Політика Туреччини щодо України та рф не завжди однозначна. Нині для України вона партнер, але не союзник. Допомагаючи нам протистояти росії на фронті, турки вправно заробляють гроші на рф. Одночасно Туреччина поповнює бюджет країни-агресора.
Які приховані інтереси Туреччини щодо України та росії? І яке значення ці дві країни мають для нашого чорноморського сусіда, дослідило 
.
Неоднозначна позиція: газ, туристи та обхід санкцій
Від початку повномасштабної війни рф проти нашої країни Туреччина заявляла про цілісність України. На останньому саміті Кримської платформи президент Реджеп Тайїп Ердоган назвав Крим частиною України.
Турецька Республіка перекрила чорноморський регіон для російських кораблів, надає ЗСУ знамениті «Байрактари» та бронемашини Kirpi. Турки були посередниками під час розблокування експорту українського зерна.
Водночас президент Туреччини Ердоган демонстративно змушує Путіна майже хвилину чекати його на зустрічі. І має давню історію конфліктів із росією з низки питань — від Сирії та Карабаху до Лівії.
Начебто з позицією турків усе має бути однозначно. Однак рф і Туреччину пов'язують тісні економічні зв'язки, яким не стають на заваді ні збиття російського літака турецьким винищувачем у 2015 році, ні блокування чорноморських проток у 2022 році.
Так, товарообіг росії з Туреччиною торік становив $33 — 35 млрд. Ця країна залежить від російських:
- газу — на 40%;
- нафти — на 25%;
- зерна — на 70%;
- надходжень від російських туристів (4,7 млн із 30 млн іноземних туристів у 2022 році).
Агентство боротьби з фінансовими злочинами Мінфіну США включило Турецьку Республіку до переліку 18 країн, які допомагають обходити санкції щодо експорту товарів до росії та білорусі.
Чому Туреччині невигідно вводити санкції проти росії
Співпраця з ослабленою рф приносить туркам подвійну вигоду. Наприклад, через Туреччину росія отримує товари, які потрапили під західні санкції, зокрема й товари подвійного призначення. Через нашого чорноморського сусіда росія експортує нафту та нафтопродукти.
Дмитро Франчук, політичний аналітик, виділив чотири причини, чому Туреччина не приєдналася до санкцій проти рф:
- Економічні інтереси. Туреччина має досить глибокі економічні зв'язки з рф, особливо у сфері енергетики, торгівлі та туризму. Росія є одним із найбільших постачальників газу та нафти в Туреччину, а також має велику кількість туристів із рф, які відвідують курорти на сході Туреччини. Тому санкції проти рф можуть негативно вплинути на економіку країни.
- Геополітичні інтереси. Туреччина має велике значення на Близькому Сході та в Чорноморського регіоні й прагне збільшити свою впливовість. Санкції проти рф можуть спровокувати рф до дій, які негативно вплинуть на інтереси Туреччини в регіоні.
- Дипломатичні зусилля. Туреччина прагне бути не тільки спостерігачем, але й активним гравцем у регіональних і світових конфліктах. Іноді Туреччина використовує свої дипломатичні зусилля, щоб відіграти роль посередника між сторонами конфлікту, і санкції проти рф можуть перешкоджати такій ролі.
- Культурні зв'язки. Туреччина й росія мають багату спільну історію та культурні зв'язки, що може бути важливим чинником в їхніх відносинах. Туреччина прагне зберігати свої добросусідські відносини з рф попри конфлікти.
Окремо зазначимо, що нині турецький авіапростір залишається відкритим для російської авіації. До Туреччини перенесли свій бізнес сотні російських компаній. А від серпня Анкара погодилася платити в рублях за частину російського газу.
Олександр Хмелевський, незалежний експерт підкреслює:
«Попри те, що Туреччина є членом НАТО, росія продає їй свою військову продукцію, що викликає невдоволення США. Також варто зазначити, що Туреччина вже давно перетворилася на хаб для постачання російського газу у Європу. Україні треба бути досить обережною та прагматичною у відносинах».
Хмелевський вважає: поки ця країна прагне відновити Османську імперію, вона становить серйозну загрозу для України. І для нас було б вигідно, якби до влади в Туреччині прийшли опозиційні сили, які повернули б її до прозахідних країн, як це було до Ердогана.
Боротьба за вплив: суперництво росії та Туреччини
Туреччина та росія є давніми геополітичними супротивниками. На це вказує багатовікова історія боротьби російської та Османської імперій за контроль над Чорним морем, Балканами та Закавказзям. Зараз ця боротьба триває. Зокрема, росія та Туреччина підтримували різні ворожі сторони в Сирії та Лівії. У 2020 році армія Азербайджану за підтримки Туреччини відновила контроль над частиною Нагірного Карабаху.
На думку експертів, Анкара нині намагається максимально використати нинішню війну задля ослаблення росії та поширення свого військово-політичного, економічного та релігійного впливу на країни, де донедавна домінувала рф:
- Україну;
- Казахстан;
- Киргизстан;
- Туркменістан;
- Узбекистан.
Євген Савісько, культуролог, зазначає:
Українське питання: чому нам допомагають «байрактарами»
Східна дипломатія керується прагматизмом: Україна не може забезпечити Туреччині таких самих прибутків, як росія. І та сама допомога в експорті українського зерна має своє економічне підґрунтя. За інформацією турецьких ЗМІ, їхні урядовці попросили знижку на 25% за умови купівлі нашого зерна.
До речі, під час візиту до Львова 18 серпня Реджеп Ердоган намагався переконати Україну завершити війну за столом перемовин із рф.
Крім того, Туреччина, незалежно від того, хто нею править, завжди намагається бути гегемоном у Чорноморському регіоні. Тому для її очільників надважливо мати вплив на сусідні країни, особливо на Україну та росію. Тому нині ще одним надважливим питанням для Турецької Республіки є стабільність і безпека Чорноморського регіону. На відміну від України, вона виступає проти військової присутності там неприбережних держав.
А сьогоднішнє постачання Україні безпілотників і бронемашин експерти теж називають прагматичним. І от чому: як пояснює Савісько, це дає таке:
- 1) можливість випробувати їх в умовах сучасної повномасштабної війни;
- 2) є ефективною рекламною акцією, що вже почала давати дивіденди;
- 3) можливість родині президента Туреччини непогано заробити.
Попри всі вищезгадані аспекти, між нашими країнами останніми роками розвинулося співробітництво. У серпні 2019 року українська державна компанія «Укрспецекспорт» і турецька компанія Baykar Defence створили спільне підприємство для виробництва високоточної зброї.
Збереження відносин із рф і підтримка України
Натепер Туреччина намагається зберегти відносини з рф і водночас демонструє стриману проукраїнську позицію.
У майбутньому помірне ослаблення росії завдяки війні в Україні відповідає інтересам Туреччини. Її цікавить деокупація Чорного моря, ослаблення позицій рф у Сирії, на Південному Кавказі, у Центральній Азії та інших регіонах, де росіяни та турки підтримують протиборчі сторони.
Як пояснював голова МЗС Дмитро Кулеба, допомагаючи Україні протистояти ворогу на фронті, Туреччина одночасно заробляє гроші на росії.
Крім того, Ердоган особисто завдячує Путіну життям: у 2016 році російський президент попередив турецького про замах.
"У листопаді 2015 року турецькі ВПС збили російський військовий літак, який із Сирії залетів у повітряний простір Туреччини. Це призвело до загострення російсько-турецького конфлікту. У відповідь росія запровадила обмеження на турецькі товари, роботу турецьких підприємств і громадян.
Було скасовано туристичні чартери в Туреччину, що призвело до суттєвого скорочення кількості російських туристів улітку 2016 року та до значної втрати доходів як турецького бізнесу, так і бюджету.
15 — 16 липня 2016 року в Туреччині сталася спроба державного перевороту. Заколотники планують вбивство Ердогана в готелі м. Мармарис. І саме в цей момент, попри конфлікт, Путін зателефонував Ердогану та попередив про замах на нього. Завдяки цьому Ердоган врятувався, а заколотників було знищено. Тобто Ердоган завдячує Путіну життям.
Цим можна пояснити теплі стосунки між двома лідерами. Після цих подій відносини між росією та Туреччиною різко покращилися. Торгівля відновилася, російські туристи повернулися.
Зараз економічні відносини між країнами успішно розвиваються попри західні санкції, до яких Туреччина не приєдналася. Ба більше, вона перетворилася на своєрідний хаб для обходу санкцій".
