Олег Сенцов про свою маленьку боротьбу

Олег Сенцов виступив на форумі Yalta European Strategy

Фото: Yalta European Strategy

Я завжди говорю те, про що думаю, і намагаюся говорити про головне. Сьогодні я теж буду говорити про головне. І сьогодні буду говорити про банку. Просту пластикову банку. Точніше, про те, що на ній, а ще точніше — про те, що має бути в ній. Я зараз все поясню.

Там, де я був п'ять років, у в'язниці, кожна дрібниця, кожна річ має велике значення. Там нічого не викидається. Є чай; його десь треба зберігати. У пакеті, в коробочці, а можна в банці. Я зберігав у банці. Це була непроста банка. У мене було два зошити — синій і жовтий. Я вирізав з зошитів дві смуги — синю і жовту, наклеїв на цю банку і написав два слова: «Слава» і «Україна». І поставив на саме видне місце.

Всі п'ять років, поки я подорожував по тюрмах Російської Федерації, ця банка була зі мною. І я ставив її на саме видне місце. У мене постійно її забирали, відривали прапор, намагалися топтати. Було багато такої дрібної метушні за цю банку. Це була моя маленька боротьба. Це, звісно, не Іловайськ і не Дебальцеве.

Я не був на Донбасі, не був на війні. Мене заарештували за два дні до того, як я мав туди поїхати. Так вийшло. У кожного своя доля. І я вів таку маленьку боротьбу. Нікому не відому, таку, що ніхто не бачить, один на один з цією системою. Для себе, для своєї гідності, своєї країни. За дві смужки: жовту і синю.

Ще у російських ув'язнених є так званий нагрудний знак. Червона смуга означає, що людина «схильна до втечі». Я на пам'ять забрав його собі. У деяких арміях світу є традиція, що при загибелі бійця його командир відриває жетон для того, щоб зібрати звіт про загиблих. Це сумне правило. Я б хотів завести іншу традицію. Мені б дуже хотілося, щоб ця банку наповнилася знаками тих, хто все ще перебуває у полоні в Росії, на Донбасі, в Криму. Щоб вона наповнилася якомога швидше.