24 серпня українці відсвяткують 32-ий День незалежності. Попри війну та важку економічну ситуацію в країні, соціологи фіксують купу сутнісних покращень українського суспільства: від підвищення довіри до незнайомців до віри в успішне майбутнє держави.
Українці пройшли як мінімум, кілька стадій перетворень від людини радянської до українців сучасних та отримали вакцинацію від «російського світу» після повномасштабного вторгнення.
Як змінювалися українці протягом цих 32 років і куди наше суспільство прямує далі розбирався 
разом із чотирма соціологами.
Злам ідентичності: від радянщини до українців
«Події 24 лютого обернули всю країну в історію пошуку ідентичності і треба було визначатися. Дійсно, українськість, українка, Україна – вони у всьому світі набули дуже великого ціннісного виміру, бо вони асоціюються з гідністю, правами людини і бути українкою, визначати своє громадянство як Україна – це є цінностно значущим», – розповіла Ольга Гужва, соціологиня, медіаекспертка, волонтерка, співзасновниця ГС «Консорціум ветеранських організацій сходу».
Але так було далеко не завжди, тільки з 2004 року частка людей, що ідентифікують себе громадянами України, вже не падала нижче 50%. До цього часу над українцями домінувала людина радянська.
Це Наталя Ломакіна, медикиня роти вогневої підтримки 244 батальйону 112 бригади ТРО. Її 32 роки, як і нашій незалежності. Вона боронить Україна з початку повномасштабної війни
Яким був типаж радянського українця
Людину радянську вивчали ще за часів Перебудови українські соціологи, і вона мала наступні особливості:
- не довіряє державі;
- не довіряє нікому, крім рідних;
- говорить речі, яких вимагає держава, «правильні речі»;
- намагається все отримати через «блат»
- не ідентифікує себе за національність – космополітизм
За словами Данила Судина, доцента кафедри соціології УКУ, ключова ознака радянського суспільства – атомізованість, відособленість індивіда від всього суспільства. Люди не довіряли один одному. Соціолог наголошує, що таким чином особистість залишилася сам на сам з державною системою та відчувала себе безпомічною.
Стереотип сильного лідера та держави
Данило Судин стверджує, що криза 1998-го року, яка майже призвела до дефолту країни, була великим ударом по суспільству. Місцями вона закріпила радянський стереотип: нам потрібна сильна держава та лідер, які можуть навести порядок.
Але він не став домінуючим в Україні на відміну від росії, де він призвів до більш, ніж 20-літнього режиму путіна.
24 лютого українці безповоротно залишили СРСР позаду
За словами Ольги Гужви, принципово відрізняє українців до 2014 і навіть до 2022 року те, що з 24 лютого українці пішли до України, а не до УРСР. До цього ж навіть за інерцією, але велика частка країни продовжувала мати альтернативу на Сході та в «радянському ідеалі».
«Я думаю 24 лютого – та безповоротна точка, після якої дійсно вже не буде у більшості возврату, повернення до радянськості».
Український військовий на БТРі із прапором під час звільнення Гостомеля, 8 квітня 2022 року. Фото: Getty Images
Цю позицію підтримує й Євгенія Близнюк, CEO дослідницької компанії Gradus Research. Вона стверджує, що зараз суспільство максимально згуртоване за весь час незалежності через зовнішню загрозу фізичного існування, а опція «російського світу» повністю закрита для більшості українців.
«Це є вакцинацією від радянського спадку, яка викликає високу температуру, гарячку і купу побічних ефектів, але точно породжує сталий імунітет до такого травматичного досвіду, як Радянський Союз чи союз із росією в будь-якому вигляді», – доповнює Євгенія.
Попри погіршення умов життя – українці плекають власну державу
Володимир Паніотто, професор кафедри соціології НАУКМА, зауважив у розмові з , що дуже несподіваною для соціологів була оцінка умов життя українців.
Попри об'єктивний економічний спад, більше українців стали оцінювати умови свого життя прийнятними через війну
Показники підтримки влади та інших інституцій б'ють рекорди після 24 лютого, що говорить про неабияку згуртованість українців. Але соціологи зазначають, що так може бути не вічно
«Зараз, в принципі, всі стали оптимістами. Коли ми ставили питання: 90% людей відповіли, що Україна буде процвітаючою країною у складі Європейського союзу, а не країною зі зруйнованою економікою. Так, є різні думки і різні формулювання запитань, але в цілому, українці налаштовані зараз дуже позитивно до держави та її перспектив», – підсумовує професор соціології Володимир Паніотто.
Ольга Гужва запевняє, що українськість тепер – це, як shared value, як спільні цінності. Ти або їх розділяєш, або ні. А коли ми говоримо про пошук філософії українськості або українця, не треба далеко ходити: ми маємо історію, традиції, культуру.
«Українцям треба вивчати свою історію, свою культуру, і це мабуть є першим кроком до пошуку ідентичності», – каже соціологиня.
Безпека, спілкування та родина – головні цінності після 24 лютого
Соціологиня Ольга Гужва каже, що цінності не змінюються, змінюється їхня ієрархія, тобто пріоритети, які ми виставляємо, а вони зобумовлені тим, що відбувається навколо.
Володимир Паніотто наголошує, що рано казати про суттєві зміни в цінностях українців, хоча зрушення вже йдуть. Він вбачає, що війна загострила два показники – традиційність та самостійність. Традиційні українські цінності значною мірою залишаються пострадянськими: безпека, орієнтація на владу, ізоляціонізм, безвідповідальність.
Батько проводжає сім'ю на евакуаційному потязі з Києва, 3 березня 2022 року. Фото: Getty Images
На підвищеній важливості безпеки для українців акцентують увагу всі соціологи, через загрозу смерті та війну, яка охопила всю державу на відміну від 2014 року.
Довіра до незнайомців, відхід від меншовартості та важливість мови
За словами Gradus Research, До початку війни українці були більш схильні довіряти близькому колу людей і менш схильні навіть мешканцям свого міста. Станом на червень 2022-го вдвічі більше опитаних українців почали довіряти жителям свого населеного пункту (кількість таких зросла з 35% до 62%), сусідам та людям, що живуть поруч, почали довіряти дві третини громадян (67%), а про довіру знайомим заявляли аж 80% опитаних.
На думку Данила Судина, саме анонімізована довіра, яка наразі найвища за всю історію, дозволила нам так швидко збирати гроші на дрони, броніки, авто та інше спорядження для фронту. У 1990-х такі збори виглядали б, як шахрайство абсолютної більшості українців – це і є питання довіри.
Також соціологиня та медіаекспертка Ольга Гужва відмічає, що нарешті стався суттєвий перехід до української культури, історії та насамперед мови:
Різдво 2022 під Бахмутом. Фото: Getty Images
Зараз створюється новий героїчний епос українців
«Ми зараз як нація проживаємо дуже цікавий період формування нового епосу, необхідного для монолітної бази політичної нації. Це потребує певної свідомої роботи з боку органів влади та медіа для того, щоб сформувати конкретний героїчний пантеон», – каже Євгенія Близнюк.
Більше того, вона вважає, що після війни ми вийдемо з «повноцінно сформованим героїчним епосом», де вагомою фігурою буде український воїн. Головне питання в тому, чи буде цей епос сформований стихійно, чи свідомо владою, ЗМІ та іншими інституціями.
Довіра до органів влади не вічна
Програмна менеджерка IWPR Ольга Гужва запевняє, що не треба вважати, що довіра – це такий моноліт, який складається тільки з позитивних моментів:
Тенденцію до того, що українці з роками все більше беруть свою долю у власні руки підтверджує й Євгенія Близнюк разом із Данилом Судином. Саме тому потреба в розширенні можливостей впливу громадян на владу та демократичних процедур буде все більшою вимогою з часом.
Читайте також
Українські IT-компанії на шведському ринку: вигоди для Швеції та нові горизонти для України
Адаптація продажів під нові вимоги: стратегії, команди та автоматизація на SALES FORUM 2024
