Фото: пресслужба Міноборони України
вирішило розповісти про досвід бізнесменів, які допомагали армії під час проведення антитерористичної операції. Ми вибрали п'ять прикладів з різних сфер: тут і великий бізнес, і ФОПи, і навіть безпосередні учасники бойових дій. У матеріалі розкриваються події п'ятирічної давності й мотиви тих бізнесменів, які допомагали у боротьбі країни з окупантом.
- Сергій Позняк
Генеральний директор FGK Financial Сергій Позняк сам є ветераном АТО. І не за чутками знайомий із настороженим ставленням до ветеранів. «Я знаю, як це, коли повертаєшся і треба працювати, а робити нічого. І ставлення до тебе як до учасника бойових дій насторожене», — говорить він.
Позняк розповідає, що до того часу, як він повернувся, у нього вже був досить стійкий бізнес. Він вирішив допомагати тим, хто воював. Щоб ветерани досягали своїх цілей у бізнесі. «Військові зазвичай уміють працювати злагоджено, взаємодіяти між собою, досягати мети, виконувати завдання попри всілякі труднощі», — зауважує Позняк.
Він розповів про те, що створив спеціальну програму з фінансування бізнесу ветеранів АТО. Йдеться про пільгове фінансування практично всієї мережі піцерій Pizza Veterano, Veterano Coffee. «Ми побудували завод з виробництва тушкованки. Це теж ветеранський бізнес. Інвестували у виробництво ножів», — згадує Позняк.
«У нас складається такий стереотип, що ветеран – це відбитий чувак, який просить, щоб йому допомогли, бо він за вас воював. Насправді все не так. Ці люди гідні стати бізнес-елітою», — говорить підприємець.
Він нагадує, що існує міжнародний досвід підтримки ветеранів. Наприклад, в Ізраїлі люди, які пройшли військову службу, брали участь у бойових діях, мають пільги в бізнесі та при вступі на роботу.
Позняк пригадує, чим він допомагав проведенню АТО. Картина виходить досить широка: починаючи від автомобілів, які купувалися для армії, і закінчуючи лісом, який купували для будівництва споруд, бліндажів. «Припустимо, у Попаснянське лісництво приходять нацгвардійці й кажуть: дайте нам, будь ласка, лісу. А їм відповідають: у нас тут прокуратура працює, ми нічого відвантажувати не будемо. Їх запитують, чи відвантажать ліс за гроші. За гроші вони погоджуються. Доводиться купувати деревину для будівництва бліндажів у Кримському», — розповідає голова FGK Financial.
Причина, з якої велика кількість підприємців вирішили допомогти, – це те, що відбувалося на окупованих територіях. «Я розумів: якщо ми там не упремося, то лінія фронту скоро може бути в Києві. Уже були зруйновані й розграбовані будинки, побиті й зґвалтовані жінки. Ніхто не хотів цього у столиці. І багато бізнесменів зрозуміли, що потрібно допомагати», — говорить підприємець.
Зараз в армії залишається чимало проблем з постачанням. «Те, що відбувається в рамках нової влади, на мою думку, це розвал тилової служби. Вони нічого не роблять для того, щоб врятувати ситуацію. І забороняють це робити іншим. Припустимо, передати автомобіль або якесь майно військовим зараз – це цілий головняк. Передаючи автомобіль, ти ризикуєш нарватися на різні розслідування: звідки його взяв, чому передав. Ситуація стала гіршою», — зазначає бізнесмен.
- Всеволод Кожемяко
Засновник компанії «Агротрейд» Всеволод Кожемяко розповідає про те, як взявся допомагати військовим у межах АТО. «Спершу поїхали з Харкова на фронт подивитися, чим можна допомогти. Поїхали на самому початку операції, коли Слов'янськ був ще захоплений. На блок-посту стався вогневий контакт. Це якнайкраще переконало нас у тому, наскільки наші військові потребують допомоги. Потрібно було абсолютно все, починаючи від засобів захисту на кшталт шоломів, бронежилетів, оптик і закінчуючи трусами та шкарпетками. В армії не було взагалі нічого, навіть гайкових ключів», — згадує Кожемяко.
Відтоді він надавав допомогу різним силовим органам: харківським добробатам, поліції та Службі безпеки України, частинам Національної гвардії та Збройних сил.
Засновник компанії «Агротрейд» згадує, що у 2014-2015 роках держава зробила одну важливу річ: вона не заважала волонтерському руху. «Спочатку окремі командири, керівники заважали, але потім усі зрозуміли, що без волонтерів виграти війну не вдасться», — говорить бізнесмен.
За словами Кожем'яко, важливим був не тільки матеріальний, а й психологічний аспект. «Люди в окопах на передовій не розуміли, що вони там роблять, за кого воюють і як до них ставиться суспільство. Було важливо просто підтримати їх і матеріально, і морально, — зауважує підприємець. — Коли розгорталися перші частини військових на кордоні з Росією, я приїхав до 92-ї бригади в Харківській області, привіз їм їжу. Мені товариш зателефонував і сказав: у нас у селі окопуються наші. Ми одразу повезли різну провізію. Коли ми приїхали, вони запитують: що там у Харкові? Що люди? Волонтерським рухом суспільство показало воїнам свою небайдужість».
Кожем'яко визнає, що зараз армія забезпечується краще, ніж 2014 року. «Але попри поліпшення умов роботи й постачання армія все ж залишилася загалом радянською. Ставлення до людей усе ще препаскудне. Та й реформи, які були п'ять років поспіль, зараз практично зупинилися, — впевнений Кожемяко. – Утім, від нинішнього керівництва нічого чекати не доводиться. Хороші люди йдуть, а служити ніхто не хоче».
- Сергій Ліщина
Співвласник Izovat, «Українські лісопильні» Сергій Ліщина не любить розповідати про те, як він допомагав АТО. Проте це із задоволенням роблять ті, кому він допомагав.
Так, командир розвідроти Андрій (Лео) Фещенко розповідає про те, як військові домовлялися з бізнесом про допомогу. «Я познайомився з Ліщиною через своїх близьких знайомих у шпиталі після поранення. Під час активної фази, під час Дебальцевого, після Луганська, виникла необхідність в автомобілях, приладах нічного бачення, зокрема в окремо взятій амуніції, по лінії підрозділів, що виконують особливі завдання. Попросив про постачання обладнання Сергія, — розповідає Фещенко. — Побачилися, конкретно погодили, що необхідно. Частину організації взяв на себе Сергій Ліщина. По-пацанськи швидко, без будь-яких зайвих питань. Працював як старий друг. Коли товаришеві погано, друзі швиденько активізуються й не ставлять зайвих запитань».
Полковник авіації Олександр Беньковський, який 2014 року був заступником командира повітряного командування «Центр», згадує про свій досвід роботи з підприємцями. «Після початку московської агресії хлопці пішли на фронт, ми були у бойовій готовності. Мої друзі, які літали зі мною на вантажних літаках, увійшли до складу Національної гвардії, безпосередньо батальйону «Кривбас». Так от, вони зателефонували і сказали, що є практично голими, їм нічим захищатися», — згадує Беньковський.
За його словами, багато підприємців відгукнулися на прохання про допомогу. Із Сергієм Ліщиною Беньковський познайомився через його дружину Ірину. «У нас не було сучасних GPS-навігаторів, бракувало бронежилетів, тепловізорів. Ліщина оплатив і броніки «Корсар», і тепловізори «Пульсар-50» для зенітного ракетного полку, який стояв на передку», — говорить офіцер.
2014-го армія була майже роздягнена й роззута. «Думка у підприємців була простою: якщо не допоможемо армії — країни просто не буде. Фактично це переконання тоді врятувало нас», — розповідає Андрій (Лео) Фещенко.
«Завдяки грошам, які прийшли від бізнесу, ми навіть купували літакову гуму. Якщо чесно, це немислимо в жодній іншій країні світу», — вторить йому Олександр Беньковський.
Як українські дизайнери допомагають боротися з коронавірусом
- Василь Головко
Приватний підприємець Василь Головко торгував на Троєщині. Його бізнес набагато менше за всі ті, про які ми писали вище. Проте його історія є дуже показовою.
Допомагати армії Головко почав ще 2015 року. «У 72-й бригаді служив мій знайомий. І ми вирішили, що треба поїхати й трохи допомогти хлопцям. З чого почали? Зібрали мікроавтобус їжі разом з кумом і зі знайомим священником, у якого в АТО служив син. Відвезли все це під Волноваху», — згадує підприємець.
Деякий час Василь Головко працював разом із волонтером, потім почав возити допомогу сам. «У напарники взяв людину, з якою колись служив. Загалом ми зробили тридцять шість поїздок повних бусів до Авдіївки, Світлодарська. Возили їжу, одяг, забирали людей назад, одного разу навіть пораненого вивезли до Києва. Намагалися їхати туди, де було спекотно і де потребувалася допомога», — розповідає бізнесмен.
Чому взявся допомагати армії, Головко пояснює просто: «Річ не в тім, що я підприємець, а в тому, що людина. Злий сусід прийшов до нашого будинку, почав війну. Це ж по-людськи – допомогти своїм».
Про нинішню ситуацію бізнесмен говорить, що в армії зараз так само складно, як і раніше. «Військові воліють попросити щось у волонтерів. Швидше прийде й менше запитань. Не треба доводити, чому тобі дуже потрібні, грубо кажучи, 5 мішків картоплі чи нові берці», — пояснює Головко.
- Сергій Смусь і Віталій Дятленко
Про підтримку засновників Uklon Сергія Смуся й Віталія Дятленка розповіли в пресслужбі компанії. Компанія Uklon стала допомагати армії та волонтерам, які займалися підтримкою цього напряму, ще 2014 року. Почалося все як ініціатива власників компанії й сьогодні переросло у великий спільний проєкт з фондом «Повернись живим».
«Спочатку ми допомагали із закупівлею і доставкою тепловізорів, які рятували життя військових. Потім наше співробітництво розширилося: ми закуповували позашляховики з допомогою проєкту «War Taxi», коли ветерани та волонтери стали на час водіями Uklon, щоб зібрати кошти й допомогти хлопцям в АТО, а також щомісяця підтримували зарплатний фонд ветеранів АТО», — розповіли в пресслужбі Uklon.
Компанія продовжує співпрацювати з «Повернись живим» і допомагати поповнювати зарплатний фонд ветеранів пожертвами на суму 100 тис. грн щомісяця, бере активну участь у волонтерських проєктах.
В Uklon кажуть, що допомога учасникам АТО — це передусім питання безпеки й цілісності держави. «Будь-який бізнес повинен пам'ятати не тільки про бізнесові цілі та фінансові результати, але й про допомогу та підтримку своєї команди, народу і країни. Особливо в немирний час, коли люди віддають своє життя, захищаючи нашу країну», — стверджують у компанії.
