Фото: Катерина Крючкова
Олена Чинка
Щоб змінити ставлення наших громадян до жінок з інвалідністю та тих, хто потрапив у важкі життєве положення, не обов'язково мати зв'язки та багато нулів на банківській картці.
Іноді досить для початку віднайти однодумців та бажання змінювати країну. Так, група креативних українок вирішила своїми силами почати змінювати країну — показати через об’єктив камери, що кожна жінка лишається прекрасною, незважаючи на фізичні відмінності. А розповісти про свій біль зголосилися четверо жінок, які свого часу пройшли неймовірні випробування, і так підтримати інших, які наразі переживають нелегкі часи.
Фото: Катерина Крючкова
Фото: Катерина Крючкова
Фото: Катерина Крючкова
Фото: Катерина Крючкова
Фото: Катерина Стулень
Фото: Катерина Крючкова
Фото: Катерина Стулень
Фото: Катерина Стулень
Фото: Катерина Стулень
Фото: Катерина Стулень
Фото: Катерина Крючкова
Фото: Катерина Крючкова
Реалізувати соціальний проєкт «Важлива» взялася невеличка група дівчат – власниця фотостудії, фотохудожниця, візажистки та юристка. Надалі дівчата планують створити потужний рух, який би зміг змінити свідомість українців і створити належні умови для тих, хто потребує допомоги.
Танцює без ніг
Я — спортсменка збірної України зі спортивних танців на візках, 5-кратна чемпіонка світу та 8-кратна чемпіонка Європи, «Жінка третього тисячоліття», «Гордість країни» …от такі звання у мене є. А спортивними танцями на візках я почала займатися ще більше десяти років тому, після аварії, коли потрапила під потяг і тоді ж втратила обидві ноги.
Олена Чинка
спортсменка збірної України зі спортивних танців на візках
Олена посміхається, поки візажист накладає рум’яна на її обличчя і охоче розповідає свою історію – як після трагедії повернулася до танцювального станка, навчає дітей і виборює золоті медалі на чемпіонатах із танців у візках.
«Тренуюся кожен день по кілька годин. Режим обов’язковий, щоб бути у формі. Мало хто з батьків моїх вихованців знають про те, що у мене замість ніг — протези. Дехто бачить палицю і намагається одразу дати пораду – чи мазь якусь купити, чи на масажі походити. Я завжди кажу, що так і спробую! — буденно розповідає Олена та заплющює очі, щоб візажист наклала тіні на повіки. — У когось попа силіконова, у когось — груди, але це ж нікого не бентежить. А ось у мене протези, чому це деяких людей бентежить?».
У невеличкій фотостудії на київському Подолі Олена готується позувати на камеру і стати тепер ще й фотомоделлю для проєкту «Важлива». Це проєкт про жінок із інвалідністю та жінок, які пройшли нелегкі випробування.
Історії дівчат, які посміхаються
Це соціальний проєкт про жінок і їхню жіночність, тому ми додали трохи ню, щоб показати привабливість кожної. Після фотосесії фотографії розміщуватимемо у соцмережах із історіями дівчат-наших моделей. У кожної з них вона нелегка і вражаюча. Але ж ми дівчата, і яка б не була у кожної історія, ми завжди посміхаємося. Таким чином, ми спробуємо знову підняти питання інклюзивності у нашому суспільстві.
Катерина Крючкова
фотохудожниця, організаторка проєкту «Важлива»
Катерина додає, що загалом у проєкті беруть участь четверо жінок, але мала бути ще й п’ята:
«Це Оксана Кононець. Вона — модель на інвалідному візку. Але зараз Оксані необхідна складна операція. Тому ми таким чином ще будемо збирати гроші їй на лікування і реабілітацію».
Історії жінок-героїнь матеріалу дійсно чіпляють душу. Але вони продовжують посміхатися, хоч за кожною посмішкою є біль. Але й неймовірна сила. Інакше їх би не було тут.
«Кажіть голосніше, я погано чую», — попереджає Людмила Рухайло, дивлячись на себе у дзеркало, поки стиліст робить їй зачіску. Я прошу лише поділитися своєю історією.
Я мати-одиначка, у мене двоє синів. Працюю в одній авіакомпанії помічницею менеджера. Туди допомогла влаштувати подружка. Поки працюю, сподіваюсь, так буде й надалі. На попередній роботі до мене ставилися як до «інваліда», бо я погано чую. Намагалися мене не помічати. Було дуже неприємно. Зрештою, нічого розповідати, ставилися як до решти людей, які відрізняються. Тепер я тут. Хочу показати, що не треба соромитися відрізнятися від інших. Я така, яка я є. Може, це когось надихне.
Людмила Рухайло
помічниця менеджера в авіакомпанії
На фотосесіях Людмила не вперше. Ще влітку вирішила зробити коханому подарунок на день народження і знятися разом у студії:
«…Коли це трапилося знову, я вже знала як діяти»
Я радо поділюся своєю історією. Є випадки, коли людині треба зрозуміти, що вона не одна у такій ситуації. У мене було так само – у мене були дітки, які народилися раніше терміну. Коли це трапилося вперше, поставили діагноз передлежання плаценти. Лікарі тільки радили перервати вагітність. Ми лишили дитину, вона народилася раніше терміну. Було важко, але ми впоралися. На жаль, другу дитину за такого діагнозу ми з чоловіком втратили. Це було важко, неймовірно важко. І коли це трапилося знову, то я вже знала як діяти, щоб мінімізувати ризики. Цим досвідом я хотіла поділитися із іншими жінками, яким також поставили такий діагноз, у кого дітки народилися передчасно.
Юлія Александрова
волонтерка організації “Ранні пташки”
Спочатку це був чат в мережі. Потім довкола Юлії вже виросла ціла група родин, які об’єдналися, щоб разом подолати такі складні випробування і таки щасливо ростити дітей. Пізніше вони об’єдналися із асоціацією батьків передчасно народжених дітей «Ранні пташки», створивши потужний рух.
Минулого року Юлія отримала волонтерську премію, яка була заснована громадською ініціативою «Євромайдан SOS» ще у 2014-му році, щоб підтримати звичайних людей у їхній надзвичайній роботі.
У студії прямо під час зйомки між короткими перервами вдається поспілкуватися ще з однією моделлю – Іриною Кузнєцовою. Перед камерою вона приміряла образ сучасної Венери з картини Ботічеллі. Ірина сидить прямо на підлозі у студії, закутавшись у синю тканину.
Я військовослужбовиця. Мій чоловік також був військовим, але він загинув на фронті. У нас було справжнє кохання, і без чоловіка я спершу не знала як далі жити. Я навчилася цінувати кожен радісний і навіть сумний моменти у житті. Я б хотіла, щоб ми були трохи уважнішими один до одного, бо у кожного є свій біль, який ховають за посмішкою.
Ірина Кузнєцова
військовослужбовиця
Важлива ініціатива
Зрештою організатори кажуть, що ця фотосесія не буде просто одноразовою благодійною акцією. Вони планують таким чином започаткувати рух чи навіть організацію, які б ставили позначку рівності між людьми з інвалідністю та пересічними громадянами нашого суспільства.
«Завдання номер один — підняти питання інклюзивності людей, забезпечити їм гідний рівень життя, на законодавчому рівні створити їм всі умови захисту від місцевого рівня і до відповідними законодавчими ініціативами. Також будемо боротися за захист прав жінок. Незважаючи на велику кількість громадських організацій, які також діють у цьому напрямку, проблема залишається актуальною, — говорить практикуюча юристка Вікторія Смірнова. – Наразі ми починаємо цей шлях із створення благодійного фонду «Важлива». Це тільки перший крок».
Your browser doesn't support HTML5 video.
Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter
-r0-medium.jpg?v=1612534132)
