніше, значну кількість особового складу та техніки.
Водночас, ніщо не може суттєво завадити болісному, але цілком реальному перебазуванню Чорноморського флоту до військово-морської бази Новоросійськ на східному узбережжі Чорного моря. Отже, військова присутність агресора в регіоні буде збережена разом із загрозою ракетних ударів.
Подібне можна припустити і для використання російською авіацією, наприклад, аеродромів Приморсько-Ахтарськ та Єйськ. Втрата значної кількості запасів матеріальних засобів для ЗС РФ матиме лише тимчасовий ефект. Втрати в особовому складі й техніці, щонайменше, в плані чисельності, росіяни з часом можуть поповнити.
Тому Залужний та Забродський пропонують визначити інакший центр тяжіння противника.
Як нівелювати різницю у потужностях рф та України
ЗСУ можуть стріляти на відстань, у 20 разів меншу за можливості рф. Фото: Генштаб ЗСУ
Визначальною у війні вирішальна диспропорція в спроможностях. Найбільш показовим її втіленням є різниця в граничній досяжності засобів ураження.
Якщо для ЗС рф вона становить до 2 тис. км з урахуванням дальності польоту крилатих ракет повітряного базування, то для ЗСУ вона фактично обмежена 100 км дальністю польоту ракет і глибини розташування стартових позицій застарілих ОТРК.
Таким чином, з початку широкомасштабної агресії засоби ураження ЗСУ мають досяжність майже в 20 разів меншу, ніж має противник. У перекладі на мову військової практики це означає, що ЗСУ в кращому випадку можуть завдавати удари застарілими засобами ураження лише на глибину оперативного тилу противника.
Тоді як противник здатний безкарно завдавати точкових ударів по цілях на всю глибину території країни.
Доки таке положення зберігається, війна в Україні може тривати роками.
Як Україна може нанести нищівної поразки росії
Україна має повністю оновити артилерію, ракетні війська, ВМС ЗСУ тощо для перемоги. Фото: Генштаб ЗСУ
Партнери України мають надати ЗСУ системи озброєння та боєприпаси із відповідною дальністю дії. Це не лише MGM-140B ATACMS Block 1A для РСЗВ Himars. Має бути застосовано комплексний підхід до переоснащення артилерії, ракетних військ, тактичної авіації, ВМС ЗСУ та інших складових їхньої могутності.
Обговорення повинно вестись стосовно створення або нарощування спроможностей, а не виключно про кількість озброєння та обладнання для бригад, що плануються до переоснащення.
Тільки в цьому випадку можна обговорювати вплив на реальний центр тяжіння рф у цій війні. Він полягає в її «віддаленому» — в розумінні більшості росіян — характері. Завдяки цьому віддаленню громадяни рф не так болісно сприймають втрати, невдачі, а головне – вартість цієї війни в усіх її розуміннях. Переконливим прикладом правильності такого підходу в поточному році є успішні зусилля ЗСУ з фізичного перенесення бойових дій на тимчасово окуповану територію АР Крим.
Йдеться про серію успішних ракетних ударів по кримським авіабазам противника, перш за все – по аеродрому Саки. Завдання ЗСУ на 2023 рік — зробити для росіян та в інших окупованих територіях ці відчуття гострішими, природнішими та цілком відчутними, попри значну відстань до цілей.
Для росіян справа — саме в безкарності, яку забезпечує фізична віддаленість. В цьому і полягає дійсний центр тяжіння противника.
Картина може кардинально змінитися при відповідному плануванні та правильній роботі з країнами-партнерами України. Комплексне, із належним перспективним баченням, оснащення та переоснащення ЗСУ системами озброєння відповідної дальності дії повинні стати тим самим омріяним гейм-чейнджером.
Зброя Заходу критично необхідна Україні — Валерій Залужний
Захід досі не до кінця розуміє масштаби війни в Україні. Фото: Генштаб ЗСУ
На Заході багато хто досі має хибне уявлення про масштаби російсько-української війни, пояснюють Залужний та Забродський.
Лінія зіткнення довжиною в тисячі кілометрів, десятки тисяч одиниць військової техніки, більш як мільйон людей, які прямо або опосередковано беруть участь в цій війні зі зброєю в руках.
Сирени повітряної тривоги та ракетно-бомбові удари по цивільних містах, біженці і військовополонені, форсування річок та спроби танкових проривів. Для народу України та ЗСУ все перелічене вже стало невід’ємною складовою повсякденного життя.
Відбиття Україною агресії з боку супердержави потребує і ще довго потребуватиме значних матеріальних ресурсів і грошових витрат. У 2023 році матеріальною основою українського супротиву повинна залишатися значна за обсягами військово-технічна допомога країн-партнерів.
Адже попри власні втрати від економічних санкцій, залежність від російських енергоносіїв і окремі спроби «умиротворення» рф, світова історія не пробачить жодній країні світу потурання кривавому хижаку, який лише п’яніє від нової крові.
Другим фактором є пряма загроза застосування за певних обставин росією тактичної ядерної зброї. Бойові дії на території України вже продемонстрували, наскільки рф нехтує питаннями світової ядерної безпеки навіть у війні із застосуванням звичайних засобів.
Важко уявити, що навіть ядерні удари дозволять росії зломити волю України до супротиву. Але не можна ігнорувати загрозу, яка з’явиться для всієї Європи. Не можна також і повністю виключати імовірність прямого втягування провідних країн світу в «обмежений» ядерний конфлікт, за яким вже напряму проглядається перспектива Третьої світової війни.
Знову вимушено, але вкрай необхідно, повернутися до джерела російської впевненості, а саме – до безкарності. Будь-які спроби практичних кроків щодо застосування тактичної ядерної зброї мають бути припинені з використанням всього арсеналу засобів, які є в розпорядженні країн світу.
Адже, починаючи з цього моменту, рф вже стане не лише загрозою для мирного співіснування України, інших її сусідів і низки європейських країн, а й державою-терористом воістину світового масштабу.
Читайте також
Ревізія стану енергетичного сектору після зими та заяв про «енергетичне перемир’я»
We make it Grain: реєстрацію на міжнародну конференцію Grain Ukraine 2025 відкрито
