У другій частині інтерв’ю заступник глави Фонду держмайна Олександр Федоришин розповів 
, які об’єкти купували російські олігархи в Україні і як буває важко знайти для них нових менеджерів, через те що людей залякують. Також він пояснив, як можна вдосконалювати механізми конфіскації і чим відрізняються функції Фонду та Агентства розшуку та менеджменту активів.
Що купували в Україні російські олігархи
Чи є підрахунки, скільки майна в Україні належить підсанкційним росіянам чи білорусам?
Це можуть бути приблизно 400 осіб, які потенційно підпадають під санкції. З них, за моєю інформацією, майже 100 перебувають або вже під санкцію, або у процесі запровадження санкцій. А яка структура їхнього портфеля, досить важко сказати. Можливо, на шляху до запровадження санкцій, рішення суду, уряду вони ще щось приховають чи загублять.
Але Верховна Рада зробила дуже велику справу і нарешті в Україні з’явиться те, що спростить усім роботу. Раніше треба було вишукувати у різних джерелах, проти кого запроваджені санкції, яке майно під санкціями.
Тепер Верховна Рада визначила, що має бути єдиний реєстр санкційних осіб, санкційного майна, і ми в порядку цього єдиного реєстру будемо все бачити.
Я думаю, що адмініструванням цього реєстру буде займатися Міністерство юстиції.
Чи є росіяни-рекордсмени, які багато вкладалися в українські активи?
Рішення судів були щодо чотирьох російських олігархів: це брати Ротенберги, Михайло Шелков, Євтушенков. Але вони не зрівняються за кількістю активів, які перейдуть державі від Дерипаски.
Ми підрахували: активи, що за рішенням суду та уряду перейшли до Фонду, становлять зовсім невелику частину від того, що нам принесло рішення суду щодо Дерипаски. Тож натепер його можна назвати рекордсменом.
Які об’єкти цікавили його найбільше?
Не буду заглиблюватися, як Дерипаска отримував контроль над тими чи іншими компаніями, але це здебільшого промислові підприємства. Наприклад, Запорізький алюмінієвий комбінат, в придатному, гарному стані Миколаївський глиноземний завод, з якого держава може отримати непогану суму у Фонд ліквідації наслідків збройної агресії. Це також кар’єри та інші об’єкти нерухомого й рухомого майна.
Олександр Федоришин розповідає про санкційні активи росіян — відео
Можливо, було щось екзотичне, що вас здивувало?
Коли ми дивимося рішення суду, бачимо, наскільки ці люди проникалися культурою і колекціонували об’єкти культурної спадщини.
Як ви оцінюєте правову базу для механізму конфіскації? Її достатньо чи є потреба щось покращити?
Зараз скажу речі, які, я сподіваюсь, не почують у Мінекономіки і профільних міністерствах. Трохи треба відпрацювати механізм формування активу, який буде переданий в управління Фонду.
Зараз відбувається так. Є, наприклад, компанія, і Міністерство юстиції на перших етапах не було впевнене, чи вирішить суд стягнути все, чим вона володіє. Тому в деяких випадках у цієї компанії просто забирали транспортні засоби як окреме майно чи якісь об’єкти нерухомого майна і стягували в дохід держави. Тобто була одна компанія, але її роздерли на частини.
Нам потрібно, щоб підсанкційні компанії зберігали свою економічну спроможність продовжувати діяльність. Наприклад, на рахунках Демурінського гірничо-збагачувального комбінату було свого часу 14 млн грн, які могли б одразу піти на зарплати. А ми, на жаль, не змогли переконати уряд, що треба було ці гроші залишити на підприємстві, їх за рішенням уряду стягнули в дохід держави. Тому, по суті, комбінат лишився пустушкою, тільки в липні ми вийшли на те, щоб погашати борги із зарплат ще з лютого.
Чим відрізняються функції Фонду держмайна та АРМА
Влада не приховує, що не задоволена роботою Агентства розшуку та менеджменту активів. Наприклад, нардеп Ярослав Железняк нарахував 70 млрд активів підсанкційних підприємств, які перебували в управлінні АРМА, але протягом 2022 року бюджет отримав від агенції 38 млн грн. Він навіть запитав, чому так мало, але чіткої відповіді не отримав. У вас є на це відповідь?
Мабуть, не зовсім коректно буде коментувати справи, які у компетенції АРМА, але скажу дещо на їхній захист. Потрібно розуміти, що коли почалась повномасштабна війна, перед правоохоронними органами поставили завдання в один момент піти в атаку на російські активи, на тих, хто підтримує росію. І в якийсь момент різні правоохоронці кинулись накладати арешти.
Коли правоохоронні органи кинулися, вони промоніторили, що на деяких росіян зареєстроване певне майно. Вони зверталися до суду з проханням накласти арешти на нього. Суд задовольняв прохання, а врешті, оскільки майно арештоване, завданням було зберегти його працездатність. Вони зверталися до суду і просили, щоб арештований конкретний актив передали в управління АРМА.
Далі АРМА звертається за всіма своїми процедурами до суспільства: у нас є арештовані активи власників таких відомих торговельних марок, як «Моршинська», «Боржомі», ми визначаємо, хто буде управителем. Завдання АРМА — прозоро прописати для суспільства правила конкурсу з визначення управителя. AРMA виходить на прозорий конкурс, де перемагають кращі потенційні управлінці і тоді вже їм це арештоване майно переходить в управління. Головне завдання цього нового управлінця — зберегти і примножити дохідність арештованого активу.
Це функціонал АРМА, як ми його бачимо, функціонал Фонду трішки інший.
Тому, я думаю, що коли є певні моменти, з АРМА, зрозуміло, що потрібно теж робити знижку на те, що це все теж проходить вперше. Десь у нас законодавство недосконале, його треба поправляти. Потрібно відходити від моделей критики до моделей конструктиву і пропозиції. Тому що ми як Фонд теж зіткнулися з великою критикою наших дій. Ми визнаємо, що у нас є проблеми, але давайте спільно обговорювати, як ми можемо це вирішувати. Тому що ми теж боремося за Україну, але на економічному фронті.
Ви сказали, що у Фонду трохи інша функція. В чому різниця?
Якщо в АРМА майно попадає після рішенню суду, воно арештоване, агентство не може його реалізовувати, то до нас воно попадає за рішенням уряду під конкретну ціль: або продати на приватизації, або передати його в оренду, або взяти в тимчасове управління. Тобто ми самі ним управляємо, а АРМА шукає, хто ним буде управляти.
На початку року були повідомлення, що функції АРМА хочуть передати Фонду держмайна. Потім стало відомо, що проти цього виступають наші західні партнери, бо створення АРМА було умовою для отримання безвізу і важливою антикорупційною реформою. Нещодавно Фонд оголосив про створення управління супроводження санкційного майна. Щось змінилося чи це окрема історія?
Може йтися про непов’язаність цих двох процесів. Фонд створив департамент зі структурних підрозділів, якій опікується всіма завданнями, що стоять перед санкційними активами.
Раніше я очолював департамент корпоративних прав держави, усі ці активи падали на мене. Ми поставили питання про доцільність взагалі: така маса роботи нам добавилася, що необхідно розділити деякі функції, оскільки є корпоративні права держави, є в управлінні Фонду інші компанії. І є санкційне майно з конкретними завданнями: очистити від російських проблем і його продати.
Тобто в цьому випадку Фонд ухвалив рішення про те, що має бути окремий департамент, завдання якого — оперувати всіма питання, що пов'язані з санкційним майном.
Заступник голови Фонду держмайна України Олександр Федоришин
Якого ефекту ви очікуєте від створення нового підрозділу?
Ефекту більше очікуємо щодо кращої оптимізації бізнес-процесів, які є. Тобто є люди, завдання яких — супроводжувати низку організаційних питань, які завжди були у Фонду.
Наприклад, є в управлінні великі підприємства: Центренерго, Одеський припортовий завод.
І ми запитали, чи не будемо провалювати ту функцію, яка пов’язана з санкційним майном.
І ось ми створили цей підрозділ і вже виставили майно на приватизацію. Ми сподіваємося, що це дозволить Фонду нарощувати обсяги реалізації цих російських активів.
Нових управлінців для колишніх російських компаній іноді залякують
Алгоритм управління санкційним майном універсальний, чи є відмінності залежно від виду майна?
Відмінності пов’язані з тим, що якщо це майно належало росіянам, то росіяни активно включаються, щоб це майно не продавалось.
Зараз легко знаходити інвесторів?
Майже 100% — це українські інвестори. Іноземні інвестори, ми сподіваємося, прийдуть на об’єкти великої приватизації.
Можете навести приклад успішного кейса націоналізації?
Якщо на рівні держави, то можна сказати про другий механізм, який я озвучив: це механізм з вилучення активів росії або резидентів росії. Йдеться про три дочірні банки, які розташовувалися на території України. Перші два були націоналізовані ще, здається, навесні минулого року.
Можливо, є приклади успішного перезапуску підприємства?
Наприклад, щодо "Інвест Агро», що пропонують до продажу 10 серпня. Ми намагалися зберегти земельні ділянки, які використовують для вирощування сільськогосподарських культур. Були спроби розірвати договори оренди щодо земельних ділянок, щоб ця компанія теж лишалась пустушкою.
Я думаю, що це той успішний кейс, коли ми зберегли те, що було, і пропонуємо його зараз для продажу.
Читайте також
