«Вчу українську, щоб стати другом українським дітям», — японець про життя у Львові, пісні та ракети

Юма Такеучі

керівник проєкту підтримки українських студентів-митців

Після початку повномасштабної війни в Україні багато іноземців почали вивчати українську мову. Зокрема, безкоштовна онлайн-платформа для вивчення мов Duolingo повідомила, що сплеск зацікавленості людей українською мовою став найбільшим трендом 2022 року на її ресурсі.

За даними Duolingo, після вторгнення росії в Україну 24 лютого минулого року понад 1,3 мільйона людей у світі почали вивчати українську мову.

Ми поспілкувалися з одним із таких іноземців – японцем з міста Фукуока на ім’я Юма Такеучі. Юма – японський волонтер, керівник проєкту підтримки українських студентів-митців. Він розповів про те, як звучить українська для японця, які любить слухати українські пісні, та що думає про наш народ. Нижче – переклад його розповіді з англійської.

Про себе

Я народився в Японії, живу в місті Фукуока. Там я керую компанією. У нас є мовна школа, також ми займаємося перекладами та дизайном.

Мої хобі – бігати та слухати музику, а також готувати їжу. На Різдво я навіть спробував приготувати українську кутю. Щоправда, у Львові, де я зараз орендую житло, іноді доводиться готувати у незвичних для японців умовах – без електроенергії.

Про 24 лютого і переїзд в Україну

Пам’ятаю, як я дивився телевізор в 20-х числах лютого минулого року. Світ очікував, що росія незабаром нападе на Україну. А 24 лютого росія почала своє вторгнення. Я думав, що це супержахливо. Мені було дуже шкода українців, особливо дітей та студентів.

З квітня по червень 2022 року я жив у Львові. Тут смачна їжа і дуже стильні мешканці. Будівлі створюють історичну атмосферу, завдяки якій я відчуваю, ніби потрапив у минуле. Тут я відвідав дитячий будинок. Там дуже багато дітей, які не мають батьків. Я хотів стати для них другом, бачити їхні посмішки.

Японський волонтер допомагає дітям у Львові. Фото: Юма Такеучі

А для того, щоб стати друзями, потрібне спілкування. Тому я вирішив вивчати українську мову. Для мене це дійсно дуже незвична мова. Але вона звучить ніжно, і мені це сподобалося.

Коли я повернувся до Японії після першого візиту до Львова, то організував виставку картин, привезених з України.

У листопаді я знову повернувся до України і досі знаходжуся тут.

Про вивчення української мови

У мене зараз немає особистого вчителя. Я взяв п’ять занять з однією вчителькою, але вона залишила Львів через війну. Тож я продовжую вчитися сам, але без підручників. Я не люблю користуватися підручниками, коли вивчаю нову мову. Я віддаю перевагу спілкуванню з людьми, намагаюся їх зрозуміти і повторювати за ними слова та речення.

Зараз я вже можу підтримувати просте спілкування українською. Наприклад, можу розказати, що я робив учора, що я буду робити завтра. Чого я хочу, або що я люблю тощо.

Також знаю англійську та російську, яку я вивчив уже тут, коли спілкувався з людьми зі сходу України.

Про українську музику

Я люблю слухати вуличних музикантів. Їхня музика дуже красива. Щоправда, з пісень справді важко зрозуміти українську мову, тому що я не можу чітко вловити окремі слова.

Коли я вперше послухав пісню «У мене немає дому», моє серце було дуже зворушене.

І ще мені подобається пісня «Мексиканець», хоча вона й не дуже популярна.

Про ракети

Коли я приїхав до Львова, я дуже боявся ракет. Але, на щастя, про них попереджає сигнал повітряної тривоги. Тож я завжди мав час піти в укриття. Так що зі мною все добре.

Про роботу японця у Львові і подальші плани

У Львові я розпочав мистецький проєкт «Support Ukrainian young artist» зі студентами та дітьми, займаюся організацією студентської команди. Проєкт створений для підтримки українських митців, які через військову агресію росії втратили можливість творити.

Я купую роботи у студентів і доставляю їх до Японії. В Японії організовую виставки, на яких всі охочі можуть підтримати молодих художників. Адже багато українських студентів потрапили в скрутне становище.

Моя мета – їх підтримати, щоб вони мали змогу продовжувати навчання. Також зібрані кошти будуть спрямовані на допомогу дитячим будинкам і, звичайно, на українську армію.

Подяка від директора Львівського палацу мистецтв. Фото: Юма Такеучі

Я хочу проводити майстер-класи в багатьох містах України, не тільки у Львові. Хочу створити таку систему, щоб студенти могли підтримувати дітей, навіть коли закінчиться війна.

До березня я планую знову повернутися до Японії.

Про українців

Український народ зараз не відкритий. Українці стали більш настороженими, оскільки почалася війна. Сподіваюся, після перемоги України люди будуть більш дружніми. Пам’ятайте, що в Україні теж є японці. Ми любимо Україну і щиро сподіваємося на те, що все буде добре.