11 березня 2023 10:00

Політика

Перемогти у війні, але стати драконом? Що буде з Україною після перемоги

Автори

Ольга Мулько , Олександр Захаров , Анастасія Купрієнко

Підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар 9 березня опублікував матеріал під назвою «Виграти війну, програти мир: інерційний сценарій», який викликав палке обговорення у експертному середовищі. Про що йшлося у статті та як на неї зреагували українські аналітики?

Інерційний сценарій: Україна в руїнах, все погано

Валерій Пекар: якою буде Україна після війни. Фото: Валерій Пекар/FB

За словами автора, фразу «виграти війну, програти мир» уже кілька місяців використовують українські політологи та журналісти, а її корені можна знайти ще у доктрині Трумена 1947 року (зовнішньополітична програма, висунута президентом США Гаррі Труменом після Другої світової війни — прим. ред.).

Стаття Пекара присвячена так званому «інерційному сценарію», тобто найбільш імовірному сценарію розвитку України після перемоги у війні, якщо цьому не завадити (на думку автора). Він виглядає досить песимістично й передбачає наступне:

після війни Україна буде лежати в руїнах, а люди будуть виснажені та втомлені, суспільство ж буде уражене важкою травмою війни;
через провалені реформи Україна не отримає достатньо грошей від донорів і членства в ЄС;
відновлення країни буде поставлено на паузу, мільйони семей стануть перед вибором, чи повертатися в Україну, і все залежатиме від ситуації власне у країні після війни, а вона буде не райдужною;
власне, попередній пункт відсилає до цього — в Україні не буде достойно оплачуваної роботи, адже це потребує приватних інвестицій, а держсектор і так перевантажений; щойно звільнені території потребуватимуть значних вливань; почне розкручуватися інфляція;
хоча ситуація погрішиться, це не викличе протестів — в Україні протести зазвичай починаються проти несправедливості, а не проти погіршення умов життя, крім того, активна меншість буде виснажена, підконтрольні медіа клеймитимуть людей за критику влади, і російська пропаганда нікуди не дінеться;
контроль над всіма правоохоронними органами, парламентом та медіа належатиме одній невеликій групі людей, реформа децентралізації відкотиться назад;
політична верхівка матиме повний контроль над життям у розореній країні й не буде готова поступатися цим контролем, Україна поступово стає схожою на Угорщину, а в гіршому випадку Україна реалізує сценарій «вбити дракона і стати драконом», ставши схожою на росію;
найбільш політично небезпечнодю групою стануть популярні військові та волонтери, проте проти них розпочнуться кримінальні процеси, аби усунути їх з політичної дошки;
посилюється антизахідна риторика, яка пояснює розруху в країні тим, що Захід нас кинув.

Що на тему сценаріїв для України після війни кажуть інші експерти?

Сценарій №2: Україна все зможе

Юрій Гайдай: повної руїни після війни не буде. Фото: Юрій Гайдай/FB

Старший економіст Центру економічної стратегії Юрій Гайдай вважає, що такий сценарій не є релевантним. Розбираючи його по пунктах, він підкреслює головні поїнти:

Україна не лежатиме в руїнах, і буде кому її відбудовувати;
реформи будуть проведені, адже уже зараз купа людей працює над інтеграцією в ЄС;
хоча багато людей після завершення війни виїдуть, багато і повернуться, взявши з собою досвід європейського побуту, а також цінності;
у повоєнному відновленні Україна матиме скоріше дефіцит робочих рук, і ця робота буде достойно оплачуватися; донорське фінансування залишиться, бізнес вкладатиме гроші в Україну, яка виборола проєвропейський курс, тому шаленої інфляції не буде;
протестний потенціал українців не спаде, в тому числі — на не дуже критичні речі;
щодо централізованого контролю над правоохоронними органами — він можливий, проте репресії не будуть такими дієвими, як того може захотіти влада, та й олігархи повністю зі сцени не зійдуть, а отже, вони врівномажуватимуть владу, в тому числі — через медіа;
Україна не стане, виходячи зі спростування попередніх пунктів, ні другою Угорщиною, ні другою росією;
близько 50% суспільства хочуть не швидких посадок без розбору, а ретельного дослідження і ґрунтовних висновків, а отже, навряд чи вдастся просто усунути всіх політично активних військових і волонтерів;
антизахідна політика навряд чи знову зможе бути сильною в Україні.

Що стане ключовим після перемоги України

Олексій Хабатюк: майбутнє України визначатиметься тим, які відносини вона збудує з союзниками. Фото: Олексій Хабатюк/FB

Заступник начальника департаменту енергоефективності Нафтогаз України Олексій Хабатюк вважає, що обидва сценарії — Пекара та Гайдая — побудовані на відчуттях, переконаннях і досвіді, тому імовірність обидвох — як у тому анекдоті про слона на вулицях Києва — 50/50.

Гліб Вишлинський: понад 30 років влада бере під контроль суспільство, а воно чинить опір. Фото: Гліб Вишлинський/FB

Виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлинський зазначає, критикуючи песимістичний сценарій та захищаючи оптимістичний, що вже більше 30 років ми бачимо як спроможність влади брати під контроль суспільство, так і силу суспільства чинити спротив, так само як силу і слабкість бізнесу.

Втім, Хабатюк апелює, що ми бачимо й інші приклади:

«Інфантильність, популізм, нездатність згуртуватися довкола довготривалих цілей на противагу здатності до вибухових дій. На двох шальках вдосталь історичного матеріалу, але чи визначає це майбутнє та на скільки?»

На його думку, майбутнє України буде визначатися в більшості здатністю післявоєнної влади вибудувати відносини із союзниками в умовах миру, а не війни. Він додає, що макро- та монетарна стабільність утримані в більшості та завдяки зовнішній прямій допомозі та підтримці союзників, і після Перемоги це і буде визначати більшість процесів в Україні.

Які проблеми будуть в Україні після війни

Володимир Паніотто: особливих загроз для української демократії я не бачу. Фото: Володимир Паніотто/FB

Соціолог, доктор філософських наук, президент КМІС, професор кафедри соціології НаУКМА Володимир Паніотто в коментарі визнав, що існує багато різних загроз і проблем для післявоєнного майбутнього України.

Зокрема, за його словами, точно виникнуть великі проблеми через те, що з війни повернеться велика кількість людей з інвалідністю, і багато людей залишиться за кордоном. А отже, в Україні справді будуть проблеми з робочою силою та підвищиться рівень міграції.

«Що стосується демократії — я не бачу особливих загроз для неї в післявоєнному майбутньому України. В принципі, такі загрози завжди існують. За демократію потрібно боротися. Країна може якусь кількість років жити в умовах демократії, а потім до влади приходить Янукович, і починаються проблеми, які без Майдану призвели б до згортання демократії», — зазначив водночас Паніотто.

Теперішні обмеження для медіа він пояснює зрозумілою політикою влади під час війни. Втім, після війни, на його думку, люди не терпітимуть закручування гайок — це було б самовбивчою політикою.

Будуть також проблеми з інтеграцією суспільства — хоча регіональна різниця на тлі згуртування людей у боротьбі проти рф зникла, є негативне ставлення до тих, хто поїхав за кордон.

«Поки що цей рівень невисокий. 90% ставиться позитивно або нейтрально до жінок з дітьми, які виїхали. А до чоловіків, які працюють за кордоном і не повернулися, ставлення вже інше: 70% нейтрального ставлення, 30% — негативного», — розповів експерт.

Також, за його словами, є проблеми зі ставленням до тих, хто знаходиться на окупованій території, тому потрібно чіткіше пояснювати, яка поведінка буде розглядатися як колаборація.

Ще одною проблемною точкою є ставлення до росіян, які проти Путіна, каже Паніотто.

«Ставлення до всіх росіян зрозуміле через те, що вони тут роблять. Але для нас стратегічно важливо, щоб в росії прийшли до влади якісь притомні люди, які б зробили її безпечною для нас і для оточуючих. Ми маємо підтримувати таких людей і ставитись до цього не емоційно, а прагматично», — резюмував він.

Володимир Вʼятрович: сценарій Пекара дуже ймовірний

Володимир Вʼятрович: сценарій Пекара — дуже ймовірний. Фото: Володимир Вʼятрович/FB

Історик, публіцист і народний депутат Володимир В'ятрович у коментарі зазначив, що будь-які прогнози мають право на існування — інша справа, наскільки вони релевантні.

На його думку, прогнози Валерія Пекара достатньо релевантні.

«Він як людина, як досить чітко розбирається в процесах, що відбуваються в Україні на стику політики, економіки та громадянського життя, досить точно передбачає тенденції в суспільстві. Якщо говорити конкретно про цю публікацію, то він чітко написав, що це так званий «інерційний сценарій», — пояснює Вʼятрович. — Тобто це сценарій того, до чого йде і може дійти, якщо не буде якихось цілеспрямованих зусиль, які би завадили реалізації цього сценарію».

Він визнає, що такі сценарії читати сумно та неприємно, але ймовірність реалізації саме прогнозу Пекара дуже висока.

«Я теж відчуваю, що деякі тенденції, які вже зараз проявляються в політиці, є достатньо небезпечними. Можливо, ми можемо зараз крізь пальці дивитися на це, зважаючи на пріоритети. А головним пріоритетом зараз є перемога у війні», — каже історик.

Але, на його думку, слід звернути увагу на такі важливі речі, як:

згортання свободи слова;
підминання всіх правоохоронних органів під контроль офісу президента;
ліквідацію антикорупційної інфраструктури;
дивні кроки, спрямовані на згортання реформ в культурній сфері, обмеження витрат на культурну сферу і ламання культурних інституцій.

«Згадаймо лише новину про те, що цього року не вручили премію імені Шевченка, тому що її вирішили переформатувати, і вручатимуть трохи пізніше. Можливо, з точки зору глобальної війни це — дрібничка. Але з точки зору того, яку країну ми хочемо бачити після війни, це — ще один поганий показник, який свідчить про зневагу і нерозуміння потреби в збереженні якихось процедур та інституцій, які є гарантом поваги до цих структур і процедур», — зазначив Вʼятрович.

Він також погодився з Пекаром у тому, що Україна вже зараз втрачає великий кадровий потенціал, враховуючи втрати у війні, і після війни це матиме велике значення.

Володимир Фесенко: як не програти мир в Україні

Володимир Фесенко: Україні вже зараз треба думати, де взяти гроші на розвиток. Фото: Володимир Фесенко/FB

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко у коментарі розповів, що тема «програти мир» обговорюється у експертному середовищі.

«Я час від часу буваю на дискусіях у іституті Майбутнього та Київській школі державного управління ім. Сергія Нижнього. У них є конкретні пропозиції якраз щодо післявоєнного розвитку. Тому, дискутуючи на тему інерційного сценарію,я можу сказати, що воно не буде так. Не буде класичного інерційного сценарію. Запит на відновлення буде великим і у тих, хто зараз на фронті, і в цивільному суспільстві, і в українському політикумі», — вважає політолог.

Безумовно, за його словами, це відбуватиметься автоматично, і будуть дискусії, яким саме має бути майбутнє України. Наприклад, вже є дискусія щодо умовної моделі Ізраїлю у розвитку України, коли основним пріоритетом треба зробити обороноздатність.

Щодо економіки, як пояснює Фесенко, є прихильники неоліберальної моделі, як пан Пекар, де обговорюється зменшення податків, проте вибрати на оборону та соціальні витрати під час війни потребують грошей. Тому разом із спрощенням податкової системи та зменшенням тиску на бізнес необхідно знайти, де Україна братиме гроші на оборону та соціальні витрати.

«З нашими нинішніми партнерами фінансова ситуація, боргова ситуація буде такою, що просто по факту не буде інерційного сценарію — нам доведеться шукати нову економічну модель розвитку України, і це от якраз головний предмет дискусії», — підкреслює він.

Говорячи про антикорупційну систему, Фесенко підкреслює, що вона не повʼязана з однією людиною:

«У нас проблеми великі з антикорупційними інституціями, тому що вони більше працюють на, скажемо так, ефектні бульбашки та на медійний ефект, а не на системну роботу по подоланню корупції».

Політолог визнає, що розраховувати на гарний сценарій не варто. Головне питання, на його думку: «Де взяти гроші?».

«Ось про що треба казати. Не займатися абстрактним сценуванням, а ставити конкретні питання та робити свою пропозицію по конкретних питаннях. Які галузі будуть пріоритетними? Що ми можемо розвивати, а що не дуже вдасться? Обороноздатність, військово-промисловий комплекс, за рахунок яких грошей, за рахунок чого ми це будемо розвивати? Яким чином ми будемо відновлювати демографічну структуру України? От конкретні питання, на які треба шукати відповіді», — вважає експерт.