Парламент України звільнив віцепрем’єра Олександра Кубракова, який відповідав за відбудову. Західні партнери у низці постів дали зрозуміти президенту Володимиру Зеленському, що вони підтримують Кубракова і не підтримують таке кадрове рішення.
У Офісі Президента були свої причини звільняти Кубракова, і вони, на жаль, дійсно політичні. У принципі, такі ж політичні причини у тих, хто Кубракова зараз захищає публічно. Кубраков отримав статус «викривача корупції» і завдяки цьому кілька політиків отримали підозри.
Але стати викривачем корупції – не значить отримати карт-бланш на те, щоб лобіювати корупційні політики і завалювати роботу в уряді за стратегічними напрямами!
І саме за це Кубракова треба було звільняти. Для цього звільнення є низка об’єктивних причин.
Які причини звільнення Кубракова?
Вже два роки як він разом з головою партії «Слуга народу» Оленою Шуляк лобіює скандальну містобудівну «реформу» (5655). Ту саму реформу, в якій Європарламент та Єврокомісія побачили корупційні ризики і яку зрештою не підписав президент.
Навіть після рішення Європаралменту Кубраков не втрачав надії переконати партнерів у тому, що правила гри, які створені в інтересах недоброчесних забудовників, цілком нормальні і їх треба приймати. І це він комунікував публічно. Тобто він був і є активним лобістом цих нечесних правил гри. А кошти, які надходять на відновлення України – це кошти платників податків інших країн. І ці платники податків, як і ми, українці, хочемо, щоб ресурси розподілялися чесно.
У цьому процесі ігнорували роль органів місцевого самоврядування, на що також вказували наші міжнародні партнери. А централізація – це точно не те, що веде до розвитку демократії, і особливу загрозу вона несе для демократії в умовах війни.
Більше того, пів року тому через Кабінет Міністрів Кубраков намагався протягнути те, що не підписував президент – клон законопроєкту 5655. Причому робилося це у антиконституційний спосіб.
І Chatham House у своєму документі зазначив, що якщо дотримуватися запропонованих правил гри, то можуть викликати картельні змови. А картельні змови заборонені європейським законодавством. І навіть у квітні, за місяць до звільнення, Кубраков не полишив своєї спроби протягнути постанову-клон через уряд.
Причому неодноразово фіксувалися прояви цензури, коли у ЗМІ лунала критика цієї ініціативи 5655, а урядовий сайт використовували для надання недостовірної інформації про цей проєкт. Цензура і дезінформація – це точно не ті цінності, на яких може будуватися демократія і які варто обстоювати. І коли говоримо про звільнення Кубракова, про ці факти не можна не згадувати.
Окрім того, одна з громадських організацій заявила про неформальний тиск з боку міністерства Кубракова на донорів, зокрема на USAID. Зрештою фінансування проєкту, який мав посилювати спроможність нашої держави, зупинили. Це точно не ті методи, які варто замовчувати і сакралізувати.
Навіть Києво-Могилянська академія потерпала від утисків і заявляла про політичний тиск.
Але до колишнього віцепрем’єра Кубракова, який відповідав за відбудову, насправді є куди більше питань. Коли створювали єдине Міністерство розвитку громад та територій, то до нього приєднали колишній Мінрегіон. Так от, у своєму звіті за минулий рік Єврокомісія зазначила, що в України у цьому напрямі наша держава досягла обмеженого прогресу і у нас є низка невиконаних задач. Це теж оцінка роботи для віцепрем’єра.
Тому дуже важливо називати речі своїми іменами, і коли ми говоримо про звільнення Кубракова з посади, говорити і про корупційні ризики, і про цензуру, і про те, що такі важливі політики, як регіональний розвиток, не були належним чином виконані. Можна згадати, звісно, про те, що він став викривачем корупції, але це не може сакралізувати всі його подальші кроки, які множать корупцію і підривають демократію (цензура і тиск на громадський сектор).
Найгірше, що може статися і що вже частково сталося, це те, що українське суспільство, яке чудово бачило, як два роки тягнули корупційні правила гри, знало про факти цензури, тепер не розуміє, чому чиновника, який це робив, відбілюють і просто замовчують причини, за які його мали б звільнити.
Завдання посадовця рівня віцепрем’єра – генерувати ціннісно нові та ефективні політики й реформи, а не просто освоювати мільярдні бюджети й лобіювати для їх освоєння нечесні правила гри.
Читайте також
