Як Іран тероризує Близький Схід та до чого тут росія
Протягом останніх місяців політичні амбіції росії в Східній Європі та Ірану на Близькому Сході стали значно ближчими. Зокрема, це виявляється у активному спонсоруванні російського військового арсеналу у війні проти України. Проте ще більшою загрозою можуть стати гарячі точки конфлікту, які Іран всіма силами намагається розпалити по території всього Близького Сходу.
Закляті сусіди: що сьогодні розколює Іран та Саудівську Аравію?
Чому конфліктують Іран та Саудівська Аравія. Фото: Pixabay
За останні кілька років саудівсько-ізраїльскі зв’язки стрімко прогресували. Тегеран, зі свого боку, бачить такі зближення інтересів як пряму загрозу для Ірану, тому й заважає досягти консенсусу між країнами.
Саудівці та іранці на сьогодні залучені в низку різних проксі-конфліктів, включаючи війну в Сирії та Ємені. Гострим питанням також постає суперництво у виробництві нафти та релігійною перевагою. У Ємені уряд Саудівської Аравії виступає проти повстанців-хуситів, яких підтримує Іран.
Через це хусити часто завдають ударів у відповідь за допомогою «прихованої» руки Ірана (а саме — використовуючи іранські безпілотники та ракети, аналогічно з війною росії в Україні — прим. ред.).
Єдиний спільний інтерес провідних мусульманських сунітських та шиїтських сил — росія. Іран постачає зброю, саудіти використовують скорочення видобутку нафти, щоб зберегти та збільшити доходи Москви та завдати ще більшого болю західним столицям перед холодною зимою.
На початку жовтня, представник Білого Дому з національної безпеки Джон Кірбі заявив, що Саудівська Аравія свідомо підігрує росії:
«Останніми тижнями саудівці повідомили нам — приватно та публічно — про свій намір скоротити видобуток нафти, що, як вони знають, збільшить доходи росії та притупить ефективність санкцій. Це неправильний напрямок», — зазначає видання CNBC.
Переломний момент у відносинах двох домінуючих країн Близького Сходу стався на початку місяця, коли The Wall Street Journal повідомив, що Саудівська Аравія поділилася зі США розвіданими, які попереджали про немину атаку Ірану на території Саудівського королівства.
Палаюча Сирія та її паралелі у російсько-українській війні
Які паралелі є у війнах в Сирії та України? Фото: Getty Images
Конфлікт у Сирії між прихильниками президента Асада, який набув підтримки з боку Ірану та росії, проти антиурядових груп, за які виступали США, Саудівська Аравія та Туреччина, почався ще з масових протестів проти влади у 2011 році.
Зараз, за приблизними підрахунками, кількість загиблих у війні становить 400 тис. осіб, мільйони інших стали вимушеними переселенцями як всередині країни, так і за її межами.
З початком бойових дій, у 2015 році, російська армія регулярно здійснювала бойові дії на території держави. А отже, та сама зброя, що зараз застосовується проти України, кілька років тому знищувала й Сирію. Армія росії регулярно обстрілювала там цивільні об’єкти. Проводячи паралелі сьогоднішньої війни рф в Україні, бачимо той самий сценарій.
Оскільки росія на сьогодні всі свої військові сили передислоковує на окупацію України, деякі країни бачать в цьому переваги Сирійського протистояння з Іраном.
Скористатися ситуацією спробувала Туреччина, розуміючи, що росія не зможе ефективно вести боротьбу на двох фронтах. 16 серпня видання CSM Times повідомило про початок військової операції з боку армії Туреччини проти курдських воєнізованих формувань.
Нагадаємо, що влітку саме Сирія визнала терористичні організації так званих «ДНР» і «ЛНР» «незалежними державами». Після цього Україна одразу розірвала з нею дипломатичні відносини.
Чому Ізраїль є давньою загрозою для палестинців та новою підтримкою для українців
Чому перемога Нетаньягу в Ізраїлі лякає палестинців. Фото: Getty Images
Ситуація в Ізраїлі та на палестинських територіях зараз є надто напруженою. З початку 2022 року вбито понад 120 палестинців із Західного берега та Єрусалиму і 20 ізраїльтян, а ще більше поранено — повідомила заступниця постійного представника Франції при ООН Наталі Броандхерст в своїй заяві до Ради Безпеки.
Протягом останніх тижнів, незважаючи на гарячі точки Західного берега річки Йордан, політичне питання щодо палестино-ізраїльського конфлікту було помітно відсутнім на офіційному порядку денному ізраїльських виборів.
Зараз результат виборів, а саме перемога Біньяміна Нетаньягу, про яку раніше писав The Page, викликає занепокоєння серед палестинців. Адже, як зазначає видання Reuters, лідер партії правих виступає проти створення палестинської держави разом з Ізраїлем та веде політику сіоністського тероризму.
Вічний ворог Ізраїлю — Іран, 21 жовтня, окрім своїх воєнних питань, звинуватив владу Ізраїлю та США в підбурюванні масових протестів, що вирують в середині держави. Відносини між країнами ще більше загострилися, коли Іран почав глибоко втягуватись у воєнні дії росії. Адже така співпраця може перетворитися на загрозу безпеки й для Ізраїлю.
Спочатку риторика Єрусалиму щодо війни в Україні обмежувалася лише гуманітарною допомогою та оборонним обладнанням. Зараз ми бачимо більш позитивну тенденцію у діях ізраїлського уряду. Минулого місяця, президент України Володимир Зеленський зазначив:
«Всіх бентежать наші відносини (з Ізраїлем – прим. ред.). Хоча останнім часом вони стали теплішими. Після паузи ми бачимо кроки вперед. Ми на початку співпраці з Ізраїлем».
Криза Іраку: спалахи протестів та іранський «прапор помсти»
Як живе Ірак і як росія отримує від нього зброю завдяки Ірану. Фото: Getty Images
Проблеми Іраку починаються від величезних загроз національної безпеки, великої кількості внутрішньо переміщених осіб до низького рівня безробіття та закінчуючи масовими протестами за краще майбутнє. У конфліктах країни Іран, зі свого боку підтримує шиїтські загони, що протистоять іракському Курдистану.
Зараз Ірак переживає гостру політичну кризу, особливо після парламентських виборів у жовтні 2021 року. Влітку державі загрожував новий спалах громадянської війни між послідовниками іракського шиїтського політичного лідера Муктади аль-Садра та прихильниками Координаційної структури, що приєдналася до Ірану.
Попри це Туреччина та Іран регулярно здійснують бойові дії по курдах на півночі Іраку. Такі воєнні операції обумовлюються нібито «відповіддю» на обстріли територій Туреччини та Ірану.
А як щодо росії? Видання The Guardian стверджує наступне:
«Росія отримує боєприпаси та військову техніку з Іраку для своїх воєнних дій в Україні за допомогою іранських мереж контрабанди зброї, за словами членів підтримуваних Іраном іракських збройних формувань і регіональних розвідувальних служб, які знають про цей процес».
Агресія та тероризм Ірану: як можна це змінити
Чи може США, Європа або масові протести в Ірані повпливати на його теократичний режим, розповіли The Page Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень та Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента».
Чи може Захід вплинути на Іран
Західні санкції впливають на Іран, але нові навряд чи змінять його поведінку. Фото: Pixabay
Чому Захід може лише обмежено впливати на Іран, та з якої причини Тегеран продає зброю росії?
Іран є непередбачуваною країною в міжнародних справах. Це, держава, яка, як кажуть, «сама по собі», проте є досить потужною в своєму регіоні. Іран намагається відігравати активну роль на Близькому Сході, зокрема в Іраку, Сирії та в Ліану. Зараз бачимо, що у Тегерана формується співпраця з Москвою.
Частиною цієї співпраці, як ми знаємо, є постачання дронів росії для війни в Україні, хоча Іран весь час це заперечує. Ну і зараз говорять про балістичні ракети, які можливо будуть постачатися до росії проти нас.
Проблема в тому, що вплив на Іран зараз дуже обмежений. Держава вже давно перебуває під санкціями, й доволі суворими. І все ж таки ісламський теократичний режим там залишається та проводить свою політику, хоча й вирують внутрішні протести.
Побоювання щодо можливого створення ядерної бомби Іраном теж ні до чого не призвели, оскільки Тегеран уже був під санкціями, але все одно програму не дуже припиняв.
Тому, в принципі, важелів впливу у західних країн на Іран не так вже й багато. Це вже давно держава-ізгой, парія, яка не дуже слухається інших та навчилася жити в умовах обмежень.
Додавання якихось нових «покарань» може трохи зашкодити Ірану, але навряд чи примусть змінити свою політику, зокрема й щодо росії.
Наврядчи санкції допоможуть змінити політику Ірана щодо росії.
Захід та США намагаються впливати на Іран через санкції та переговорний процес, але, на жаль, цей вплив обмежений. В Ірані побудований дуже специфічний режим і правління релігійної еліти Аятол.
Іран цілісно виступає проти західної демократії та проти Західного світу. І він не випадково зараз підтримує росію в постачаннях зброї проти України. Іран розглядає США як запеклих ворогів.
Посилює ці протиріччя реалізація ядерної програми Ірану. Саме в цих питаннях застосовані достатньо масштабні санкції, як з боку США, так і з боку Європейського Союзу.
Хоча, як і в ситуації з росією поки вони не дали такого вирішального моменту, але все ж таки створили багато проблем для Ірану та змусили його розпочати переговори про зменшення санкційного режиму.
Ці переговори навіть вийшли на певну угоду: Іран погодився виконати певні обмеження по своїй ядерній програмі в обмін на часткове зменшення санкцій.
Але при Трампі ця угода була розірвана та додалася нова тема, якраз про постачання зброї росії у війні проти України, тому ситуація ускладнилася.
Іран цілісно виступає проти західної демократії та проти Західного світу
Чи можуть протести в Ірані повалити режим Аятол
Останні протести в Ірані не стали революцією, але були серйозними. Фото: Getty Images
Чи можуть масові протести в Ірані призвести до зміни тоталітарного режиму у країні та демократичних змін? Думки експертів щодо цього дещо розділилися, але обидва визнають останні протести серйозним сигналом.
Ситуація в Ірані починає загострюватися через політичні масові протести, але напряму Захід на це навряд чи може вплинути.
Звичайно, є зв'язки з іранською політичною опозицією (яка зараз нагадує російську опозицію), але вона переважно за кордоном, роздрібнена та не впливає на внутрішню ситуацію.
Важливо, що зміни в Ірані можуть відбутися зсередини цієї країни, а не зовні. Формально в Ірані є демократичний інститут і навіть конкурентні вибори, але водночас існує достатньо жорстка внутрішня диктатура, смертна кара та багато заборон.
Тому виникає дуже суперечлива ситуація. Все більше і більше громадян Ірану хочуть свободи, навіть не політичної, хоча б побутової. І цей потяг до вільного життя буде руйнувати нинішній політичний режим в Ірані.
Його особливість полягає ще в спонсоруванні терористичної діяльності (в США Іран визнаний державою-спонсором тероризму, тоді як росія-ні).
Поки бачимо більше сподівань на нинішні протести, які, можливо, не відразу, але розмиватимуть, руйнуватимуть цей фундамент.
Цей автократичний та теократичний режим стає все більше і більше архаїчним і не відповідає настроям та очікуванням нових поколінь в іранському суспільстві.
Все більше і більше громадян Ірану хочуть свободи, хоча б побутової.
Володимир Дубовик вважає, що протестні рухи поки не набули сильного революційного характеру.
З масовими протестами влада навчилася боротися за багато років. Іран має дуже потужну секретну службу поліції.
Коли починаються такі масові протести, люди сподіваються, що це початок політичних змін, але потім з’ясовується, що уряд сильніший, і влада знову вистояла.
Це відбувається вже протягом тривалого часу. Ісламісти прийшли до влади наприкінці 1970 років, і з цього часу там часто відбуваються такі протестні рухи, але вони поки що не підійшли до зміни уряду чи зміни моделі.
Я, думаю революційного моменту в протестах Ірану ще немає, хоча останні масові протести були дуже серйозними.
Протести в Ірані поки не набули форми революції, хоча останні демонстрації були дуже серйозними.