24 серпня українці відсвяткують 32-ий День незалежності. За ці роки наша країна пройшла не одну кризу та майдан, а з 24 лютого 2022 року українці згуртувалися навколо ідеї України та українства, але так було не завжди.
Українці пройшли, як мінімум, кілька стадій перетворень від людини радянської до українців сучасних. Про ці зміни та перспективи розвитку українців 
поговорив із Данилом Судином, доцентом соціології УКУ, науковцем, фахівцем із національної ідентичності.
Яким був типаж радянського українця
Україна вийшла з Радянського союзу, тому потрібно пам’ятати феномени, які вивчали ще за часів Перебудови українські соціологи – це людина радянська, а вона є дуже цікавим типажем:
- не довіряє державі;
- не довіряє нікому, крім рідних;
- говорить речі, яких вимагає держава, «правильні речі»;
- намагається все отримати через «блат»
- не ідентифікує себе за національність – космополітизм
За словами Данила, ключова ознака радянського суспільства – атомізованість, відособленість індивіда від всього суспільства. Люди не довіряли один одному. Соціолог наголошує, що таким чином особистість залишилася сам на сам з державною системою та відчувала себе безпомічною.
«Власне, тому Народний Рух України був такою загрозою для радянської влади, він мобілізував сотні тисяч людей, які об’єдналися та подолали цю недовіру», – пояснює тодішню ситуацію доцент кафедри соціології УКУ.
Брати Клички приїхали до батьків 1998 рік. Фото: Getty Images
Як змінювався менталітет українців з 2000 року
Данило Судин стверджує, що криза 1998-го року, яка майже призвела до дефолту країни, була великим ударом по суспільству. Місцями вона закріпила радянський стереотип: нам потрібна сильна держава, яка може навести порядок.
За словами соціолога, друга велика зміна українців – це самоорганізація. Радянський союз пресував усі місцеві ініціативи, тому навіть створення ОСББ – участь людей в організації життя свого будинку, вона теж є дуже важлива. Тобто почалася організація від рівню газону перед будинком до великих організацій.
Третя – повернення українців до ідентифікації себе саме як українців:
Воєнні збори як риса нового українця після 24 лютого
Зараз же ми бачимо, як анонімізована довіра українців сягає найвищого рівня за всю історію:
Майдан Незалежності 19 лютого 2014 року – Революція гідності. Фото: Getty Images
Чи справді українці стали більш патріотичними
«Патріотизм можна розуміти по-різному. З одного боку, це українська ідентичність, тобто люди ідентифікують себе з Україною, українцями. З іншого боку, держава. Радянський союз виховав недовіру до держави, тобто держава – це щось таке, що існує незалежно від суспільства. Для західних людей це звучить дуже дико, тому що в них держава – це набір інституцій, які мають забезпечувати нормальне, максимально комфортне функціонування всього суспільства. От українці все більше починають сприймати Україну як свою державу».
За словами доцента, багато хто відзначає, що місцеве самоврядування, яке майже не перейшло на сторону ворога, зіграло важливу роль, показало свою відповідальність перед виборцями. Через це люди відчувають довіру до обраних ними чиновників.
«Децентралізація показала: влада ось, влада – це ми»
Чи може відбутися відкат української ідентичності
На думку Данила Судина, це неминуче, бо зараз ми маємо «інтенсивне переживання своєї ідентичності». Коли ми переможемо, війна закінчиться, це переживання стане менше актуальним. Вже не треба буде донати на дрони, на спорядження військовим, не треба буде перейматися куди йдуть які бюджети, все буде спокійніше.
«Зрозуміло, що частина людей зараз декорують свою українську ідентичність, тому що є такий феномен соціально схвалюваних відповідей. Але дуже багато людей сприймають українську ідентичність, як те, що для них тепер є дуже важливим. Після війни воно все одно залишиться важливим. Зменшення, спадання буде невеликим».
Шана до українського воїна стане новою рисою українця
За останніми даними КМІС, 96% українців довіряють ЗСУ, а 64% українців мають принаймні одного близького родича або друга, який був поранений, 63% – мають принаймні одного близького родича або друга, який загинув.
Чи за таких умов Україна може повернутися до часів АТО, коли більшість суспільства просто не помічала українських військових, залежить не тільки від людей, але й від держави, від певних інституційних рішень підтримки ветеранів, інформаційних кампаній, які мають закріплювати їхній статус захисників і захисниць українського суспільства, вважає експерт.
Буча 6 квітня 2022 року. Фото: Getty Images
Але він додає, що за даними опитувань, з одного боку, українське суспільство демонструє і відчуває вдячність до ветеранів. З іншого – розуміє, що є певні проблеми, з якими вони стикнуться.
Апофеозом цієї практики стало бажання критиків у соцмережах послати всіх негідних до армії, де вони мають «кров’ю змити свою провину». Звісно, це звучить образливо для тих чоловіків та жінок, які захищають України в Силах оборони.
«Є зачатки хороших тенденцій, але є і певні сигнали, які показують, що можуть бути знову ж таки завищені очікування до повоєнної ролі ветеранів в українському суспільстві».
Читайте також
