2024 рік буде для української економіки низьким стартом. Економіка стане стабільнішою завдяки збільшенню експорту українським коридором та надходженням міжнародної фінансової допомоги. Проте потрібно вчитися жити в умовах, коли допомога буде зменшуватись: ніхто не знає, що буде через рік.
поговорив з головою департаменту макроекономічних досліджень ICU Віталієм Ваврищуком про те, як українська економіка проживе 2024 рік та вилікує економічні рани і чому ніхто не знає, якою вона буде за кілька років.
Інтерв’ю з Віталієм Ваврищуком – відео на Youtube
Чому економіка України стане спокійнішою у 2024 році
Друга частина інтерв’ю – про 2024 рік. Раніше ви казали, що він буде спокійним і стабільнішим для економіки. На базі чого ви формуєте це судження?
Перше, про що говорять макроекономісти, коли оцінюють ризики під час війни – це обсяги міжнародної фінансової допомоги. Економіка буде залишатися критично залежною від неї. Це потрібно для резервів Національного банку, стабільності валютного ринку, видатків уряду та фінансування дефіциту бюджету.
Виглядає так, що на 2024 рік ми отримаємо ті обсяги допомоги, які нам критично необхідні. Не всі питання ще вирішені. Якщо говорити про Європейський Союз, то виглядає так, що це виключно питання часу, принципове рішення вже є.
З приводу Сполучених Штатів є лише здогадки, але ми віримо, що здоровий глузд буде превалювати. У будь-якому випадку, я думаю, що понад $30 млрд міжнародної допомоги ми отримаємо. Це мінімальна сума, яка нам гарантує умовно незмінні резерви Національного банку і стабільність валютного ринку. Тоді багато економічних ризиків буде знижено або нівельовано.
Другий фактор, який дозволяє говорити про обережно позитивні очікування – це відновлення товарного експорту морськими шляхами. Запущено альтернативу зерновому коридору — український коридор. Через нього морськими шляхами вже експортуються не лише зерно чи олійні, а й інші товари: залізна руда, частково метали.
Будемо сподіватися, що обсяги експорту будуть збільшуватися. А це буде давати додатковий приплив валютного виторгу і додатковий поштовх для відновлення економіки загалом.
Результати роботи українського зернового коридору без росії. Інфографіка: Міністерство відновлення
Тобто ці два фактори, як на мене, є ключовими передумовами. Є і багато інших супутніх факторів, наприклад, відносно низька інфляція.
5,1% за результатами 23-го року — це набагато краще, ніж ми могли сподіватися. Так, зараз є очікування, що інфляція прискориться у 24-му році: 8-9% за прогнозом Нацбанку, 10% — за моїм. Але в будь-якому разі це є прийнятні показники.
Це таке тимчасове прискорення, і мені здається, що якщо говорити про таку середньострокову перспективу, то можна точно стверджувати, що ризики виходу інфляції з-під контролю, ризики, що Нацбанку доведеться знову задіювати якийсь надзвичайний інструментарій, є дуже низькими. Я таких ризиків принаймні в осяжному горизонті не бачу.
Це теж дає підстави сподіватися на те, що фінансовий ринок працюватиме у відносно спокійних умовах. Низька і контрольована інфляція означає, що ми будемо мати відносно прогнозовані процентні ставки. Облікова ставка на рівні 13-15% теж прийнятна. Це означає, що загалом Національний банк не змушений буде робити різке підвищення ставки у відповідь на якісь макроекономічні шоки.
Тому сукупність усіх цих факторів, передумов дає мені підстави дивитися з таким умовним оптимізмом у 2024 рік. Але при цьому ми вже повинні розуміти — це чітко розуміє і уряд, і Національний банк — зараз ми маємо ще рік, щоб підготуватися до ризиків у 2025 році. Насамперед, ризики зниження надходження міжнародної фінансової допомоги.
Голова департаменту макроекономічних досліджень групи ICU Віталій Ваврищук. Фото: ICU
Яка мінімальна сума міжнародної допомоги закриє потреби українського бюджету
Так, ми можемо не отримати стільки, скільки ми хочемо. Ми зійшлися, що $30 млрд — це мінімальна прийнятна сума. Але якщо ми не зможемо закрити дефіцит бюджету допомогою, як це вплине на наші курс, соціальні виплати, соціальні гарантії, ціни і так далі?
Перерви у надходженні міжнародної допомоги — це по суті ризик, з яким ми вже живемо. Зараз кінець січня. Ми ще не отримали якихось помірних обсягів, і схоже на те, що ще кілька тижнів доведеться жити без якихось суттєвих надходжень допомоги. Однак економіка працює, всі бюджетні витрати фінансуються, немає розмов про емісійне фінансування дефіциту бюджету.
Чому так? Тому що насправді є розуміння, що це просто пауза. Точно відновиться допомога від Європейського Союзу, вже є принципова згода ЄС на те, що Україна отримуватиме ті обіцяні обсяги. У нас точно не буде жодних проблем з отриманням допомоги кредитів від МВФ, від Світового банку, будуть іще якісь кредити двосторонні від урядів — чи то Великої Британії, чи то Канади, чи то Японії, менших країн можливо.
Зараз найбільшим питанням залишається лише допомога від Сполучених Штатів. Я думаю, січень-лютий можна буде пройти без помітних проблем. Якщо будуть виникати розриви ліквідності, їх можна буде закрити шляхом запозичень, можливо короткострокових, на внутрішньому ринку. Наприклад, можна розмістити якісь короткострокові облігації внутрішньої державної позики.
Тому я не вважаю, що оця затримка створює фундаментальні проблеми для української економіки. Але все йде до того, що обсяги допомоги будуть скорочуватися.
Якщо не буде знайдено механізму, як Україна може отримати компенсацію з російських активів, то попереду у нас є виклики.
Голова департаменту макроекономічних досліджень групи ICU Віталій Ваврищук. Фото: ICU
Як економіка України виживатиме під час затяжної війни
З виконавчою директоркою Інституту економічних досліджень Оксаною Кузяків ми обговорювали плато відновлення. Тобто бізнес, економіка відновилися настільки, наскільки вони можуть. У них просто немає сил до якогось економічного стрибка. І також, якщо подивитися на ситуацію на фронті, вона заходить у таку позиційну фазу, росія бере тактику виснаження. Тобто у неї немає сил радикально рухати фронт і у нас також немає цих сил. Що в цій ситуації буде далі з нашою економікою?
Відновлення економіки найближчими роками буде повільним. Тут не потрібно мати ілюзій. Допоки не буде суттєвого покращення безпекової ситуації, допоки не буде розуміння, що є хороші перспективи завершення війни на користь України, економіка буде переважно відновлюватися темпами у 3-4-5% у наступні 2-3 роки.
Це теж у поточних умовах хороший показник. І це відновлення відбуватиметься переважно через збільшення споживання домогосподарств — населення буде більше витрачати коштів, або через збільшення обсягів експорту.
Натепер економіка працює десь на рівні 75% від того, що ми виготовляли у 2021 році, до масштабного вторгнення. І щоб повернутися до рівня 2021 року, нам потрібні будуть величезні інвестиції в нові виробництва. Без інвестицій ми повернутися на цей рівень не зможемо.
А інвестиції можливі будуть, лише якщо безпекова ситуація стане набагато кращою, якщо бізнес буде готовий інвестувати кошти на довгострокову перспективу. І мова йде не про сотні мільйонів доларів. Нам потрібно десятки мільярдів доларів, щоб відновити той потенціал, який ми мали до лютого 2022 року. Тобто, на жаль, тут все «впирається» у питання безпеки. Питання можливості планувати не на 1-3 роки, а на 5, 10, можливо 15 років.
М10 Lviv Industrial Park, який отримав страхування від воєнних ризиків від MIGA. Фото: вебсайт організації
Нова економіка України: чому ніхто не знає, якою вона буде
А якби в теорії воєнна ситуація стабілізувалася? Наприклад, ППО все відбиває, ми відкинули росію з окупованих територій, відкрили аеропорти. З вашого погляду, які точки економіки стануть зоною її зростання?
Насправді мало хто знає, які будуть ключові точки відновлення та інвестування. Я не впевнений, що урядова політика має вибудовуватися з урахуванням якогось там бачення точок відновлення. Якою буде структура економіки, має вирішувати виключно бізнес.
Завершується війна, прийдуть інвестори. Або, навіть без іноземних інвесторів, прийде (з інвестиціями) український виробник. Компанії дуже швидко зрозуміють, де є можливості зростання, де є можливості створення нових виробництв, де є можливості збільшення виробництва для внутрішнього ринку, для експорту. Нині усі прогнози були б просто гаданням на кавовій гущі.
Нам потрібно будувати інституції, якісний інвестиційний клімат, ефективний фінансовий сектор. По суті, будувати комплексну інфраструктуру для української економіки, яка буде потім допомагати їй зростати.
А далі бізнес дуже швидко зорієнтується без будь-яких підказок з боку уряду чи з боку експертів. Де є можливості заробітку, де є можливості збільшення обсягів виробництва, там обов'язково будуть інвестиції.
Але я б все-таки один прогноз зробив. Сказав, що не буду робити прогнози, але все-таки одна ідея у мене є.
Обсяги фінансування відновлення, які виділили з державного бюджету України у 2022-2023: найбільші програми. Фото: Київська обласна військова адміністрація, презентація дашборду з моніторингу фінансування відновлення Fiscal Centre
Скористайтеся спокусою.
Є гіпотеза, що післявоєнна економіка буде набагато менш капіталомісткою. Тобто у нас буде менше важких виробництв.
Виробництв, які потребують інвестицій у заводи, так?
Так, заводи, капітальні інвестиції, які потребують сотень мільйонів доларів для того, щоб побудувати виробничий цех. Бо безпекові ризики, навіть за найбільш сприятливого розвитку ситуації на користь України, знизяться відносно поточного рівня, але будуть залишатися дуже високими протягом наступних кількох десятиліть.
І мало хто буде наважуватися робити інвестиції в такі величезні капіталомісткі об'єкти. Мені здається, буде зміщуватися структура виробництва на користь секторів, де більшою мірою потрібен людський капітал. Це сектор послуг. От тут можемо робити таке обережне припущення, обережний прогноз.
Але коли ми говоримо про те, яку економіку будувати, ми повинні говорити не про те, що у нас має бути сільське господарство на рівні 12 чи 15% ВВП, а харчова промисловість 7% чи 9%. Ми повинні говорити про якість інституцій, про ефективну судову систему, про низьку корупцію, про гармонізацію нашого законодавства з нормами Європейського Союзу.
Коли нас запитують, чому ми хочемо в ЄС, ми ж не розповідаємо, тому що там промисловість 20% або 15% ВВП, а сільське господарство всього 3% ВВП.
Ми розповідаємо про те, що нам подобаються правила гри, які є у Європейському Союзі. Все інше є похідним. Якщо працюють прозорі, зрозумілі, передбачувані правила гри, бізнес тоді з урахуванням усіх тих конкурентних переваг, якими може похвалитися українська економіка, самостійно розбереться, куди інвестувати, що розвивати. І тут роль уряду і експертів буде вторинною.
Першу частину інтерв’ю про підсумки 2023 року, читайте на сайті .
