16 травня 2025 10:09

Політика

Це аморально, що Бойко досі в Раді – Анастасія Радіна про корупцію та відповідальність депутатів

Автор

Артур Гмиря

Принаймні 54 депутати Верховної Ради цього скликання отримали підозри у кримінальних злочинах – це майже кожен восьмий обранець. Найпопулярнішою підозрою є корупція. Найбільшу кількість підозр отримали депутати від «Слуги народу» і нині забороненої ОПЗЖ.

поговорив з Анастасією Радіною, головою Комітету з питань антикорупційної політики у Верховній Раді, депутаткою від фракції «Слуга народу», про українську корупцію, відповідальність народних обранців за неї та відносини між парламентом і Офісом президента.

На якому етапі зараз перебуває боротьба з корупцією в Україні?

Треба чесно визнати, що інституційна система для боротьби з корупцією в нас запрацювала у 2019 році, тоді, коли запрацював Вищий антикорупційний суд (ВАКС). Коли ми одним із перших голосувань в парламенті у 2019 році ухвалили зміни до закону, які, власне, дозволили повноцінно запустити ВАКС, а не лишити його інституцією, яка буде завалена дрібними справами.

Тільки відтоді я вважаю коректним повноцінно рахувати боротьбу із корупцією. Ми маємо вироки у справах (за майже шість років роботи ВАКС виніс понад 200 вироків. – ), маємо багато фігурантів, справи яких слухаються в антикорупційному суді. Мені здається, десять років тому ніхто б не подумав, що ця доля все-таки їх спіткає і якась відповідальність настане.

Водночас не можна говорити про стовідсоткову ефективність цих органів. Є причини внутрішні, їх констатують і аудити цих органів. Є зовнішні, бо попри існування цілісної антикорупційної інфраструктури, є достатньо вагомі дірки, які допомагають затягувати справи. Ці дірки дають можливість закрити справу, якщо вона була передана до суду на день пізніше, ніж завершуються строки досудового розслідування, навіть незалежно від того, які в справі докази тощо.

Генсек Організації економічної співпраці і розвитку (ОЕСР) Матіас Корман 6 травня представив звіт щодо боротьби з корупцією в Україні. Він показує, що за деякими показниками Україна має рівень, що перевищує середній в країнах ОЕСР:

відкритості у сфері публічних фінансів;
декларацій посадовців;
відкритості інформації про кінцеву бенефіціарну власність.

Потрібно також визнавати, що корупція не є суто українським явищем, вона є в багатьох країнах.

Реформа АРМА – головний антикорупційний законопроєкт на порядку денному (відео)

Наскільки недоторканними є депутати Верховної Ради

Але все ж, коли Національна агенція запобігання корупції (НАЗК) виявила ознаки недостовірного декларування у 34 депутатів (із них 18 представники «Слуги народу»), то все ж є різниця з іншими країнами Європи? Як ви реагуєте на корупційні скандали представників вашої фракції?

У мене немає ніяких особливих важелів впливу на фракцію, я рівно такий самий член фракції з одним голосом, як і вся решта колег.

Коли один із членів комітету з питання антикорупційної політики отримав підозру в корупції, а потім на стадії розгляду справи в суді просто втік за кордон (Андрій Одарченко «СН» засуджений до восьми років в’язниці за пропозицію хабаря, але встиг втекти за кордон, зараз живе в Угорщині. – ), я відреагувала рівно в межах тих повноважень, які в мене є. А саме зареєструвала постанову про виключення його з комітету, яку потім підтримав парламент.

Депутат Андрій Одарченко під час судового розгляду проти нього. Фото: видання Грати

Тобто загалом з 2014 року тут небагато що змінилось?

У парламенті ставлення до антикорупційних органів і їхнього законодавчого регулювання дуже змінилося порівняно з тим, що ми бачили за минулого скликання.

До прикладу, у той момент, коли антикорупційні органи затримували пана Одарченка, сам комітет розглядав законопроєкт щодо збільшення штатної чисельності Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Комітет це рішення підтримав, потім і парламент.

В абстрактному 2016 році у такій ситуації колеги не те щоб не ухвалювали рішення про посилення НАБУ, вони могли б у принципі вийти із засідання комітету з законопроєктом про ліквідацію бюро. Зараз в парламенті це вже неприйнятно, антикорупційні органи працюють, в тому числі і щодо народних депутатів, це їхня робота, а парламент все одно ухвалює рішення, спрямовані на підсилення цих органів.

У нас є дуже багато справ, і є відчуття, що часто вони не рухаються. Чому так відбувається?

Зараз не можу, чесно кажучи, пригадати жодної резонансної справи конкретно щодо декларування, яка б отримала у ВАКС вирок поза угодою зі слідством. Одна колега пішла на вирок по угоді зі слідством, триває, наприклад, розслідування щодо одного із колег (Андрія Клочко «СН». – ) щодо обставин, які можуть свідчити про незаконне збагачення.

Натомість багато справ щодо, власне, декларування були закриті або на стадії слідства, або були виправдувальні вироки. Чому так відбувається?

Достатньо короткими є строки давності для притягнення до відповідальності за брехню в декларації. Це два або три роки, залежно від тяжкості злочину. Це не той час, за який антикорупційні органи та суд встигають заслухати всю справу і дійти висновку.

Також проблема у нестачі суддів ВАКС, які вимушені слухати по кількадесят справ одночасно, через що загальний розгляд справ затягується. Сподіваюся, скоро це вдасться виправити. Мушу звернути увагу на те, що, як то кажуть, не народними депутатами єдиними. Мені здається, не треба розповідати, які є проблеми з митницею і багатьма іншими сферами. Викликає питання і практика перевірки декларацій в НАЗК, коли журналісти-розслідувачі роблять сюжети про можливі статки співробітників СБУ (декларації співробітників Служби безпеки перевіряються в закритому режимі), а реакції НАЗК немає.

Або НАЗК проводить перевірку і каже: «Ми перевірили, і все добре, і все прекрасно». Це також не додає, на жаль, довіри.

Якраз таки багато журналістів-розслідувачів пов'язують це з контролем правоохоронної вертикалі від відомої людини в Офісі президента.

Це одне з тих питань, які ми ставимо і будемо ставити НАЗК щодо того, як вони пріоритезують свій ресурс, які результати ми маємо щодо перевірки декларацій, перевірки посадовців у сферах, де, очевидно, є високі корупційні ризики.

«Я не розумію, як ми маємо відповідальним за антикорупційну та правоохоронну систему Олега Татарова, який був стовпом МВС за часів Януковича» – нардеп Ярослав Юрчишин

Вже є сотні статей про те, хто і як контролює правоохоронну вертикаль в Україні. Це перебільшено чи ні?

У нас досі лишаються проблеми з системою призначення на найвищі посади в правоохоронних органах. Наприклад, генпрокурор – це серед усіх посадовців органів прокуратури найбільш політично незахищена посада. Його можна звільнити наступного дня після того, як в парламенті набереться 226 депутатів, які з будь-яких причин незадоволені роботою генпрокурора.

Нагадаю, у нас досі діє норма, за якої генеральний прокурор дає дозвіл на відкриття кримінального провадження проти народного депутата. Чи можлива в такій системі повністю політично незалежна робота? Мені здається, що далеко не завжди. І це та дірка в законодавстві, якій однозначно слід приділити увагу також.

Чи існує незалежність парламенту від Офісу президента

Ми бачимо, що дуже багато людей розчаровані «відповідальністю» народних депутатів і топпосадовців перед законом. Чи достатньо в Україні політичної відповідальності?

Основним механізмом забезпечення політичної відповідальності все одно є вибори. І результати виборів, наприклад, у 2019 році, показали, що вона все-таки є.

Відповідно, я принаймні дуже чекаю повоєнних парламентських виборів, які і стануть основним, в принципі, ледве не єдиним великим інструментом політичної відповідальності.

При цьому пан Бойко, на якого відкриті принаймні три справи, досі залишається у Верховній Раді. Опозиція називає його рештки ОПЗЖ «костилем» влади для голосування за потрібні законопроєкти. Чому так відбувається?

Це прекрасне питання зокрема до правоохоронних органів: як рухаються справи з розслідуванням дуже багатьох речей, щодо яких є обґрунтовані підозри щодо залученості пана Бойка.

Я вважаю цинічним і аморальним те, що в парламентській залі досі сидять люди, які всіляко допомагали росіянам розпочати велику війну проти України. Водночас, на жаль, Верховна Рада не має повноважень, як би не хотілося, просто проголосувати за те, щоб хтось перестав бути народним депутатом. Це просто не відповідає Конституції. Крапка. Тому мали запрацювати законні механізми: народний депутат позбавляється мандата, зокрема, у зв’язку з обвинувальним вироком суду.

У мене велике питання, чому, наприклад, Державне бюро розслідувань або СБУ не демонструють результатів у цьому питанні. Причому, мені здається, вони не тільки не демонструють результатів, але й навіть процес руху до цих результатів.

Засідання Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики жовтень 2024-го

Не секрет, що на цей час Верховна Рада не має як такої суб'єктності в нашій політиці. Чи є шанси змінити цю ситуацію на користь більшої підзвітності виконавчої влади перед парламентом?

Звичайно, ця теза має місце. Водночас я переконана, що рівень власної суб'єктності кожен депутат обирає сам. Зокрема, мені та багатьом іншим колегам це не перешкодило викликати міністра оборони, щоб досліджувати причини скандалу «яєць по 17». До речі, кілька тижнів тому НАБУ оголосило підозри в цих справах.

Проте, як відомо з анонімних джерел, тодішній міністр Олексій Резніков запевняв президента, що ціни були інші, і президент йому повірив. Звільнити пана Резнікова захотіли лише у вересні 2024-го, коли імпульс йшов саме з Офісу, хоча до цього у багатьох були питання до його роботи.

При цьому я вважаю, що саме парламент разом із журналістами-розслідувачами були тими двома суб'єктами, які не дали конкретно цьому колишньому міністру заховати під килимочок оцей весь бруд, який відбувався із закупівлями.

Чи є питання до чинного міністра, щоб викликати його до зали, особливо щодо діяльності Агенції оборонних закупівель та Державного оператора тилу?

Комітет під моїм головуванням викликав пана міністра дати пояснення щодо АОЗ. Такі рішення ухвалювала і Верховна Рада.

І що сказав міністр, він же не з’явився на засідання попри виклик?

Я думаю, ми маємо повернутися до розгляду законопроєкту, який у парламенті є, щодо відповідальності членів уряду за неявку, коли парламент ухвалює рішення про виклик міністра на доповідь.

Чи відчуваєте ви вплив Офісу президента на парламент?

Я особисто не отримую дзвінків із Офісу президента з проханням за щось голосувати чи не голосувати. Є кадрові рішення, які з різних причин, я не вважаю за можливе підтримувати. Я ухвалюю рішення відповідно до свого сумління і внутрішнього переконання. І так, є законопроєкти, за які голосує фракція, але з різних причин не голосую я.

Аналогічно, ніхто не надиктовує мені законопроєкти, тому часто вони не дуже подобаються тим чи іншим сторонам. До прикладу, наш законопроєкт №12374-д щодо реформи АРМА — ще одне зобов’язання України перед Європейським Союзом, за виконання якого ми можемо отримати близько 300 млн євро допомоги. Керівництво АРМА публічно опирається законопроєкту, вигадуючи щоразу нові підстави. І така поведінка нереформованого органу для мене найбільший комплімент. На підтримку нашого законопроєкту, до речі, уже висловилась головуюча G7 пані Наталка Цмоць і пані посол ЄС в Україні Катаріна Матернова.

Чому справи проти депутатів і топ-посадовців не рухаються (відео)

Чи ворогують опозиція та влада

Петро Порошенко заявляє, що влада використовує воєнний стан для побудови авторитарного режиму, але деякі депутати «Європейської Солідарності» використовують ще сильніше слово – диктатура. Що ви про це думаєте?

Я можу відповідати за роботу свою і комітету, який маю честь очолювати. У нашому комітеті з питань антикорупційної політики робота з «ЄС» абсолютно конструктивна. Наприклад, від комітету мною особисто було подано до складу робочих груп по євроінтеграційному треку пані Вікторію Сюмар, «Європейська Солідарність». Урядові офіси без проблем включили її в ці робочі групи. Ми пишаємося тим, що в комітеті у нас відбувається робота фахова, а не політичні ігри.

Ви дуже дипломатично відійшли від заяви про побудову диктатури.

Вибір політичної риторики – це питання особисте кожного політика.

Чи має бути певна концентрація повноважень з управління в ситуації воєнного стану, пов'язана з війною? Я думаю, що очевидна відповідь – так.

Якою б непопулярною зараз ця теза не була, але справді здається, що багато хто забуває про те, що перемир'я не настало, війна не закінчилася, атаки москалів по лінії фронту не закінчилися. Відповідно, потреба швидко ухвалювати військові рішення нікуди не поділася, як і потреба швидко ухвалювати адміністративні цивільні рішення, пов'язані з воєнною ситуацією.

Водночас конкретно в парламенті дискусія має відбуватися. Вона, як на мене, відбувається. Чесно кажучи, мені зараз складно пригадати, коли був такий випадок, коли, наприклад, представники фракції «Європейська Солідарність» заперечували в парламенті проти ухвалення якогось законопроєкту за основу і в цілому, і їхню думку не врахували (голосування за законопроєкти одразу за основу і в цілому відбуваються лише за згоди всіх фракцій парламенту). Представник ЄС безперешкодно веде пряму трансляцію засідань ВРУ у соцмережі – не знаю, чи таке можливо в диктатурах, колегам видніше.

Ви наводите цілком слушний аргумент. Але як визначити ту межу, коли концентрація влади в одних руках чи одному органі стає надмірною та сприяє корупції, враховуючи природність централізації в умовах воєнного стану?

Ви знаєте, я просто органічно неспроможна коротко відповісти на це питання, зокрема тому, що мала честь закінчувати філософський факультет.