За три квартали 2021 року Україна отримала рекордну за останні кілька років кількість прямих іноземних інвестицій — $4,8 млрд. Для порівняння: за весь 2017 рік було $3,7 млрд, а за весь 2018-й — $4,5 млрд.
Як нашій країні вдається бути привабливою для інвесторів, у які сфери краще вкладати, як працює венчурний бізнес, а також про Одеський кінофестиваль, українське кіно та жінок у бізнесі — в інтерв'ю із засновницею та керуючим партнером венчурного фонду TA Ventures, президентом Одеського міжнародного кінофестивалю, засновницею клубу приватних інвесторів iClub і головою Наглядової ради Ukrainian Startup Fund Вікторією Тігіпко.
Про TA Ventures і інвестиції
— Як TA Ventures обирає напрями, у які інвестує? Чому зосередилися саме на digital health, mobility & logistics, fintech та інших?
— Коли ми тільки починали працювати (2010 року), інвестували в усі вертикалі, які були на поверхні, бо треба було «прощупати» ринок. Ми будували компанію з генералістичним підходом до інвестування і пробували себе в усьому. Але за п'ять років зрозуміли: тренди необхідно переглядати досить часто.
Перше їхнє переосмислення відбулося 2015 року. Ми скоротили наші вертикалі до тих, де в нас були хороший нетворк, експертиза, а також розуміння ринків і напрямів. І почали працювати з тими, хто спеціалізується на кількох вертикалях (від трьох до п'яти).
Ще за три роки ми почали придивлятися до нової когорти інвесторів — колишніх технологічних підприємців, які створюють невеликі венчурні фонди. З ними комфортніше працювати, бо вони знаються на своїй вертикалі, а отже, швидко ухвалюють рішення й одразу бачать можливі негативні сценарії. Зараз із ними працюємо найбільше, оскільки підприємці, які приходять та інвестують, викликають велику довіру.
У березні 2021 року ми вирішили переглядати тренди щорічно, оскільки останні кілька років напрямки та тренди змінюються кожен рік. Наприклад, якщо рік тому всі з великим побоюванням говорили про криптоактиви, то сьогодні ми вже дивимося на різні проєкти в цьому напрямі й резервуємо на це 10% фонду.
З 2010 року ми зробили 180+ інвестицій, реалізувавши 60 із них з IRR 33% і середнім інвестиційним періодом три — чотири роки. У портфелі шість IPO, ще два очікуємо цього року. У нашому портфелі три «однороги» та 21 компанія з оцінкою понад $100 млн. За 11 років у венчурі ми побудували мережу знайомств із 20 тис. контактів. За статистикою Cambridge Associates, TA Ventures входить до топ-25 світових венчурних фондів із чистою прибутковістю понад 20%.
— Які ще зміни спостерігаються у венчурному бізнесі?
— Одним із трендів зміни нетворку є явний поділ на ранню та пізню стадії інвестування. Так, фонди поділяються на дві компанії, які окремо займаються ранньою та пізньою стадіями інвестування. Ми також про це думаємо на найближчі роки. Загалом зараз ми маємо $50 млн (90% фонду), які зібрали в рекордні строки, а саме протягом пів року. Раніше це займало півтора — два роки.
Змінюється й менталітет самих інвесторів. Ми маємо чітко розуміти, де наша зона корисності та які в нас компетенції на території, де ми є. Кожен партнер має свою географічну зону відповідальності та перебуває в зоні швидкого реагування. Також ми маємо чітку спеціалізацію за вертикалями всередині команди.
Цікавим трендом є те, що фонди почали опускатися на мінус одну чи дві стадії інвестування. Якщо раніше ми спеціалізувалися на Early Stage і були не lead-інвесторами, а першими чи другими co-інвесторами, то зараз ми опустилися до стадії Pre-Seed. Фонди роблять це для того, щоб потрапити до хороших компаній заздалегідь. Причина — сьогодні ми маємо дуже багато грошей і тенденції прихованої інфляції. Коли ти lead-інвестор, ти маєш нести відповідальність, а коли ти co-інвестор — ти можеш ухвалювати рішення, чи інвестувати далі залежно від того, наскільки добре працюватиме певний стартап.
Раніше в TA Ventures приблизно 5% компаній лідирували за потребою, бо потрібно було швидко ухвалювати рішення. І по-дружньому ставали lead-інвесторами. А сьогодні ця тенденція спостерігається все частіше і вже є бізнесом, тому ми хочемо лідирувати 10% компаній. І в наступному фонді на ранніх стадіях плануємо лідирувати понад 20% компаній.
Крім того, фонди почали товаришувати групами. 100+ наших партнерів, з якими ми працюємо, знаємо особисто. Це дає людям змогу мати прозоріший і чесний діалог.
— Чим відрізняється робота зі стартапами в Україні, Європі, США?
- Відмінностей дуже багато. По-перше, гроші. Якщо в Європі підіймають удвічі більше коштів, ніж в Америці, то обсяг, який можна інвестувати в стартап, у рази більший у США. У Європі він менший, а в Україні — ще менший.
Важливими є також територіальні відмінності. З європейських територій у нас домінують Британія та Німеччина, де популярними є стартапи, пов'язані з передачею даних, персоналізованими даними про здоров'я, платіжними даними, фінтех-компанії та ті, що займаються перекладами і працюють із різними державними інституціями. Якщо Google Translate є актуальним у США, то у Європі всі користуються компанією DeepL. Тобто потрібно одразу фільтрувати, яка компанія та з якої території може запускати бізнес в інших географіях. Не можна просто приїхати з точки А до точки Б із проєктом, бо є дуже багато обмежувальних чинників (наприклад, національна безпека, складності входу на інші ринки тощо). Ми, як інвестори, це одразу бачимо й розуміємо, що саме тут не буде актуальним. Потрібно бути з місцевою командою, щоб національна ознака не викликала жодних сумнівів.
Також потрібно уважно дивитися на географії фондів, з якими хочете співпрацювати, їхні портфелі (чи є в портфелі схожі компанії), вертикальний фокус. Є дуже багато нюансів, які забезпечують економію часу для стартапів та інвесторів. Дуже багато стартаперів-початківців, на жаль, не приділяють цьому достатньо уваги. Деякі мають дуже багато амбітних планів, але з огляду на ці обмежувальні сценарії робити цього не потрібно. Потрібно дуже ретельно коригувати стратегію компанії, особливо географічну експансію та стратегію із залучення грошей з огляду на безліч відкритих і прихованих нюансів.
Засновниця та керуючий партнер венчурного фонду TA Ventures, президент Одеського міжнародного кінофестивалю, засновниця клубу приватних інвесторів iClub, голова Наглядової ради Ukrainian Startup Fund Вікторія Тігіпко. Фото: з особистого архіву
— Яких найпоширеніших помилок припускаються стартапери?
— Їх величезна кількість. Найпоширеніша помилка – це коли не експерти в якомусь напрямі намагаються ним займатися. Також дуже важливо підбирати сильну команду й чітко розуміти стратегію експансії за територіями. Дуже важливо, щоб презентація була чіткою, ясною й підтверджувалася певними дослідженнями та розвідками на територіях, де працює компанія. Дуже важливими є прозорість, чітке розуміння проблематики, з якою потрібно працювати. Бо завдання стартапу – розв'язувати проблему за її наявності, миттєво з нею справлятися та швидко озвучувати її вузькому колу своїх інвесторів, щоб отримати адекватну допомогу, якої часто бракує.
Помилкою стартаперів є також великі комплексні плани. Це більше погано, ніж добре, оскільки складні заплутані ідеї та відсутність простоти для користувача найчастіше програють. Людям потрібно просте розв'язання їхньої проблеми. До переліку також можна додати нерозуміння трендів – стартапери не мають свого погляду на те, що буде актуальним через 10 років.
Загалом для стартаперів дуже важливо виконувати якусь підготовчу роботу, постійно спілкуватися та займатися самоосвітою. Наприклад, спілкуватися з підприємцями та інвесторами, які займаються тим самим напрямом або хоча б у тому самому спектрі роботи стартапу. Також важливо не зациклюватися на одній тематиці, а жити в широкому спектрі, адже різні напрямки дають найкращий результат для стартапу.
— Чи були у вас якісь невдачі в інвестуванні?
— У венчурному бізнесі є навіть правило: спочатку п'ять років ти втрачаєш. Коли в тебе немає накопиченої бази та знань, можна зробити дуже багато помилок, і їхня ймовірність є високою. Зараз ми щороку дивимося понад три тисячі проєктів і обираємо приблизно 40 — 50 компаній. А раніше робили деякі помилки. Наприклад, надто довіряли топовим фондам, які з нами інвестували. У перші роки ми не робили свій «дью-ділідженс» [комплексна оцінка об'єкта інвестування фахівцями — 
] за всіма компаніями, а покладалися на те, що нам надавали фонди, які хотіли отримати від нас гроші.
Також ми давали великий «тікет». Не можна давати рвані тікети в ті стадії, які не мають так масштабно фінансуватися. Ми закохувалися в компанію й порушували математику венчурного бізнесу. Зараз ми працюємо так: у стадії Pre-Seed інвестуємо $100 тис. і більше, Seed – $250 – 500 тис., Series А – $500 тис. – 2 млн, а у Growth – від $1 до $5 млн.
На власному досвіді ми переконалися, що безплатний сир буває тільки в мишоловці, і коли тобі щось приносять, а ти на це не заслужив, то краще не брати. Зараз ми боремося за всі угоди й шукаємо їх заздалегідь.
Необхідно чітко оцінювати, хто й що тобі приніс. Ми дуже сильно відфільтрували наших друзів і залишили з двох тисяч 100+ co-інвесторів, тобто тих, із ким нам комфортно працювати. З них – 25 – 30% найактивніші. Ми всі правильні підприємці, ми маємо правильні принципи. Це стало викликати довіру, і до нас почали повертатися партнери, які мислять так само.
Загалом у нас є ціла низка цікавих презентацій щодо «червоних прапорів» для інвестора, де показано, що можна, а чого не можна робити. Ми практикуємо це як освітні тактики, для того щоб люди могли вчитися і, як «ангельські» інвестори-початківці, переходити в когорту кваліфікованих, які ухвалюють усвідомлені рішення на підставі знань, отриманих у нас. Для цього ми створили клуб приватних інвесторів ICLUB Global, у якому наразі вже понад 200 учасників, і ця кількість щомісяця зростає. Учасники вже інвестували в 48 стартапів. Наша місія: Learn, Invest, Connect.
Ми освічуємо учасників нашого клубу, пояснюємо їм, як усе працює. Адже щоб стати хорошим інвестором, необхідно вкладати величезну кількість часу: постійно бути на зв'язку, бачити стартапи. З іншого боку, потрібно постійно читати, дивитися, займатися самоосвітою. З ICLUB Global це відбувається швидше. На наших мітапах ми показуємо членам клубу ті стартапи, у які інвестуємо самі — їм залишається тільки ознайомитися та ухвалити рішення, оскільки команда TA Ventures уже провела свій докладний due diligence. Наш клуб зараз відкрито в семи локаціях: у Києві, Мінську, Алмати, Дубаї, Лондоні, Монако, на Кіпрі. Також готується до запуску онлайн-платформа ICLUB Global online. Зі стартом платформи поріг входу зменшиться з $25 тис. до $10 тис. Платформа відкриє доступ до ранніх венчурних інвестицій ширшій аудиторії.
— Які топ-5 напрямів в Україні ви могли б назвати, у які наразі можна інвестувати, і вони точно полетять?
— Точно можна вкладатися в ті напрями, які мають геолокаційні ознаки та належність до країни. Йдеться про instant logistics, такі бізнеси, як-от категорійна доставка (напої, овочі, одяг), дрони, роботизацію. Це все є актуальним в Україні. Наприклад, Україна має робототехнічну компанію Deus Robots. Такими самими речами займаються й інші компанії на інших територіях. Клієнтами української компанії будуть ті, хто працює на нашій території, а також Центральна та Східна Європа. Бо якщо робот, який працює на складах, виходить із ладу, його потрібно віддати в ремонт, і це має бути зручно.
В Україні також можна вкладатися в локальні бізнеси, які полегшують звичайну роботу на складах під час навантаження. Крім того, не варто забувати і про все, що пов'язано з агротехом: теплиці, господарства, сенсори. Грамотна команда може досягти успіху в цьому напрямі й тут, бо в Україні дуже багато виробництв, які без тих самих сенсорів втрачають мільярди. Не зробите помилку, якщо вкладетеся у фармацевтичне й будь-яке інше виробництво, а також у проєкти в галузі будівництва, медицини, страхування (наприклад агрегатори страхових послуг), необанки, різну інвестиційну тематику, яка також є характерною для наших територій.
Про інвестклімат України
— У Трускавці «Слуги народу» заявили, що Україна стає ІТ-хабом. Як ви вважаєте, це був експромт чи це справді можливо?
— Я дуже вірю в це. Я спостерігала всі ці процеси, починаючи з 2009 року. Ми будували компанії, був інтерес і розуміння того, що потрібно залучати зовнішнє фінансування. І якщо на нас там ніхто не чекає, то треба запросити сюди. Тому я зробила конференцію IDCEE, яку щорічно відвідували понад 2 тис. учасників з України, країн СНД, а потім Центральної та Східної Європи. Вони придивлялися до стартапів, як і ми.
У 2010 році в мене була лише одна інвестиція, активно вкладати ми почали з 2011-го. Але тоді було очевидним, що я нікуди не готова дати гроші. І це було страшно. Наші стартапи почали розвиватися в останні кілька років. Тут варто згадати службу доставки OVO, а також Liki24, які почали працювати в Україні, а сьогодні розширилися на кілька країн Східної Європи. Загалом ми маємо в портфелі 7 українських компаній.
Хорошою ініціативою в цьому напрямі я вважаю і Ukrainian Startup Fund. За його допомогою профінансовано вже понад 220 стартапів, розмір наданих грантів — 160 млн гривень.
"Український фонд стартапів профінансував проєктів на 160 млн грн. Скриншот: сайт Фонду
Водночас в останні кілька років я бачу, наскільки покращується якість стартапів. І грантові гроші фонду розгойдують екосистему. Також ми працюємо з державою, щоб створити фонд, з якого роздаватимемо гроші українським інвестфондам. Зосереджуватимемося на Україні, на тих компаніях, які роблять команди в нашій країні, можуть розвиватися в ній, а також виходити на Європу та світ. Головне, щоб вони робили в Україні базу, і це все допомагатиме розвитку стартап-екосистеми країни. Загалом за 10 років усе значно змінилося на краще.
— А про «Дія.City» та закон про «інвестнянь» що можете сказати?
— Я дуже позитивно налаштована. Команда має бачення та розуміння. І в разі виникнення проблем дуже швидко їх розв'язує. Водночас важливо максимально швидко рухатися, а без помилок цього не буває. Це правило будь-якого руху вперед. Упродовж багатьох років ми спостерігали застій, а тут є прогрес, влада має багато правильних ідей. Зрозуміло, що помилки будуть. Вони мають бути, бо інакше немає роботи. Щодо інвестнянь та інших ініціатив — для того, щоб «летіло», за цим мають стояти люди, які адекватно оплачуються. Вкрай складно наймати адекватних експертів за гроші, які пропонує держава. Вони всі йдуть до інших напрямів. Можливо, є сенс змінювати систему державних тарифікацій, аби туди прийшли молоді круті спеціалісти з гідною оплатою праці. І тоді вони із задоволенням працюватимуть.
Про кіно
— Що держава робить для кіно?
— Держава робить багато. Наприклад, з наступного року вона планує виділити $2 млрд на підтримку українського кіно, знімати 50 фільмів на рік та інше. Головне, щоби підтримка не зупинялася. Наразі люди перебувають на своєму місці та роблять правильні речі. Держава почала замислюватися над тим, які нові підходи інтегрувати до кінематографа й куди рухатися.
Коли ми починали працювати з кіно (2010 рік) та спілкувалися з профільними українськими компаніями, вони не могли відповісти на прості запитання: який дохід, хто інвестор, скільки заробляють, яка маржа. Після того як ми почали робити відповідні конференції, де люди не просто сиділи на панелях, а готувалися та ставили запитання, з'явився результат, і було видно прогрес.
— Чи вкладає держава в Одеський міжнародний кінофестиваль?
— Цього року ми отримали від Держагентства України з питань кіно 7,5 млн грн за проведення кінофестивалю у 2021 році. Загальний бюджет фестивалю – приблизно 40 млн грн.
З наступного року генеральним партнером Одеського міжнародного кінофестивалю стане й TA Ventures, відповідно, усі наші проєкти та партнери також братимуть участь. Це така менеджерська еліта, розумні люди, які будуть цікаві різним партнерам і спонсорам — від брендів до фінансових компаній.
Вікторія Тігіпко на Одеському кінофестивалі. Фото: з особистого архіву
— Які амбіції та завдання Одеського кінофестивалю на найближчі 10 років?
— Одеський кінофестиваль уже став найбільшим фестивалем глядачів Центральної та Східної Європи. Ми проводимо масштабний open air кінопоказ на Потьомкінських сходах — такого кінотеатру на 15 тисяч людей немає ні в кого. Ми почали впроваджувати складну культуру – чорно-біле кіно в супроводі симфонічного оркестру. Наша місія – привчати масового глядача до розумного, інтелектуального кіно. Це те кіно, яке більше тяжіє до фестивального, аніж до масового. Це крута можливість інтелектуального нетворку. Кіно у твоєму ДНК – це те, що ми хотіли нести в маси, і це в нас уже вийшло. Трендово бути кінокультурним чи кіномодним. Головні напрямки, із чим асоціюється Одеський міжнародний кінофестиваль, — це масова освіта та створення своєї української культурної ДНК через трансляцію цих цінностей.
Щодо розвитку, то з наступного року ми переїжджаємо на новий об'єкт, підемо зі старих кінотеатрів. Фокус на українське кіно залишиться, але буде й міжнародна програма, де ми показуватимемо міжнародні стандарти наших найкращих фільмів, щоб формувати правильний курс, підтягувати стандарти нашого кіно.
— До речі, про українське кіно. Назвіть ваш топ українських фільмів.
- Назву з тих, що вийшли нещодавно: «Стоп-Земля» Катерини Горностай, «Погані дороги» Наталки Ворожбит, «Із зав'язаними очима» Тараса Дроня, «Королі репу» Мирослава Латика, «Цей дощ ніколи не закінчиться» Аліни Горлової. До речі, майже всі фільми ми показували на Одеському міжнародному кінофестивалі.
Про жінок у бізнесі
— Нині в Україні спостерігається тенденція, коли жінкам платять менше, ніж чоловікам на однакових посадах. Чи є у ваших проєктах такий поділ і як, на вашу думку, потрібно боротися із цією проблемою?
- Безумовно, у наших проєктах такого поділу немає. Але насправді така проблема досі є в усьому світі. І справа не лише в зарплатах, а й загалом у гендерній нерівності. Згідно зі звітом Світового банку, жінки становлять менш як 40% загальної глобальної робочої сили. У світовій IT-сфері жінок лише 17%. У технологічному секторі жінки обіймають 5% керівних посад. Згідно з рейтингом компаній Fortune 500 2020, лише 37 із них керують жінки. А зі 100 найкращих бізнесменів Forbes жінок лише 10, 6 з яких керують бізнесом їхніх батьків. За всю історію Fortune 500 CEO лише 64 жінки-керівниці поповнили ряди цього шановного списку.
Але ми живемо в цікавий час, коли ситуація кардинально змінюється. Кількість жінок-підприємців зростає — за останні кілька років їхня кількість у світі та США зросла втричі. Технологічні компанії заробляють на 34% більше, якщо в керівництві компанії більше жінок, ніж у конкурентів.
Знаючи всю цю ситуацію зсередини, ми створили в Україні WTECH – ком'юніті жінок у digital і tech. Наша мета – допомагати жінкам обіймати керівні посади через наставництво, створення мереж, розширювати професійні горизонти. Ми даємо їм наставництво та рольові моделі. Вчимося та розвиваємося разом. У нас уже 4000+ учасниць, ми відкриті в 9 найбільших містах України, а також у Лондоні та Берліні.
— Чому працюєте переважно із жінками?
— Наш бізнес — це насамперед про професіоналізм. Якщо ти професіонал, ти будеш успішним. Але дуже багато сильних жінок у промисловості довгий час були на других і третіх ролях. На щастя, зараз ситуація змінюється. І жінки топменеджери однозначно відповідають своїм кар'єрним позиціям.
Фото з особистого архіву Вікторії Тігіпко.
Загалом необхідно якнайшвидше збільшувати кількість жінок в індустрії. Щойно їх стане вдесятеро більше, в індустрії банально стане пропорційно більше грошей для жінок-фаундерів. Це і є гендерний баланс. До речі, доведено, що якщо з-поміж фаундерів стартапу є хоч одна жінка, його дохід збільшується вдвічі. А участь жінок і чоловіків у бізнесі в усьому світі збільшить світовий ВВП щонайменше на 5%. Це спричинить світове зростання економіки на 2,5 — 5 трлн доларів.
