Facebook Pixel
Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×

Без права на особисту думку

Юрій Коротких
Експерт з корпоративних комунікацій та особистого PR
Фото: Free-Photos/Pixabay

Фото: Free-Photos/Pixabay

Латинська мудрість говорить: «Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику». Але бувають ситуації, коли і Юпітеру не все дозволено або дозволено лише з наслідками.

Візьмемо президента. Протокол диктує що, як і кому говорити першій особі. Будь-який відступ від протоколу пов'язаний з проколом (а їх наразі чимало). У великих комунікаціях немає місця креативу. З цим треба змиритися. Можна і замість бетону з соломи стіни побудувати, але прийде вовк і знесе будиночок.

На то і потрібна пресслужба, щоб бути прісною, але однозначною в дотриманні протоколу. Мета якого — донести різній аудиторії меседж у максимально зрозумілій кожному формі. Але це президент, йому сам Бог велів. А в бізнесі? Закон публічності суворий до кожного і в якомусь сенсі бик вільніше Юпітера. Бик може по-своєму биковати, а в демократичній країні навіть на адресу Юпітера, але ось сам Юпітер такої розкоші не має.

Приєднуйтесь до нас в соцмережах!

Ну не може президент або перша особа компанії або спортсмен або блогер говорити те, що він насправді думає. Тим паче якщо його аудиторія зшита з клаптиків полярних думок. Ні, він, звичайно, може, але наслідки такого нестримного вільнодумства — те саме, що воднева бомба.

Прихильники відпишуться, клієнти підуть, спонсори уріжуть контракти. Для багатьох абсолютно не очевидна різниця між: «Думай, що говориш» і «Говори, що думаєш». До чого привів популізм Трампа? До захоплення Капітолію? Демократія такого не прощає. Але якщо дуже сильно хочеться та вже зривається і питання — хто винен? — залишається за кадром. Що робити? Як розрулювати кризу? Відмовчатися, виправдатися або наступати?

Підписуйтесь на нас в Google News!

Кейс. Минулого тижня співзасновник найбільшого поштово-логістичного сервісу в Україні (здогадайтеся самі), який входить до топу платників податків, несподівано приголомшив Фейсбук визнанням, що він категорично проти податків. «Податки, — пише автор, — це примусове відбирання грошей».

І взагалі податкові відрахування — це недоотримані інвестиції, які апріорі не можуть розподілятися державою правильно. Такий лібертаріанський камінг-аут здійняв хвилю закономірного обурення. Суспільство або хоча б більша його частина повинно дозріти до такої радикальної думки, інакше — відторгнення.

Через 2000 самих різних реакцій і коментарів, у пості з'явилося доповнення від автора, мовляв, навкруги вороги, та привіт всім ботам і троллям. Не можна так. Я з великою повагою ставлюся до self-made підприємців, які вижили в українських реаліях і піднялися на маленький Олімп, але є клятий протокол. І тут не так важлива суть самої заяви, як її резонансність.

Юпітер залишив за собою право особистої думки. Просто захотіла людина відчути себе вряди-годи вільною. Ризикнула і натрапила на ненависть. Треба віддати належне колегам із PR-служби. Наступного дня на сторінці автора вийшов другий пост із більш м'якою, розширено-виправдувальною позицією. Це згладило кути, але краще б їх не було відразу.

Право на особисту думку є у кожного. Але навіть за нашою Конституцією не буває прав без обов'язків. Адже як казав Бен Паркер, дядько Людини-павука: «Велика сила накладає велику відповідальність». Вибач, дядько Бен. У нас коротка пам'ять.

The Page Logo
У вас є цікава колонка для The Page?
Пишіть нам: [email protected]

Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора

Коментарі

Всі новини