Facebook Pixel

Песимізм і цинізм щодо майбутнього можуть вбивати економіку – соціолог Тимофій Брік

Як наші настрої впливають на економіку

Як наші настрої впливають на економіку

Після початку повномасштабного вторгнення довіра українців до всіх владних інституцій значно підвищилася, але на третьому році великої війни вона знову падає. Деякі інституції, як-от Верховна Рада, сягнули майже рівня, який спостерігався до вторгнення.

Дослідники погоджуються, що ефект так званого групування навколо прапора заради виживання держави не може тривати роками. Але як падіння рівня довіри до влади впливає на суспільство та економіку під час війни і до чого тут притаманний багатьом українцям цинізм? Це The Page з’ясовував із Тимофієм Бріком, соціологом, ректором Київської школи економіки.

Чому довіра під час війни чи іншої кризи вкрай важлива

Довіра до Верховної Ради сягнула 19%, але це не щось нове, так було і до 2022 року. Чи відіграє довіра до влади важливішу роль під час війни?

Довіра важлива. Саме зараз в українському суспільстві зберігається ефект, який в соціальних науках називають групуванням навколо прапора. Це ефект мобілізації, коли громадяни здатні підтримати якусь ідею, фігуру чи інституцію під час кризи, об'єднатися навколо цієї ідеї та дати супротив кризі. Здатність людей так об'єднуватись дуже тісно корелює з довірою.

Ми дійсно маємо вірити або в ідею, або в якусь фігуру чи інституцію, яка цю ідею репрезентує, для того, щоб її захищати.

Довіра важлива і під час війни, і економічної кризи, і природної катастрофи. Уявіть собі реформу під час економічної кризи. Ось уряд володіє важливою стратегічною інформацією, у нього є план дій. Якщо громадяни будуть довіряти, давати певний кредит довіри, то є імовірність, що уряд буде реалізовувати свої реформи, навіть якщо будуть якісь помилки чи прогалини. Кредит довіри їм допоможе. Так само і під час війни.

Тимофій Брік, ректор Київської школи економіки та соціолог із Оболоні, на фото

Тимофій Брік, ректор Київської школи економіки та соціолог із Оболоні, на фото

Чому у нас така відмінність між довірою до президента – 60% та до Верховної Ради – 19%? У чому головна відмінність?

По-перше, історично усі заміри показували, що в Україні більшу довіру мають не владні інституції. Наприклад, не президент, а церква, не Верховна Рада, а сім'я.

Усе, що стосується влади – Кабмін, Рада – завжди просідала довіра до цих інституцій. Виключенням є персоналізована довіра до фігури президента.

QuoteПо-друге, згадайте Помаранчеву революцію 2004-2005 років. У той момент соціологічні заміри показували, що швидко зростала довіра до президента, Верховної Ради, але потім ця довіра знову відкотилась, впала. Тобто люди дали кредит довіри, але згодом відчули розчарування. Довіру легко втратити.

Тому важливо, щоб ці інституції дійсно показували, що вони здатні працювати та задовольняти запит українців. Тоді кредит довіри не відкочується. Наприклад, так сталося із реформою децентралізації.

Чи зможуть жінки подолати гендерний розрив в оплаті праці через нестачу чоловіків на ринку (відео)

Як песимізм щодо майбутнього впливає на економіку України

Як песимізм впливає на економічну діяльність?

Взагалі соціологи та економісти погоджуються у двох пунктах: важливі настрої і очікування, а також – стимули. Якщо ми правильно розуміємо очікування і правильно розуміємо стимули, можемо передбачати розвиток економічної активності.

QuoteПесимізм впливає на економічну поведінку. Є відтермінування витрат, тобто люди замість того, щоб інвестувати чи підтримувати економіку, можуть зберігати чи виводити кошти за кордон або просто не витрачати їх. І навпаки, дослідження говорять, що в країнах з економічними проблемами люди не здатні раціонально планувати витрати на майбутнє і радше оберуть якусь миттєву винагороду тут і зараз.

Тобто може статись і так, що люди будуть зберігати гроші замість інвестувань, і швидко витрачати на щось миттєве, не обов'язково важливе. І те, і те не допомагає економіці загалом. Це загрожує не тільки споживанню, але й волонтерству. Песимізм може приводити до того, що люди перестануть донатити.

Як соціальний цинізм зупиняє розвиток людей

Головний корпус Київської школи економіки на фото

Головний корпус Київської школи економіки на фото

Другий ризик пов'язаний не лише з песимізмом, а й з явищем, яке соціологи називають цинізм. І це знову ж таки пов’язано з браком довіри.

Існує індекс соціального цинізму, він дуже високий в Україні. Цей індекс загалом відповідає тому, наскільки люди вірять, що можуть бути обманутими, та всі навкруги зневажливо ставляться до загальнолюдських цінностей. Велику кількість українців можна класифікувати як цинічних. Є ризик, що люди не будуть вкладати гроші в бізнес чи віддавати їх волонтерам через цинізм.

QuoteЯ працюю в університеті. Кожного року ми пропонуємо студентам гранти на безплатну освіту. І часто батьки телефоном нам кажуть: «А ми в це не віримо. Мабуть, це не якийсь грант, а оборудка, такого не буває».

Цинізм і недовіра заважають батькам інвестувати в людський капітал своїх дітей. Це має довготривалі наслідки для економіки.

Українці не стали цинічнішими після початку повномасштабної війни

Під час війни така поведінка мала б тільки загостритись, але українці однаково збирають величезні суми для ЗСУ. Це не так працює?

Ми досі мало знаємо про те, як люди себе поводять під час серйозних криз. Є таке теоретичне очікування, що під час них люди скоріше житимуть сьогоднішнім днем. Тому що багато неочікуваного, складно все планувати.

QuoteКоли багато невизначеності, люди не знають, як планувати, і тому витрачають миттєво та ірраціонально. Один з моїх студентів проводив опитування і побачив, на диво, що якраз в перший рік повномасштабного вторгнення респонденти навпаки були схильні відкладати, а не отримувати миттєву винагороду.

Це нас здивувало, адже це суперечить попереднім дослідженням і, можливо, пов'язано з ефектом групування навколо прапора.

Головна вимога західних інвесторів – прозора звітність

Багато дослідників під час обговорення чинників успішних інвестицій ставлять наголос на таких інституціях, як стала демократія, чесний суд і правоохоронні органи для забезпечення довготривалих контрактів, тобто й позитивних очікувань інвесторів і сталого розвитку. Чи реально це під час війни?

Я думаю, що у нашому випадку неможливо говорити про ці речі без обговорення безпеки – це зараз ключове і для українців, і для іноземних інвесторів. Власне, питання завжди може стояти: хто буде інвестувати в місце, в яке раптом прилетить? Складно, але нам треба вчитися з цими ризиками жити.

QuoteДо речі, західні інвестори часто не знають про справжню ситуацію в Україні, вони думали, що виробництва закриються – це головна проблема. Втім, наші дослідження показали, що ні, виробництва не будуть закриватися, але є проблема з логістикою. Ми отримали нову інформацію, і вона була корисна для того, щоб переконати інвесторів заходити до нас. Це і є приклад, як наша економіка вчиться жити з ризиками.

Ми збираємо нові дані, вчимося переконувати західних партнерів, а вони вчаться змінювати витрати – планують витрачати на ремонт доріг чи мостів.

Але не буде гарних інвестицій в Україну, якщо інвестори не будуть відчувати, що всі ключові інституції країни мають мотивацію і взаємну довіру. Іноземний інвестор має побачити, що і ринки, і уряд співпрацюють для того, щоб розвивати економіку.

Про аудит часто говорять на Заході та рідко в Україні

Про аудит постійно говорять на Заході, він полягає в тому, що треба бути дуже прозорим і регулярно звітуватися в тому, хто, як і куди витрачає гроші.

QuoteУ нас заведено думати, що довіра персоніфікована. Довіряємо президенту, і президент все зробить. А західні інвестори кажуть: нам все одно, просто покажіть, у кого з вас кращий, прозоріший аудит, тому ми і будемо довіряти, давати кошти.

Я думаю, якщо українські інституції навчаться робити гарний аудит, у нас будуть більші шанси на залучення інвестицій. До того ж партнери стали більш поблажливими, вони рефлексують свій попередній негативний досвід економічної відбудови, особливо в Афганістані, тому готові бути гнучкішими та давати кредит довіри якісним партнерам в Україні.

Як Україні не стати Афганістаном (відео)

Як влада може підтримати економічний тил під час війни

Є теза, що війни виграють ті, у кого сильніший тил. Зрозуміло, що у нас є державні підприємства, оборонкою в основному займається держава, але у нас є і бізнес, який платить податки, з яких фінансують наш оборонний бюджет. Хто і що має робити, щоб підтримати бізнес?

Як громадянин я завжди підтримував максимальну дерегуляцію. Бізнес – це історія, якій не треба заважати, він може сам. Ринки більш ефективні, ніж уряд, у розумінні, що може бути важливим зараз для споживача, у що треба вкладати гроші.

Ми робили дослідження місцевих громад, аналізували, які громади показали себе більш стійкими під час повномасштабного вторгнення. Стійкість вимірюється як здатність продовжувати робити свою роботу: наприклад, вивозити сміття. І стійкість також вимірювалася як здатність робити щось нове. Наприклад, закупка генераторів.

QuoteБільш стійкими були ті громади, де були активні бізнес-асоціації. Тобто на рівні громад утворюються бізнеси, бізнеси об'єднуються в асоціації. Це приводить до розвитку громади, між владою і бізнесом більше контактів. Як наслідок громада стає більш стійкою.

Ми звикли думати, що бізнес і влада – це якісь високі кабінети, олігархи збираються, щось вирішують. Але насправді це в першу чергу якісна взаємодія на місцевому рівні громад.

Тиск українських силовиків на бізнес: навіщо та чому він відбувається

«Півтори години «ґвалтувати» пустий сейф, ключі від якого були у начальника охорони, з яким не було зв’язку через вилучений телефо», – написав тоді про обшук НАБУ в компанії Archer власник Олександр Ярема. Читайте його кейс на The Page

«Півтори години «ґвалтувати» пустий сейф, ключі від якого були у начальника охорони, з яким не було зв’язку через вилучений телефо», – написав тоді про обшук НАБУ в компанії Archer власник Олександр Ярема. Читайте його кейс на The Page

Деякі називають нинішній тиск від силовиків на бізнес рекордним у нашій історії. У держави та бізнесу були більш-менш нормальні відносини, і тут статус-кво правоохоронними органами був знищений. Як ви думаєте, чому так сталося?

Це загадка для мене. Я також розумію, що з раціонального боку під час війни важливо, щоб держава і бізнес працювали разом.

QuoteЯ схильний в цьому бачити більше хаосу, ніж скерованої стратегії. Скоріш за все, це надлишки централізації влади через війну. У влади є бажання централізуватись. Я думаю, що це логічно під час війни. Але під час цього процесу відбувається дуже багато хаосу і нескоординованих дій, за таких умов люди починають використовувати примітивні інструменти.

Я думаю, що хаос буде структурований. Песиміст скаже, що цей хаос обов'язково перетвориться в авторитарну державу. А оптиміст каже, що у нас є ще шанси повернутися назад, до демократичних практик. Насправді ніхто не знає.

Можливість критикувати владу – ключовий елемент демократії (відео)

Як повернутись до демократії після воєнної централізації

Що потрібно зробити, щоб повернутися з цього сірого стану до демократичних практик?

Я думаю, що є два важливих механізми, які в принципі вже рухаються. Крок з утворенням дорадчих рад був дуже важливий. Бізнес і уряд говорили про співпрацю. Попри все, це важливий сигнал початку діалогу, без нього руху не буде.

Другий – наявність свободи слова. Якщо десь щось відбувається погане, ми маємо знати. Це певний стоп-кран – можливість крикнути нагору: тут працює погано. Я розумію, що всі хочуть нормального формального рішення. Ні в кого немає часу та сил бігати й тиснути на стоп-крани, але під час хаосу інакше не буває.

Я говорив з одним бізнесменом. На його думку, всі скарги в медіа – це лише випускання пари, без жодних наслідків для влади. Реально може допомогти лише жорсткий протест. Ви думаєте інакше?

Мій погляд зі сторони каже, що сильний супротив і організований протест може бути занадто надмірним і призвести до поляризації й розколів суспільства.

QuoteВ ситуації недовіри різні сторони починають додумувати та звинувачувати один одного. Наприклад, бізнес піде на протест, бо буде думати, що це заради добра і справедливості. А влада подумає, що це скерована акція проти уряду під час війни. І навпаки. Влада робить якийсь аудит, бо хоче переконатись, що під час війни бізнес працює на благо держави. А бізнес подумає, що їх кошмарять. Ці взаємні підозри тільки підливають масла у вогонь.

Як наслідок: ви нас атакуєте, тому я буду атакувати вас. В той момент, коли це станеться, суспільство розділиться, буде погано всім.

Нам треба залишити можливість говорити, уточнювати позиції. Різні форуми й ради для людей зі сторони можуть виглядати, як пафосна штука для фоточок для випуску пари, але по суті вони виконують роль каналів комунікації. Якщо їх розірвати, я думаю, буде гірше.

Приєднуйтесь до нас в соцмережах!
Подякувати 🎉