Facebook Pixel

Фейки про «новоросію» та «хунту». Як італійці звинуватили Україну в порушенні свободи слова

З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну відношення Італії до агресії росії швидко змінилося від помірно проросійського до підтримки Києва, включно з постачанням таких необхідних нам ППО.

Але кілька днів тому італійські медіа підняли скандал, а деякі навіть звинуватили офіційний Київ у порушенні свободи слова. Що саме сталося, зʼясував The Page.


Блокували трьох журналістів

Справа в тому, що трьом італійським журналістам Андреа Скерезіні, Альфредо Боско та Сальваторе Гарзілльо не продовжили журналістську акредитацію та дозвіл на перебування на фронті. За інформацією різних італійських медіа, кількість журналістів із зупиненою акредитацією може досягати восьми чи навіть більше.

Quote«6 лютого, коли ми працювали в Бахмуті, ми отримали повідомлення від фіксера, який повідомив, що він не хоче з нами працювати, тому що українські спецслужби йому сказали, що нашу акредитацію як журналістів скасовано через те, що нас вважають колабораціоністами. Нам сказали, що нас повинні допитати українські спецслужби, і щоб полегшити ситуацію, ми переїхали до Києва. За весь цей час не було ні підтвердження, ні чіткої відповіді від української влади. Ходять дуже небезпечні чутки, у місцевих чатах про нас говорили як про російських шпигунів. Нас звинувачують в тому, що ми є російськими пропагандистами, тому що в минулому ми робили розслідування на Донбасі про «сепаратистів», – розповідають Скерезіні та Боско.

«Україно, президентка Мелоні має що сказати про заблокованих італійських журналістів?»

Такий заголовок 20 лютого мала стаття Il Fatto Quotidiano, одного з найпопулярніших італійських інтернет-медіа. Але тему підхопило не тільки це медіа, насправді, тим чи іншим чином цю новину висвітлили медіа всієї Італії: деякі — з питаннями до української свободи слова, інші — з констатацією факту та очікування пояснень від української влади.

Il Fatto ставить питання ребром:

Quote«Бути союзником України означає не ставити запитань , «слухатися мовчки», ставити будь-яке запитання в дужки, щоб не заважати співрозмовнику?»

Виправдовує ж власних журналістів італійська преса заявами про те, що вони висвітлювали війну з 2014 року не тільки зі сторони «ДНР», а й української, тому «жодного порушення тут немає» — тільки «чесна, неупереджена» журналістика.

До того ж, вони дорікають тим, що із заблокованими журналістами так ніхто й не зв’язався, щоб пояснити причини анулювання акредитації чи провести обіцяні допити для встановлення правди.

«Громадянська війна» та «Новоросія»: що ж розслідували журналісти

Щоб зрозуміти, чому як мінімум двох із трьох журналістів могли позбавити акредитації, треба повернутися трохи в минуле, до 2015 року, коли відбувалася війна на Донбасі.

Отже, Андреа Скерезіні не просто робив розслідування на Донбасі. Власне, навіть рідні медіа звинувачують його у брехні, «яку слід показати всім журналістам-початківцям як приклад того, що означає спотворювати правду, використовуючи та скорочуючи інтерв’ю та свідчення, щоб створити іншу».

23 лютого 2015 року на одному з державних італійських телеканалів вийшов цілий документальний фільм Fratello contro fratello (брат проти брата). Вгадайте, про що?

Разом із Лоренцо Джироффі Андреа Скерезіні просував російські наративи «громадянської війни» в Україні, «фашистської хунти», яка захопила владу, зображав бойовиків ОРДЛО, включно з Гіркіним, «патріотами власної землі» та «святими захисниками» її, постійно згадуючи страшний червоно-чорний прапор і батальйони «Правого сектора» та «Свободи».

Вишенькою на торті у фільмі стає пропагандист, який, тикаючи ручкою по карті, розповідає, що таке «Новоросія» та чому України не існує.

Цікаво, що глобально свої наративи з 2015 року Скерезіні не змінив. У своїй статті для Il Manifesto від 17 лютого (оновленій 24 лютого) 2023 року він продовжує наполягати на братньості народів України та росії, говорячи про те, як були «засновані» так звані «ДНР» і «ЛНР», а українці й росіяни зненавиділи одне одного:

Quote«Незабаром два народи, які досі були братами – росіяни та українці – почнуть ненавидіти один одного тупою та лютою ненавистю, коріння якої мало пов’язане з історією, а значною мірою — з поточною геополітикою».

Він також пише про ненависть з двох сторін, підживлювану «російськю та українською пропагандою» у 2023 році, таким чином ставлячи ненависть агресора та ненависть жертви на одні терези:

Quote«Але передусім залишається ненависть, яка живиться безперервним циклом задушливої та всепроникної пропаганди: згідно з російськими ЗМІ, українці – «нацисти», згідно з українськими ЗМІ, росіяни – «людожери».

У квітні 2022 року він також, описуючи свій ефір на аналітичному ТБ-шоу Piazzapulita, написав у Instagram:

Quote«Я думаю, що ця війна — бізнес небагатьох на плечах більшості, прикрашений гарними словами та тим лайном XX століття під назвою націоналізм».

У пості він також згадує якогось «Еді з Донецька», що розповідав йому про діда-партизана, «про Кубу та битву під Мадридом»:

Quote«Він також закінчив тим, що стріляв в інших християн, не розуміючи, що тут, як і на всіх війнах, справжній ворог завжди за нашою спиною».

Отже, в наративах, що поширює Скерезіні, досі залишаються не тільки братні народи, а й те, що війну організували еліти, а прості громадяни вимушені помирати задля їхнього збагачення (мужній опір українського народу та максимальне добровільне залучення громадян у боротьбу за існування України залишається поза увагою журналіста).

Альфредо Боско, як і Скерезіні, вів журналістську чи то скоріше пропагандистську діяльність з боку бойовиків ОРДЛО. Між іншим, він виграв нагороду LensCulture Emerging Talent Awards 2015 за роботу під назвою Davai Donbass. В кінці свого тексту до нагороди фотокореспондент скромно говорить:

Quote«Через рік після початку цього конфлікту, який спочатку розглядався як криза, а потім як повстання, тепер, здається, це перша європейська громадянська війна століття».

Мета репортажу, як говориться у публікації — проілюструвати ситуацію двох угруповань на окупованій території України:

Quote«Сепаратисти-добровольці активно захищають спустошену пустку, де не підтримується крихке перемир’я».

Всього в репортажі — 10 фоторобіт, що висвітлюють життя бойовиків та шахтарів на окупованому Донбасі з наголошенням, що це — не підтримувана росією війна, а саме війна «громадянська».

odna-z-foto-alfredo-bosko.jpeg
druge-foto-alfredo-bosko.jpeg
chetverte-foto-alfredo-bosko.jpeg
trete-foto-alfredo-bosko.jpeg
odna-z-foto-alfredo-bosko.jpeg Thumb druge-foto-alfredo-bosko.jpeg Thumb chetverte-foto-alfredo-bosko.jpeg Thumb trete-foto-alfredo-bosko.jpeg Thumb

Сальваторе Гарзілльо кілька днів тому зазначив у соцмережах, що його акредитацію не просто припинили, а ще й заблокували його як журналіста в Україні на 5 років, і він не знає, чому.

За інформацією італійських медіа, у минулому він мав прямі контакти з ультправими організаціями Італії та мафією, але знайти матеріали, які б дискредитували його журналістську діяльність, як Боско чи Скерезіні, The Page не вдалося. Втім, видання Milano Today повʼязує заборону з роботою Гарзілльо на Донбасі у 2014 році, проте запевняє, що вона була далекою від проросійських пропагандистських ЗМІ.

У чому журналісти звинувачують Київ і що їм варто зрозуміти

Боско та Скерезіні у своєму зверненні наголошують, що, якщо Україна хоче відкритися західному світу, вона повинна гарантувати тим, хто приїжджає сюди, можливість працювати, а не відкликати акредитацію без пояснення причин і без шансу прояснити ситуацію. В цьому вони можуть мати рацію.

Проте далі журналісти наполягають, що їм заборонили працювати на підставі того, вони на Донбасі висвітлювали «все повністю», і не визнають, що писали та озвучували пропагандистські штампи країни-терориста.

Наразі жодної офіційної реакції української влади знайти не вдалося, і тут справді є проблема, адже відсутність пояснень навіть особисто для журналістів дає можливість їм, а також росіянам, розганяти скандал про свободу слова в Україні.

З іншого боку, іноземним журналістам варто пам’ятати, що на нашій території йде повномасштабна війна, яка загострилася після 8 років війни на Донбасі, а два з трьох журналістів точно поширювали проросійські наративи та фейки про неї в італійських медіа. І так, такі речі залишаються в твоїй історії та потфліо. Щодо третього журналіста, Гарзілльо, притомної інформації знайти не вдалося, і це не дуже добре з тої точки зору, що виникає підозра, чи не могли українські спецслужби помилитися?

The Page відправив запит пресслужбі СБУ, аби отримати офіційний коментар щодо кожного з журналістів.

Проте важливо памʼятати, що іноземні кореспонденти мають хоча б на 9 рік вторгнення кремля в Україну зрозуміти різницю між свободою слова та безвідповідальним «висвітленням позиції» підконтрольних росії терористів.

Адже вони лише поширюють пропагандистські штампи країни-агресора на міжнародному рівні, а також піддавають ризику допомогу Києву від тих країн, де таку дезінформацію сприймуть як чисту монету, «інший бік» війни, доказ «не все так однозначності» винних у агресії. І звісно ж, новину про позбавлення акредитації журналістів в Україні активно розганяють рашистські так звані ЗМІ.

Приєднуйтесь до нас в соцмережах!
Подякувати 🎉