Привіт, я Оленка. І вже майже рік як я живу в Австралії біля Мельбурну, що за 15 тисяч кілометрів від мого Києва.
Замість Іспанії сталася Австралія. За кілька місяців до початку великої війни я вирішила для себе, що хочу спробувати переїхати пожити до Іспанії. Працюючи онлайн, мені хотілося пожити десь у Європі.
Але війна розставила свої акценти.
Я бачила для себе кілька варіантів:
- залишитися та волонтерити (на жаль, я розуміла, що я не маю емоційного ресурсу на це)
- залишитися та намагатися працювати (якби мала гарантії, що точно не втрачу роботу)
- поїхати та працювати, задля того, щоб допомагати батькам, друзям та котикам ЗСУ
Я вибрала третій варіант.
Взагалі, я ніколи не планувала переїзд до Австралії. Хоча останні 4,5 роки тут живе моя найкраща подруга.
Я прилетіла сюди через півтора місяці після 24 лютого. Згадуючи свої думки рік тому, я знала, що тут я зможу швидко знайти роботу та допомагати грошима Україні.
Свою першу роботу я знайшла через два тижні. Друга була вже через півтора місяці. А протягом кількох місяців я одночасно працювала на чотирьох роботах, без вихідних, маючи зміни о п’ятій чи сьомій ранку. Наразі у мене дві роботи, без вихідних.
Протягом року я щомісячно доначу суму, яку б ні за яких умов не могла би донатити з України.
Мурал на Українському Дому, м. Джілонг, штат Вікторія, Австралія. Фото: О.Черньонок.
В Австралії, якщо ти готовий працювати, то точно знайдеш роботу, і з достойною зарплатою. Готовий важко працювати – будеш отримувати нормальні гроші. Тут дуже цінується фізична праця, яка оплачується дуже-дуже добре.
До 31 липня 2022-го в Австралії діяла програма по гуманітарній візі для українців (786 віза):
- віза на три роки без права залишати країну
- можливості роботи
- медичне державне страхування
- можливість навчання
- соцдопомога на дітей та тим, хто не може працювати
Наразі на 786-й приблизно 6000 українців. Після 31 липня минулого року з’явилася можливість податися на протекшн візу (866), але там дуже специфічні нюанси.
Я дуже вдячна австралійському уряду та українській діаспорі в Австралії за усю допомогу, яку вони надають як біженцям, так і тим, хто залишився у Україні.
Про адаптацію в Австралії
За перші кілька місяців я вигребла (як мені тоді здавалося) усі можливі синдроми. Синдром біженки та утриманки. Синдром вини та вцілілого. Синдром туги і тд. Колись у мене була своя війна з хворобою, тому я вважала себе трішечки досвідченою, і як мені здавалося – я трималася досить добре.
Але наприкінці 2022 року я на кілька місяців впала у тяжку депресію – мене нарешті наздогнав справжній синдром туги за домом. Бо я тут по суті одна, не маю ніякої можливості залишити країну і не розумію, коли зможу поїхати додому (щоб не втратити свою візу). Я рятуюся роботою без вихідних та прогулянками на природі.
Про українську громаду в Австралії
В Австралії дуже крута українська громада – приблизно 60 тисяч українців. Основа громади – це іммігранти 1949-1960 рр. Наразі активну підтримку надають саме діти та онуки тих, хто прибув сюди після Другої світової війни. Дуже відчувається схожість: там була війна, і зараз війна. Історії часто схожі, щоправда, 70 років минуло…
Завдяки громаді ми – нинішні біженці – маємо набагато кращі умови. Громада протягом цього року робить неймовірні речі, підтримує з усіх можливих питань.
Я живу у місті Джілонг, недалеко від Мельбурну. І тут я маю свою австралійсько-українську родину, яка прийняла мене майже як доньку.
Розповім про кілька цікавих моментів.
Українська мова в Австралії
Австралійські українці не знають російської мови, бо вони вчили тут саме українську. Іноді питання мови тут може викликати непорозуміння,: як завжди, напевно, а саме «Чому й досі українці тут говорять російською?».
На українську я перейшла саме тут, бо це була ідентифікація «свій- чужий». А вже через 5-6 місяців я нарешті почала відчувати мову, це моя мова зараз і в думках, і в текстах, і в розмові. На жаль, багато хто все ще продовжує спілкуватися російською…
Культура української діаспори
Діаспора розвиває та підтримує культурну спадщину. Спочатку мені якісь речі здавалися «застарілими», але потім я зрозуміла, що це нас «зросійщували» роками, а тут культурна спадщина більш автентична та справжня, бо немає ніякого впливу росії.
Війна за 15 тис кілометрів – як саме австралійці в темі?
Я вважаю, що всі українці закордоном мають доносити правду про війну. Загалом, майже усі, з ким я спілкуюся, знають про війну і підтримують Україну.
Австралія – це мультинаціональна країна, де дуже багато мігрантів з усього світу.
Окремий погляд на війну я спостерігала тільки у кількох індусів (про «не все так однозначно»), і щоразу я намагаюся спокійним тоном доводити реальну ситуацію.
Авжеж, усі втомлюються від війни… тому з часом новини з перших сторінок зникають. Проте українська громада активно впроваджує різноманітні раллі, культурні заходи та інше, щоб постійно привертати увагу та збирати кошти на підтримку України.
Раллі в Мельбурні. Фото: О.Черньонок.
Різниця менталітету України та Австралії
І ще коротко про деякі відмінності нашого менталітету.
Про правила в Австралії
Тут усі живуть за правилами. Це важко навіть пояснити. На вулиці – лівосторонній рух, і для пішоходів також. За порушення правил – великі штрафи. Деяким українцям тут дуже важко ужитися, бо майже неможливо щось «порішати»… точніше, можна – але то буде занадто дорого!
Про diversity (різноманітність) Австралії
Вона тут реальна, а не на словах, як в Україні. На жаль, ми ще дуже далекі від реального впровадження і підтримки різноманітності (вік, стать, колір шкіри, гендер тощо).
Мультикультурна група з вивчення англійської в Австралії. Фото: О. Черньонок.
Окремо хочеться сказати про accessibility (доступність). Тут просто неймовірні умови для людей, які мають інвалідність чи якісь специфічні потреби. Від транспорту та доступності в будинках, до відношення загалом. Навіть, коли заповнюєш якісь форми, бачиш запитання про це.
Про біженців в Австралії
Коли я тільки приїхала, пішла вивчати англійську мову. І в групі у мене були студенти з різних країн світу. Дуже дивні відчуття у мене були, коли я познайомилася з дівчиною із Афганістану. За кілька секунд ми стали дуже близькі – дві біженки з різних країн, де війна…
Раллі в Сіднеї. Фото: О. Черньонок.
Наразі, українські біженці сильно відрізняються від інших. Ми майже усі маємо вищу освіту. До речі, цей факт щодо мене сильно здивував австралійську соціальну службу. Більшість із нас дуже швидко влаштовується на роботу і відмовляється від соцпідтримки.
Про можливості і оплату праці в Австралії
Як уже писала вище, фізична праця оплачується дуже добре. Тут взагалі усе про людей. І це не про клієнтів – це про людей з обох сторін: і про клієнта, і про працівника.
Тут також є безхатьки, але це їхній свідомий вибір. Бо тут просто нереальні соціальні умови та можливості працевлаштування, навіть без знання мови.
Про негатив в Австралії
Краще там, де нас нема. Є, авжеж, і негативні моменти. Тут дуже дорого. І це не перебільшення. І дорого тут саме через те, що праця людини цінується.
Тут дуже дорога медицина, багато хто літає в Азію задля медичних послуг. І краще тут не хворіти взагалі.
Якщо не маєте історії оренди житла, що стосується усіх новоприбулих, зняти житло ну дуже важко.
Якщо ви не маєте коштів на перші 3-4 місяці, і тут не живуть ваші знайомі, вам буде дуже важко.
Поведінка деяких українців в Австралії
В якийсь момент я просто почала говорити фразу «Так, деякі українці просто погані люди». Українець – це не є знак високої якості. Є українці, які сідають на голову і вимагають особливого ставлення. Але нам тут ніхто нічого не винен. Нам дають багато можливостей, за які ми повинні бути вдячними!
І я насправді дуже дякую уряду Австралії та українській громаді в Австралії за прихисток та можливість працювати = допомагати коштами нашим котикам ЗСУ!
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
Українські IT-компанії на шведському ринку: вигоди для Швеції та нові горизонти для України
Адаптація продажів під нові вимоги: стратегії, команди та автоматизація на SALES FORUM 2024
