Згідно з нещодавнім дослідженням, 43% росіян, попри мобілізацію та ізольованість країни через повномасштабне вторгнення в Україну, досі підтримують бомбардування українських міст.
Загальна підтримка війни також не змінилася, пише професорка Королівського коледжу Лондона Гульназ Шарафутдінова у своїй колонці для The New York Times.
Реальність війни: росіяни однаково підтримують Путіна
Професорка нагадує, що восени 2022 року росіяни були змушені зіткнутися з реальністю війни через рішення Володимира Путіна про мобілізацію.
Згідно з опитуваннями, проведеними «Левада-Центром», майже половина росіян відчували «тривогу, страх і жах», тоді як 13% були злі. Проте попри всі емоції це не вплинуло на погляди більшості росіян на війну.
На думку Шарафутдінової, підтримка бомбардувань України 43% росіян випливає з глибокого колодязя колективних почуттів, що плекалися останніми десятиліттями.
Вони змішують інтереси окремих людей з інтересами держави, втіленням якої є Володимир Путін.
Надії на протести в росії розвіялися в лютому 2022 року
Підтримка терористичних дій власної держави в росіян може згаснути, але вона не зникне, вважає авторка матеріалу.
«Коли почалася повномасштабна війна, надії на те, що росіяни повстануть і кинуть виклик безглуздій жорстокості керівництва своєї країни, швидко розвіялися», — підкреслює вона.
І хоча деякі сміливі росіяни вийшли на вулиці або брали участь у більш таємній опозиції до війни, протести насправді ніколи не набували великого масштабу.
Головним чинником був страх: після того як Кремль запровадив покарання за критику війни (до 15 років ув’язнення), протести припинилися.
Чому росіяни підтримують вторгнення в Україну
Якщо меншість росіян відчували гнів через вторгнення в Україну, то більшість була в стані шоку, адже за кілька днів росія стала ізгоєм, була відрізана від міжнародних подорожей і зазнала серйозних санкцій. Це глибоко дезорієнтувало.
Щоб орієнтуватися на цій незвіданій території, росіяни переважно спиралися на знайому моральну основу — колективну національну ідентичність.
Люди звинувачували президента США Джо Байдена, розширення НАТО та Захід, а також українських націоналістів.
«Дім Дракона» та телешоу: як росіяни ховалися від війни в Україні
З часом багато росіян відмежувалися від війни. Вони прожили літні місяці 2022 року так, ніби нічого не відбувається.
На початку вересня контрольовані державою ЗМІ відійшли від стилю висвітлення, характерного для ранньої війни, з акцентом на демілітаризації та денацифікації України до інформаційно-розважальних програм із новим історичним телебаченням, а також серіалів і вечірніх шоу зі знайомими ведучими.
Деякий час результати футбольних матчів і «Дім Дракона» були популярними з-поміж пошукових запитів Google в росії. Наказ Путіна про мобілізацію у відповідь на труднощі військових на полі бою порушив цю рівновагу. Коли чоловіків призвали воювати, ставлення росіян до війни знову зазнало випробувань.
Обовʼязок йти на війну: чому він невідворотний для багатьох росіян
Мобілізація була другим потрясінням, яке знову було інтерналізоване суспільством. Попри випадки заворушень і занепокоєння в деяких регіонах російська громадськість загалом погодилася.
Більш освічені й забезпечені росіяни шукали способи обійти потенційний призов на службу: варіанти варіювалися від виїзду з країни до отримання офіційних документів, щоб уникнути призову.
Але обов'язок перед державою та власними людьми багатьма пересічними росіянами сприймається як невідворотний.
Епоха Путіна: що буде, коли вона закінчиться
Нещодавнє опитування показало, що майже 40% росіян гіпотетично готові підтримати будь-яке рішення пана Володимира Путіна, незалежно від того, підпише він мирну угоду чи знову нападе на Київ.
Парадокс підтримки цих протилежних стратегій розвіюється, коли ви розумієте, що люди відповідають на ці опитування не індивідуально, а колективно — вони підтримують усе, що, як вважають, служить колективним інтересам, висловленим їхнім президентом, пояснює Шарафутдінова.
Згуртування навколо прапора під час війни, звісно, не є винятковим для росії, зазначає вона. Унікальність сучасної росії полягає в символічному злитті її національної ідентичності з постаттю Володимира Путіна.
Пробудження від цієї ілюзії буде болісним і тривалим. Це знаменує момент, коли Путін почав повільно, але впевнено сходити з національного п’єдесталу росії, підкреслює Шарафутдінова.
Читайте також
