Я працював із декількома міжнародними командами у сфері космічних технологій, міжнародних інвестицій і торгівлі. Географія фахівців — від рядових виконавців до топменеджерів — була широкою: США, Канада, Велика Британія, Німеччина, Індія.
З моїм середнім англійським спочатку це був стрес, і я чомусь був упевнений, що в процесі спільної роботи позначаться не тільки мовні, а й ментальні бар'єри. Але правда виявилася цікавішою.
Нюанси, звісно, були на рівні перекладу. Тільки без хейта, але спершу Google-перекладач став моїм застосунком №1. І нехай хтось перший кине в мене лайк, якщо ви жодного разу не використовували цей сервіс, опинившись у подібних умовах.
У роботі з іноземцями я зазначив для себе три речі. Вони базові, і їх розуміють абсолютно всі люди на Землі, незалежно від регіону, національності та інших умовностей. Це гроші, гумор і професіоналізм. Тепер по черзі.
Гроші. Це універсальна мова всіх кооперацій. Досить навіть примітивних жестів, щоб очі загорілися й ви почали крокувати в один бік. Копати тут. Скарби тут. Досить одного жадібного напівпогляду, як ми хапаємо лопати й біжимо в одну сторону.
Гумор. Тут не все так однозначно, але теж спрацьовує. Можуть включатися регіональні особливості. У європейців усе тонше, в американців — з геками та стендапами, проте я остаточно переконався в універсальності цього інструменту комунікації, побувавши на одному культурному заході. Уявіть собі, що араби, італійці та українці роблять спільні скетчі на сцені, а публіка регоче. Не просто сміється, а чманіє.
Інший випадок, коли одного разу я взяв шефство над своєю колегою з Канади для вивчення українських слів. Київська перепічка на канадський лад дуже веселила. Ще смішніше було пояснити, що ця сама перепічка собою являє. Зійшлися на тому, що це такий пончик із сосискою. Гумор — другий спосіб (після грошей) привернути до себе людину, але чистіший. Головне — вміти жартувати в тему й дотримуватися дозування.
І третє — професіоналізм. У всіх у нас різні софт-скіли й свій життєвий багаж. Когось у дитинстві бабуся пригощала малиновим варенням, а когось — джемом із папаї. Але, як то кажуть, свій свояка вгадає здалека. Некваліфікований менеджер у Штатах однаково поганий, як і його колега в Україні. І навпаки.
Коли ми листувалися або зідзвонювалися з колегами на Заході, нам не треба було довго розгойдуватися — усі розуміли один одного з пів слова. Хороші стратегії, як і погані, є універсальними для всіх континентів. Просто одні працюють, інші — ні.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
