Віталій Ваврищук очолив департамент макроекономічних досліджень групи ICU після попереднього досвіду роботи в інвестиційних банках та шести років очолювання департаменту фінансової стабільності Національного банку. Саме цей відділ став ключовим для «банківської чистки», під час якої НБУ вивів з ринку 103 банки і націоналізував ПриватБанк Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова.
Зараз Ваврищук перейшов до макроекономіки – цей сектор вивчає економіку в сукупності, щоб зрозуміти загальні тренди та «температуру по палаті». 
вирішив поговорити з ним про підсумки 2023 року для України. Ми спитали, звідки взялися 5% росту ВВП у виснаженій війною економіці? Які головні проблеми економіки тимчасово «маскує» міжнародна допомога? Що робити з високою ліквідністю банківської системи – і чи треба це взагалі?
Інтерв’ю з Віталієм Ваврищуком – відео на Youtube
Що стабілізувало економіку України у 2023 році
Як ви коротко можете охарактеризувати економіку України у 2023 році?
2023 рік був сповненим позитивними сюрпризами для української економіки. Коли рік вже минув, видається, що все так і мало бути. Але якщо повернутися на початок 2023 року, була велика невизначеність з приводу обсягів міжнародної допомоги, яку Україна могла чи не могла отримати. Ми не розуміли, коли припиняться перебої з постачанням електроенергії. Уряд отримав увесь запланований обсяг міжнародної допомоги.
Так, не було помітних успіхів в контрнаступі, але лінія фронту не зміщувалася. Український (морський) коридор запрацював ефективніше за попередній зерновий коридор з росією. І бізнес почав сприймати ситуацію як більш безпечну.
Сукупність цих факторів привела до того, що суттєво покращилися настрої бізнесу і настрої населення у першому півріччі 23-го року. Населення почало споживати більше, бізнес почав виробляти більше, ми мали економічне відновлення.
Робота українського зернового коридору без участі росії. Інфографіка Міністерства відновлення
І це спричинило зростання українського ВВП на 5% у 2023? Наскільки це можна порівняти із довоєнними показниками?
Безперечно, економіка зростає з дуже низької бази. У перший рік війни вона впала майже на 30% – це відновлення після глибокої кризи на тлі стабілізації очікувань. У цьому відновленні мала роль додаткових інвестицій чи інфраструктурних проєктів.
Переважно відновлення відбулося завдяки тому, що населення стало більше витрачати, більше споживати, зріс внутрішній попит. У 2022 році все, що можна було заощаджувати, домогосподарства заощаджували. У 2023 році ми вже бачимо дуже помітне збільшення внутрішнього попиту, внутрішнього споживання. Бізнес відреагував, збільшуючи використання виробничих потужностей.
Як «керована гнучкість» Нацбанку вплинула на курс гривні
Як на стабілізацію економіки вплинув перехід Нацбанку на керовану гнучкість курсу? Чи він виправдав себе?
Я б сказав, стабілізація економіки дозволила Національному банку перейти до режиму керованої гнучкості. При цьому Національний банк зберігає суттєву присутність на міжбанківському валютному ринку і, по суті, його повною мірою контролює.
Нам потрібен режим гнучкого курсу. Всі макроекономісти з цього приводу практично одностайні. Гнучкий курс дає Національному банку більше можливостей реагувати на якісь дисбаланси в економіці. А їх багато.
Зокрема, у нас величезний дефіцит зовнішньої торгівлі. Він сягнув рекордних значень. Ніколи в історії української економіки не було такого величезного дефіциту зовнішньої торгівлі. Це одна з найбільших фундаментальних проблем, з якою живе зараз українська економіка. Цей дефіцит на сьогодні перекривається повною мірою міжнародною фінансовою допомогою.
Також коли ми довго живемо в умовах фіксованого курсу, ми забуваємо про валютні ризики – що їх потрібно контролювати і ними активно управляти. Про це забувають і компанії реального сектору, і позичальники, і самі банки.
Класичний приклад: компанія бере валютний кредит, не маючи джерел доходу у валюті. Чому компанії хочуть брати подекуди кредити у валюті? Там нижча відсоткова ставка. Коли курс фіксований, то видається, що такі кредити є більш вигідними, ніж гривневі кредити.
Але гривня починає девальвувати, долар починає дорожчати, кредит доводиться віддавати, витрачаючи більші обсяги гривні, щоб цей кредит повернути і сплатити за ним проценти. Такі випадки стали болючим уроком для бізнесів під час криз 2008 року і 2015-2016 років.
Віталій Ваврищук, голова департаменту макроекономічних досліджень групи ICU. Фото: ICU
Чи потрібна девальвація гривні
Довгий час після впровадження керованої гнучкості, аж до грудня 2023 року, курс гривні до долара залишався на позначці 36-36,6 грн/$. Були питання, чи потрібно регулятору утримувати курс на цій позначці, спалюючи золотовалютні резерви.
Частина економістів каже, що нам потрібно трошки девальвувати гривню. Проте це може також спровокувати паніку, бо люди бояться взагалі будь-якого послаблення курсу.
Як ви гадаєте, чи потрібна девальвація, чи варто лякатися цього кроку і чи повинен Нацбанк далі рухатися у цьому напрямі?
Нацбанк не дає жодних орієнтирів з приводу того, яким буде курс. І Нацбанк не говорить про девальвацію. Що обіцяє нам Нацбанк? Те, що обмінний курс гривні до долара буде змінюватися в обидві сторони. Будуть епізоди як зміцнення гривні відносно долара, так і послаблення. Ми бачили це в жовтні, листопаді, грудні. І зараз був епізод зміцнення гривні.
Потім ми дійшли до курсу 38 з копійками за долар. Тобто курс змінювався на 5-6% протягом останніх трьох місяців. Це прийнятний діапазон. Він не викликає очевидного роздратування, паніки. Населення не стало купувати більше валюти. Бізнес не став купувати валюту за будь-яким курсом, бо «все пропало».
Перехід до керованої гнучності відбувся достатньо безболісно. Але якщо дивитися в середньострокову перспективу, то послаблення гривні потрібне. Завжди є фактори «за» і «проти».
Гривню можна було б зараз не послаблювати, бо у нас багато енергетичного імпорту, імпорту товарів військового призначення, товарів для армії. Не хотілося б, щоб ці товари дорожчали в гривневому еквіваленті.
А вони і так не дешеві.
Так. Але є контраргумент – дефіцит зовнішньої торгівлі. Якщо прибрати міжнародну допомогу, наш платіжний баланс у величезному мінусі. Значить, економіка дуже вразлива до будь-яких зовнішніх шоків.
Дефіцит платіжного балансу України у 2011-2023. Дані та графік: Віталій Ваврищук, автор інфографіки Олександр Шатов
Ми витрачаємо набагато більше, ніж ми можемо заробити.
Ця вразливість нівелюється на сьогодні міжнародною фінансовою допомогою. Але так виглядає, що обсяги міжнародної фінансової допомоги будуть скорочуватися в наступних роках. Хотілося б, аби вона зменшувалася за кращого стану економіки. Тут девальвація гривні трошки допомогла б економіці знизити вразливість.
Я впевнений, що не буде різких девальвацій і валютних криз. У Нацбанку є ресурси для щоденних інтервенцій. Він може задовольняти надлишковий попит практично в будь-яких обсягах.
Я припускаю, що можна послаблювати гривню із темпами, співставними з дохідністю гривневих депозитів чи облігацій внутрішньої державної позики. Тоді для пересічного громадянина не буде великої різниці, де тримати свої заощадження: чи на гривневому депозиті, чи на валютному депозиті. Сукупно ми за результатами року чи наступних двох років вийдемо на приблизно однакову дохідність. Дохідність у гривні, ймовірно, навіть буде вищою.
Попри те, що я очікую девальвації, більша частина моїх заощаджень у гривні. Мені дуже подобаються поточні ставки дохідності і за депозитами, і за ОВДП.
В інтерв'ю з керівником групи «УНІВЕР» Тарасом Козаком ми навіть дійшли до того, що в доларах менш вигідно тримати заощадження.
Так, я думаю, це ймовірно. Якщо ви спілкуєтеся з макроекономістом і хочете пораду, то не питайте поради, а запитайте, що робить власне він. Я вірю в гривневі інструменти, і я заощадження тримаю переважно у гривні. Не можу сказати, що всі.
Чому українські банки перестали банкрутувати в кризу
Якщо ми згадали депозити, поговоримо за банківську систему. Вона пройшла іспит війною, але питання — наскільки вона постраждала. Нацбанк випустив результати оцінки стійкості банків. Згідно з ним, система стійка, проте чи це не занадто оптимістична риторика, аби не спровокувати хвилювання населення?
Під час попередніх криз банківська система потребувала підтримки з боку економіки. Економіка допомагала банківській системі вижити. А зараз навпаки, фінансова система, банки допомагають економіці. І це найбільш яскравий елемент української економіки в кризу у позитивному сенсі.
Банківська система, перш за все, показала операційну стійкість – практично з коліс підтримувалась належна робота банківської системи, ІТ-систем, банкоматів. Хоча працівники банків і самі евакуювалися.
Цього року Нацбанк не проводив стрес-тестів, але в описі сценаріїв є елементи стресу: змінювалася процентна маржа банків, різко зростали витрати, погіршувались показники операційної ефективності банків. Чи можна довіряти цим результатам? Я схильний довіряти, тому що насправді дуже легко зробити таку крос-перевірку. Хто має базові знання з фінансового моделювання, може відтворити ці розрахунки.
Насправді є багато інших свідчень того, що банківська система міцна і капіталізована. Ми бачимо рекордні прибутки банків у 2023 році, рекордну процентну маржу банків. Це дало змогу банкам наростити капітал, покращити показники достатності капіталу. Тому в мене немає занепокоєнь.
Висока ліквідність банків – проблема чи наслідок виживання економіки?
Я б ще торкнулася проблеми високої ліквідності банків – цей ресурс більше іде в депозитні сертифікати, ніж на кредитування. Як вирішити цю проблему?
Я б називав це не проблемою, а особливістю банківської системи. Вона виникла через значні припливи міжнародної фінансової допомоги. Потім уряд спрямовував їх на заробітні плати, фінансування різноманітних бюджетних витрат.
Наприклад, Європейський Союз надавав нам кредит півтора мільярда євро щомісяця. Ці кошти заходили на рахунки уряду, уряд їх продавав Національному банку, Нацбанк уряду повертав гривню. І ця гривня потім урядом виплачувалася і потрапляла на рахунки населення, на рахунки бюджетників, на рахунки військових.
Голова департаменту макроекономічних досліджень Віталій Ваврищук, фото ICU
Нинішня велика ліквідність – результат того, що Україна є реципієнтом величезних обсягів міжнародної фінансової допомоги. А знизитись вона може лише за несприятливих факторів. Наприклад, якби у нас зараз знижувалися резерви Національного банку, у нас би знижувалася ліквідність банківської системи. Тому що Нацбанк продавав би валюту і абсорбував би гривню.
Тут ще важливо розуміти, що кредитування не знижує ліквідність банківської системи. Коли банки видають кредити, що вони роблять? Вони просто кошти переказують на рахунки цих осіб, які відкриті або в цьому ж банку, який є безпосередньо кредитором, або в якомусь іншому банку.
Тобто гроші, по суті, з банківської системи не йдуть, і кредитування не призводить до зниження ліквідності. Так, Національний банк, враховуючи високу ліквідність, наприклад, підвищив норми резервування. Він тим самим частково цю ліквідність зв'язав.
Національний банк спонукає банки тримати чи заохочувати населення, своїх клієнтів відкривати максимально довгі депозити, щоб банки могли краще управляти цією ліквідністю, щоб ліквідність була більш передбачуваною. Але це точно не проблема в такому макроекономічному сенсі. Це така структурна особливість економіки, тому я не вважаю, що нам потрібно якось на це так швидко реагувати і цю умовну проблему вирішувати.
Другу частину інтерв'ю про те, як економіка України буде жити у 2024, читайте скоро на сайті .
Читайте також
