Латинська мудрість говорить: «Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику». Але бувають ситуації, коли і Юпітеру не все дозволено або дозволено лише з наслідками.
Візьмемо президента. Протокол диктує що, як і кому говорити першій особі. Будь-який відступ від протоколу пов'язаний з проколом (а їх наразі чимало). У великих комунікаціях немає місця креативу. З цим треба змиритися. Можна і замість бетону з соломи стіни побудувати, але прийде вовк і знесе будиночок.
На то і потрібна пресслужба, щоб бути прісною, але однозначною в дотриманні протоколу. Мета якого — донести різній аудиторії меседж у максимально зрозумілій кожному формі. Але це президент, йому сам Бог велів. А в бізнесі? Закон публічності суворий до кожного і в якомусь сенсі бик вільніше Юпітера. Бик може по-своєму биковати, а в демократичній країні навіть на адресу Юпітера, але ось сам Юпітер такої розкоші не має.
Ну не може президент або перша особа компанії або спортсмен або блогер говорити те, що він насправді думає. Тим паче якщо його аудиторія зшита з клаптиків полярних думок. Ні, він, звичайно, може, але наслідки такого нестримного вільнодумства — те саме, що воднева бомба.
Прихильники відпишуться, клієнти підуть, спонсори уріжуть контракти. Для багатьох абсолютно не очевидна різниця між: «Думай, що говориш» і «Говори, що думаєш». До чого привів популізм Трампа? До захоплення Капітолію? Демократія такого не прощає. Але якщо дуже сильно хочеться та вже зривається і питання — хто винен? — залишається за кадром. Що робити? Як розрулювати кризу? Відмовчатися, виправдатися або наступати?
Кейс. Минулого тижня співзасновник найбільшого поштово-логістичного сервісу в Україні (здогадайтеся самі), який входить до топу платників податків, несподівано приголомшив Фейсбук визнанням, що він категорично проти податків. «Податки, — пише автор, — це примусове відбирання грошей».
І взагалі податкові відрахування — це недоотримані інвестиції, які апріорі не можуть розподілятися державою правильно. Такий лібертаріанський камінг-аут здійняв хвилю закономірного обурення. Суспільство або хоча б більша його частина повинно дозріти до такої радикальної думки, інакше — відторгнення.
Через 2000 самих різних реакцій і коментарів, у пості з'явилося доповнення від автора, мовляв, навкруги вороги, та привіт всім ботам і троллям. Не можна так. Я з великою повагою ставлюся до self-made підприємців, які вижили в українських реаліях і піднялися на маленький Олімп, але є клятий протокол. І тут не так важлива суть самої заяви, як її резонансність.
Юпітер залишив за собою право особистої думки. Просто захотіла людина відчути себе вряди-годи вільною. Ризикнула і натрапила на ненависть. Треба віддати належне колегам із PR-служби. Наступного дня на сторінці автора вийшов другий пост із більш м'якою, розширено-виправдувальною позицією. Це згладило кути, але краще б їх не було відразу.
Право на особисту думку є у кожного. Але навіть за нашою Конституцією не буває прав без обов'язків. Адже як казав Бен Паркер, дядько Людини-павука: «Велика сила накладає велику відповідальність». Вибач, дядько Бен. У нас коротка пам'ять.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
