Війна суттєво вплинула на психічне здоров'я українців, призвівши до зростання кількості психічних розладів. До прикладу, кількість пацієнтів із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), за даними Міністерства охорони здоров'я, зросла з 3167 у 2021 році до 12 494 у 2023 році.
За даними опитування Gradus Research, у березні 2024-го 77% українців переживали стрес або сильну знервованість. Цей показник залишався незмінним з осені 2023 року.
Павло Горбенко, психолог і психотерапевт, який надає допомогу людям, що постраждали внаслідок війни, поділився порадами, як триматись під час важких часів.
поговорив з ним про те, як бороти тривогу, жити в часи війни з найменшою шкодою для психіки та вести переговори під напругою.
Який наразі психологічний стан в українців
Як ви оцінюєте психологічний стан українців на четвертому році повномасштабної війни? Ми адаптувалися, чи все ж психологічна втома з роками давить більше?
Одне іншому не заважає. Ми і адаптувалися, і психологічна втома, на жаль, нікуди не дівається. Справа в тому, що психологічна втома може починати зменшуватися, лише якщо ситуація, яка її викликала, завершиться.
Війна триває, і буде так чи інакше кидати свої виклики і, відповідно, призводити до накопичення втоми. Але багато в чому адаптація відбулася.
У травні-червні 2022-го був переламний момент, коли вже ті, хто вважав, що скоро все закінчиться, зрозуміли, що це затягується. Люди почали розуміти, що треба готуватися до того, що все надовго.
Відповідно, після цього все більше і більше людей стали сприймати війну, не хочеться так казати, але саме з психологічної точки зору, нормальністю. Тобто треба перелаштовувати і своє життя, і своє ставлення, щоб витримати марафон.
Останні місяці, за моїм відчуттям, пов'язані з війною процеси дуже пришвидшилися, і це скоріше повертає знову в ті перші місяці війни, коли ситуація змінюється дуже швидко і до цього ще важче підготуватися.
Чи готова система надати психологічну допомогу всім ветеранам (відео)
Тобто, як писав психолог Віктор Франкл, який пережив німецький концтабір: «Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться…». Наскільки ефективне фокусування на власних діях без зайвих очікувань у таких ситуаціях?
…«Після них – ті, хто не вірив, що це колись закінчиться».
Ця порада абсолютно робоча, і є багато людей, кому вдається жити саме так. Зрозуміло, що комусь це вдається більше або менше. Також набагато менше людей можуть реалізувати цю формулу на 100%, абсолютно не замислюючись про те, що взагалі відбувається зі світом, з країною, фронтом.
На фото Віктор Франкл. Його книга «Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі» по-справжньому полюбилась українцям після початку повномасштабного вторгнення росії.
Звичайно, тривогу підтримують насамперед думки про те, що все піде поганим маршрутом, і це впливає на мене, але я не можу вплинути на ці великі процеси. При цьому більшість стресу продукується саме інформаційними джерелами. Це враховуючи, що зараз, в принципі, масмедіа, особливо соціальні мережі, ніби спеціально розраховані на те, щоб якомога більше стривожити, якомога більше зачепити.
Тому рекомендація – наскільки можливо, зменшити кількість часу в соціальних мережах. Не користуватися і не спиратися на джерела, які вже довели, що публікують інформацію неперевірену і заряджену, яка починається зі слова «шок, це треба прочитати», клікбейтні заголовки тощо.
Як побороти розчарування
Для багатьох українців Дональд Трамп був надією на завершення війни. Тепер багато хто відчуває розчарування ним та майбутнім загалом. Що робити?
Знаєте, саме по собі розчарування важливо пройти посередині, між двома крайнощами. З одного боку, не зачаровуватись просто, як зачаровується дитина, яка щиро вірить, що є якийсь великий батько або мати, хтось великий, хто обов'язково зробить так, щоб мені було добре.
З іншого боку, тотальна зневіра, коли вже дійсно кажуть про помиральну яму: нічого не допоможе, все буде погано, ми всі помремо, і з цим нічого не можна вдіяти.
Як вистояти під час важких часів
У відповідь на події українці відповіли гумором. Проте цього разу головним мемом інтернету стала помиральна яма, яку швидко почали виправляти на помиральний курган, адже це більш історично
Повертаючись до Франкла, тут важливо зберігати рутину. Якщо у тебе є певні речі, які ти звик робити, продовжуй їх робити. Не відмовляйтеся заради гортання новин від необхідності зранку прийняти душ і почистити зуби. Це якраз буде тими камінцями, які будуть зберігати стабільність всієї будови особистості.
Коли людина сама себе поважає, що є дуже підтримуючим фактором, сама себе розуміє, як би важко їй зараз не було, вона все одно знаходить можливість допомагати, волонтерити, творити.
Самоповага ж часто народжується, коли людина допомагає іншим. Хай це буде 10% від загального часу, але я знайшов час і сили, щоб, комусь стало краще. А тривога автоматично зменшується, тому що людина відчуває, що вона робить саме те, що зараз має робити.
Чи люблять українці батьківських фігур у політиці (відео)
Як боротися з тривогою та чому вона буває корисною
Багато українців відчувають тривогу через війну. При цьому, з точки зору екзистенційної філософії, тривога може бути вкрай корисною для кращого розуміння свого життя та його пріоритетів. Наскільки це відповідає позиції психології?
Людині властива тривога. Як психолог, можу підтвердити, що не треба сприймати тривогу як щось таке, від чого треба йти раз і назавжди. Вона допомагає, якщо хочете, вижити.
Тобто тривога попереджає, що поруч може бути загроза. Але питання в тому, чи працює цей механізм природним чином, коли у людини є достатньо сил і інструментів для того, щоб роздивитися, що ж викликає цю тривогу. Зрозуміти, чи є ця тривога реальною.
Наприклад, зараз повітряна тривога, а я знаходжусь в такому місці, куди може реально прилетіти. Відповідно, моя тривога підказує, що, можливо, зараз треба десь пересидіти до того моменту, поки загроза не закінчиться.
В ідеальному світі людина має відрізняти їх. Якщо тривожитись нема через що, казати: все, питання закрито, здалося. Є підстави – вжити заходів. Але з тривогою нам жити доведеться ще довго. Я не політолог, але є таке відчуття, що катаклізми у світі не тільки не закінчуються, вони лише починаються.
Відповідно, повернення до того умовно спокійного життя, яке було до початку війни у 2014 році або повномасштабного вторгнення, вже не буде. Світ змінюється, із тривогою треба навчитися жити.
Названо 20 міст, які найбільше постраждали від росії за 1000 днів війни — мапа, фото, деталі
Думка про можливе повернення до часів до повномасштабного вторгнення, або навіть до 2014 року, зрозуміло, оманлива повністю і саме слугує чимось, що заспокоює, що і добре, але повністю не відповідає реальності.
У тому й справа, що це сподівання, яке у кожного, мабуть, все одно десь у глибині душі є, що треба просто трошки перечекати і потім воно якось повернеться, і буде як раніше. Від цього свідомо варто себе відволікати.
Як дорослий поводиться з дитиною: вона може собі фантазувати про щось, але дорослий розуміє, що це фантазії. Не треба намагатися одразу переконати дитину в іншому, але просто там погладити по голові і дати можливість пофантазувати.
В нас також є внутрішня дитина, вона фантазує, але важливо, щоб доросла частина теж зберігалась і могла дати можливість пофантазувати, але всередині розуміти, що готуватися треба до іншого.
Коли варто звернутись по допомогу до психолога
Як на початкових стадіях зрозуміти, що щось зі мною не так і, можливо, варто звернутися до професіонала?
Варто звернутися, щоб зрозуміти, чи все окей, бо, можливо, це вирішується медикаментозним чином, а людина може вважати, що їй нічого не допоможе і це треба перетерпіти. Так можна терпіти роками, а це вирішується професійно підібраною комбінацією антидепресантів або протитривожних ліків.
В іншій ситуації це може бути психотерапія або просто консультування, яке іноді буває і разовим, не обов'язково йде мова про якийсь тривалий курс.
Як правильно вести переговори в бізнесі
Як ви оцінюєте поведінку Володимира Зеленського та Дональда Трампа під час їхньої сварки у Білому домі з психологічної точки зору?
Єдине, що я можу сказати, що я точно не хотів би опинитися на місці Володимира Зеленського у цій розмові, бо це було дійсно важким випробуванням. Коментувати, хто що зробив правильно чи неправильно, із вашого дозволу не буду.
Віцепрезидент США Джей Ді Венс пояснює Володимиру Зеленському, що він є недостатньо вдячним. Фото: Білий Дім
Якщо говорити про переговори в бізнесі, це часто якраз таки ситуація невідомих умов і ризиків. Які тут навички будуть важливими?
По-перше, точно варто розглядати різні сценарії: найкращий, середній, найбільш реалістичний, найгірший... Підготуватися, щоб уникнути ситуації, коли відбувається щось, до чого ти не готовий, відповідно, ти програєш суто через емоційну реакцію своєї позиції. Тебе вибиває щось, і ти втрачаєш концентрацію, зосередженість. У цей момент твій співрозмовник може виторгувати і нав'язати якісь речі, які будуть невигідні.
По-друге, ця підготовка не тільки пов'язана з аргументами, але ще й особистісна, тобто розуміння, як буде поводитися партнер по перемовинах. Зрозуміти, що може викликати позитивну реакцію опонента та навпаки розлютити.
Якщо безпосередньо говорити про емоційний інтелект, то він складається з чотирьох великих розділів:
- вміння читати та впливати на свій стан;
- вміння читати та впливати на стан співрозмовника.
Підготовка до жорстких перемовин включає аналіз слабких місць, на які може тиснути опонент, і вироблення правильної реакції. Це схоже на тренування у боксі: відпрацьовуються найбільш небезпечні удари, моделюються конфліктні ситуації, щоб навчитися зберігати зосередженість та знаходити контраргументи.
Тобто вкрай важливо не просто обдумати, а саме змоделювати, «зіграти» ситуацію?
Абсолютно. Суть у тому, щоб саме спробувати, тобто практикувати це як дію, тренування в умовах, максимально наближених до ситуації реальних перемовин. І це формує підготовленість набагато краще, ніж просто теорія.
Як ефективно налагоджувати позитивний контакт, якими можуть бути спільні точки дотику?
Я б сказав, це велике мистецтво – розуміти такі точки дотику. Це про можливість поставити себе на місце свого співрозмовника і зрозуміти, якими будуть критерії, за якими він буде оцінювати, чи ви налаштовані на співпрацю, чи навпаки на конфлікт.
До прикладу, політичні переговори в Японії, і представник від України перед початком перемовин пішов і помолився у синтоїському храмі, що справило велике враження на японську сторону. Дійсно, була підкреслена повага до традиції. Відповідно, серед іншого такі речі задають атмосферу навіть до початку спілкування.
Читайте також
