Шість місяців тому Путін наказав ввести в Україну десятки тисяч російських військових для проведення «спеціальної військової операції» – масового вторгнення в масштабах, небачених у Європі із часів Другої світової війни.
З того часу десятки тисяч людей було вбито, мільйони стали біженцями, а міста перетворилися на руїни внаслідок російських бомбардувань.
Агентство Reuters опублікувало редакційну статтю, у якій навело ключові віхи трагедії, що триває.
«Охолоджувальна промова»
Москва неодноразово заперечувала, що збирається вдертися в Україну, а одного разу заявила, що прагне «роззброїти» Київ, очистити його від «націоналістів» і зупинити розширення НАТО, а не захопити територію. Але українці говорять, що виступ Путіна за три дні до вторгнення 24 лютого не залишив сумнівів у тому, що він прагнув завоювати їхню країну та знищити їхню 1000-річну національну ідентичність.
«Україна для нас не просто сусідня країна. Це невіддільна частина нашої власної історії, культури та духовного простору, – сказав Путін. – З незапам'ятних часів народ, який живе на південному заході землі, історично колишньої російської, називав себе руськими та православними християнами».
Перша поразка
За кілька годин після вторгнення Росія висадила десантників на аеродромі в Гостомелі на північ від Києва, щоб забезпечити повітряний міст для блискавичного штурму столиці.
За добу українці знищили елітний російський десант і зруйнували злітно-посадкову смугу. І коли російські бронетанкові колони зрештою досягли північних околиць Києва, нездатність отримати аеродром, що діє, першого ж дня допомогла зруйнувати план Москви щодо швидкого захоплення столиці.
«Я тут»
Коли російські бомби падали на Київ, а люди бігли до станцій метро в пошуках притулку чи переповнювали залізничні станції, щоб урятуватися втечею, президент Володимир Зеленський ясно дав зрозуміти, що нікуди не поїде.
«Доброго ранку, українці, – сказав колишній актор ситкому з натяком на посмішку в селфі-відео, знятому на мобільний телефон рано вранці 25 лютого. – Я тут».
Зеленський далі гуртував свою країну в нічних виступах, його бойова форма, щетина на обличчі та недбалий, але твердий стиль мовлення стали символами українського опору.
З того часу він використав відеозв'язок, щоб викликати «дух» Мартіна Лютера Кінга до Конгресу США та Берлінської стіни – до Бундестагу. Його відеозвернення бачили на вулицях Праги, на врученні премії «Греммі» та на музичному фестивалі в Гластонбері, де він закликав фанатів «довести, що свобода завжди перемагає».
Перевезення чужих дітей через кордон
Поки Росія обстрілювала українські міста, мільйони людей бігли з країни через те, що, за оцінкою Організації Об'єднаних Націй, стало кризою з біженцями, що найшвидше зростає, за багато поколінь. По всій Європі зареєстровано понад 6,6 млн біженців з України, переважно в сусідніх країнах, які розкрили їм свої обійми. Київ заборонив виїзд чоловікам боєздатного віку
«Їхній батько просто передав дітей і довірився мені, давши їхні паспорти, щоб я їх перевезла», – сказала 58-річна жінка на кордоні з Угорщиною за два дні після вторгнення. На угорській землі діти пізніше возз'єдналися зі своєю матір'ю.
Пекло на землі
Маріуполь — південне місто, що колись процвітало, — було зруйновано російськими військами за три місяці того, що Червоний Хрест назвав «пеклом». Україна заявляє, що десятки тисяч мирних жителів загинули через перебої з продовольством, водою та медикаментами, а через безперервні бомбардування багато хто з них опинився в пастці в підвалах. В ООН говорять, що кількість жертв невідома.
9 березня Росія розбомбила пологовий будинок, унаслідок чого загинули троє людей, зокрема дитина. Організація з безпеки та співробітництва у Європі назвала це воєнним злочином. У Москві заявили, що будівля занедбана й захоплена бойовиками.
За тиждень театр, у підвалі якого, за твердженням України, ховалися сім'ї, було зруйновано. Слово «діти», написане біля театру, можна було побачити на супутникових фотографіях. Київ стверджує, що Росія навмисно бомбила його, щоб зламати волю міста, і що сотні тіл досі вважаються похованими. Росія заявила, не наводячи жодних доказів, що інцидент було інсценовано.
Тіла на вулицях
До кінця березня наступ Росії на Київ провалився. Її бронеколони, уразливі для мобільних підрозділів українських захисників із протитанковими ракетами та безпілотниками, загрузли та зазнали великих втрат. Москва назвала свій відхід із півночі України «жестом доброї волі». Але коли війська пішли, вони залишили сліди своєї окупації в зруйнованих містах і селах, де на вулицях просто неба лежали тіла.
Десятки жертв було знайдено в колись квітучій Бучі, деякі зі зв'язаними руками. Росія заперечувала свою провину й без доказів стверджувала, що вбивства було інсценовано.
«Російський військовий корабель, йди нах*й»
У перші години вторгнення російські офіцери флагмана Чорноморського флоту «Москва» зв'язалися по рації з українськими бійцями на безплідному чорноморському острові Зміїний, що має важливе значення, наказавши їм здатися або померти. Один із них відповів по рації: «Російський військовий корабель, іди нах*й».
Ця фраза стала національним гаслом, її зображували на українських білбордах, футболках і, нарешті, на поштовій марці, де український воїн стоїть на березі моря й показує «Москві» середній палець.
У день випуску марки, 14 квітня, дві українські ракети вразили «Москву» – найбільший військовий корабель, який затонув у бою за 40 років. Західні експерти говорять, що, на їхню думку, майже половина екіпажу приблизно із 450 людей загинули в морі. Офіційно Росія стверджує, що лише один моряк загинув унаслідок нещасного випадку.
30 червня Росія залишила Зміїний, зазнавши тяжких втрат, намагаючись його захистити. Цей відхід було названо ще одним жестом доброї волі.
«Азовсталь»
Облога Маріуполя тривала переважно поза увагою світу. Репортери Reuters, що дісталися міста з утримуваного росіянами боку, виявили похмуру безмовну пустку, де з підвалів з-під руїн виходили збиті з пантелику цивільні особи, щоб поховати своїх мерців у траві біля дороги.
Останні українські війська сховалися на «Азовсталі», одному з найбільших металургійних заводів Європи, де підземні тунелі були бункерами. 16 травня Генеральний штаб України наказав їм здатися, щоб урятувати життя. Журналісти Reuters бачили, як вони з'являлися, несучи ношами своїх поранених до автобусів, що доправляли їх до табору для військовополонених, керованого проросійськими сепаратистами.
Москва зобов'язалася ставитися до ув'язнених з «Азовсталі» відповідно до Женевських конвенцій, але відкинула заклики України про обмін.
29 липня десятки захисників «Азовсталі» загинули під час ув'язнення внаслідок вибуху, який охопив в'язницю. Київ назвав це воєнним злочином, скоєним за наказом Москви. Москва заявила, що у в'язницю влучила українська ракета, не пояснивши, чому ніхто з охоронців не постраждав. У посольстві Росії в Лондоні заявили, що тих ув'язнених «Азова», хто залишився в живих, треба стратити через повішення, додавши, що «вони заслуговують на принизливу смерть».
Битва за Донбас
Не зумівши захопити Київ, Росія змінила свої військові цілі, зосередившись на «гарантуванні безпеки» Донбасу, східного регіону, який складається з двох областей, які вже частково утримуються її сепаратистськими маріонетками. Це розв'язало найбільш руйнівні сухопутні битви війни.
У середині травня батальйон військ РФ було знищено під час спроби форсувати річку Сіверський Донець. На супутникових фото видно десятки знищених бронемашин, розкиданих по обидва береги.
Росіяни продовжили наступ, використовуючи свою перевагу в артилерії, щоб оточити українські сили з трьох боків. Упродовж червня обидві сторони стверджували, що вбили тисячі ворожих солдатів. Захопивши руїни міст Сєвєродонецьк і Лисичанськ, Путін 4 липня оголосив про перемогу в цьому районі, але бої тривають.
«Час Хаймарсів»
Війна зараз зосереджена здебільшого на півдні, де Київ пообіцяв повернути собі найбільшу ділянку території, захоплену під час вторгнення. Росія перекинула туди додаткові війська.
З початку липня Україна розгорнула передові ракетні системи, поставлені Заходом, – високомобільні ракетні системи M142 HIMARS. Тепер українці можуть націлюватися на мости, залізниці, командні пункти та склади боєприпасів у глибині території, що утримується Росією, і сподіваються, що це змінить перебіг війни на їхню користь.
Прихильники України щодня розміщують в інтернеті фотографії вибухів на території, яку утримує Росія, з крилатою фразою «HIMARS O'Clock».
Росія заявляє, що її операція йде за планом.
Читайте також
