Західна розсудливість ризикує тим, що Кремль за замовчуванням переможе у війні в Україні.
Невпинні ракетні удари Москви по інфраструктурі України вказують на те, що просте стримування рф не допоможе досягти безпечного миру, пише керівниця Центру США та Європи в Інституті Брукінгса Констанц Стельценмюллер у статті для Financial Times.

Констанц Стельценмюллер: чому політика стримування росії не працює
Чого боїться Захід у 2023 році
Експертка із німецької, європейської та трансатлантичної зовнішньої політики, а також політики безпеки та стратегії підкреслює, що 2022 рік закінчується, і західні лідери все більше розмірковують, що робити з повномасштабним вторгненням росії в Україну.
Невпинна кампанія Володимира Путіна з бомбардування країни в темну та холодну пору року на тлі попереджень про підготовку Кремля до нового наземного наступу додає цьому питанню як військової, так і моральної гостроти, зазначає авторка матеріалу.

Путін не готовий зупинятися тільки через санкції та поразки на фронті. Фото: Getty Images
Експертка підкреслює, що Східна Європа особливо бажає перемоги Києва, і має союзників як в уряді США, так і серед німецьких «зелених».
Втім, багато політиків у Західній Європі бояться ядерної ескалації через занадто потужну підтримку Києва, а також прямої війни НАТО-рф, або ж непоправного розриву між НАТО та Глобальним Півднем.
Хто на Заході боїться спровокувати росію
Побоювання ескалації, за словами Стельценмюллер, поділяють президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц і навіть президент США Джо Байден. Тому поки у політиці Заходу переважає лінія, яку можна назвати «вісью обережності реалістів».
Авторка матеріалу цитує радника Байдена з національної безпеки Джейка Саллівана, який заявив минулого тижня, що робота США полягає у військовій підтримці України максимально, поки вона не опиниться в найкращій з можливих позицій на полі бою для початку переговорів про мир.

Байден, Шольц і Макрон досі бояться спровокувати Путіна. Фото: Getty Images
Шольц, що закликає діяти рішуче, але розсудливо, також підкреслює, що мета Заходу полягає в тому, щоб росія припинила свою агресивну війну, а Україна захистила свою цілісність. Обидві заяви не містять однозначної відповіді про те, як виглядатиме остаточний мир.
США, нагадує експертка з безпеки, досі відмовляються надавати Україні сучасні винищувачі, танки чи ракети ATACMS великої дальності. Втім, система ППО Patriot, про яку так довго просив Київ, все ж буде надана.
Німеччина передала Києву гаубиці, зенітні установки Gepard і новеньку систему ППО Iris-T, але відмовляється надіслати танки Leopard, про які просив український уряд.
Чому політика стримування кремля не працює
«Розсудливість демократичного лідера — це не лише чеснота, а й відповідальність. Дискусійним є те, чи розрахунок щодо стримування конфлікту в Україні насправді є розумним. Або чи працює», — розмірковує Стельценмюллер.

Хоча Путін і не використав ядерну зброю після Херсону, ескалація вже відбулася. Фото: Getty Images
Вона нагадує, що Путін не застосував ядерну зброю навіть після розгрому його військ в Херсоні. Тим часом і США, і Китай не залишили жодних сумнівів у тому, що ядерна атака матиме катастрофічні наслідки для росії.
Водночас, на думку експертки з безпеки, розглядати це як доказ того, що стримування працює, було б помилкою, адже росія продовжує хвилі безпілотних і ракетних ударів, наймасштабніші від початку вторгнення.
«Що це ще, як не ескалація? Якщо Києву буде відмовлено в засобах протистояння, його союзники ризикують зазнати поразки України, розладу Заходу та перемоги рф за замовчуванням, що було б вигідно Китаю», — вважає Стельценмюллер.
Що, як Путін справді вважає Захід сатаністами
Поняття стримування з подальшим узгодженим рішенням також передбачає певний ступінь раціональності та контролю, і можливість стабільної післявоєнної політичної рівноваги, пише експертка.
«Але що, як вигуки Путіна про нацистів в Україні та сатанізм на Заході — це не політичний театр, а — як припустив історик Лоуренс Фрідман — параноїдальна проєкція страху перед непоправною гниллю його власної системи?» — запитує вона.

Путін справді може бути таким параноїком, як виглядає. Фото: Getty Images
Іншими словами, дуже ймовірно, що російського диктатора, як і його шанувальника Дональда Трампа, потрібно сприймати серйозно та буквально.
На думку аналітикині, у союзників України є рівно два варіанти: поразка однієї держави на схід від Європи або двох одразу.
«І навпаки, якщо Україні дадуть шанс перемогти та перетворитися на добре захищену, стабільну демократію, це стане не лише величезним успіхом у сфері безпеки для Європи, але й зразком для росії. Цього, звісно, найбільше боїться Путін», — підкреслює Стельценмюллер.