Навесні чотири підприємства HD-group опинилися на захопленій території, але деякий час продовжували працювати в умовах російського пресингу. СЕО компанії Борис Шестопалов розповів , як персонал виходив на зміни під час обстрілів та чому хлібзавод на Херсонщині не може відновити діяльність навіть після деокупації.
Які підприємства входять до складу HD-group
HD-group — група компаній, до складу якої входять підприємства з зерноперероблення, заводи з виробництва хлібобулочних та борошняних виробів, завод з виробництва джемів.
Була заснована 1998 року як група компаній «Хлібодар», а 2019-го трансформувалась у групу компаній HD-group.
Через повномасштабну війну в Україні збитки HD-group становили 30% активів та доходу групи.
Підприємства компанії HD-group, що продовжують працювати:
- ТДВ «Запорізький хлібокомбінат №1»
- ТДВ «Запорізький хлібозавод №3»
- ТДВ «Запорізький хлібозавод №5»
- ТОВ «Чернівецький хлібокомбінат»
- ДП «ДП Агросервіс 2000»
- ТОВ «Компанія «Укрбакалія»
- ТОВ «Новоукраїнський комбінат харчових продуктів»
- ТОВ «Фіта Трейд»
- ТОВ «Агріфуд Експрес»
Підприємства компанії HD-group, що не працюють через війну в Україні:
- ТДВ «Бердянський хлібокомбінат»
- ТДВ «Оріхівський хлібокомбінат»
- ТОВ «Мелітопольський хлібокомбінат»
- ТОВ «Берислав хлібозавод»
У перший день повномасштабної війни Борис Шестопалов перебував в ОАЕ на foodtech-конференції. На 24 лютого у нього була призначена важлива зустріч, але вранці того дня плани миттєво змінилися. Небо в Україні закрилося, швидко повернутися додому підприємець не міг, тому вилетів до Варшави.
Борис Шестопалов згадує, що тоді майже всі думки були про родину — у Києві залишися діти, з якими він постійно тримав звʼязок. Син мешкав у Бучі, до якої невпинно просувалися російські війська. «Драматична ситуація тривала кілька днів», — лаконічно коментує підприємець. Врешті дітям вдалось евакуюватися до Чернівців.
Без перешкод перетнути кордон, щоб потрапити до України ще не можна було, тому Борис Шестопалов залишився на деякий час у Польщі, звідки координував бізнес та вів волонтерську роботу. Насамперед зосередився на допомозі Запорізькій територіальній обороні.
«Чому Запоріжжя? Тому що це моє рідне місто, це те, що найбільше болить. До того ж там багато моїх родичів. Також у Запорізькій області розташовано кілька підприємств HD-group, там наші співробітники», — пояснює Борис Шестопалов.
Відтоді підприємець частину часу перебував у Польщі, яка стала логістичним та гуманітарним хабом його бізнесу, а також місцем зустрічі з європейськими партнерами. Наразі в Україні він живе на три міста — у Києві, Запоріжжі та Чернівцях, де розташовані підприємства групи.
Робота HD-group в оточенні російських танків
Після вторгнення рф вся звична структура діяльності компанії розсипалася. Планування роботи стало погодинним — на кінчиках пальців, як він каже.
Одна з загальних проблем українського бізнесу у 2022 році — зруйновані ланцюжки постачання. Борис Шестопалов зізнається, що для HD-group це також було чутливим питанням, але не настільки критичним, бо підприємства вже отримали певний досвід подолання таких викликів під час COVID-19. На початок повномасштабної війни у компанії вже працював Trade Hub — окремий закупівельний центр, який і забезпечував заводи групи всією необхідною сировиною.
Водночас пандемія ніяк не могла підготувати бізнес до захоплення українських територій. У перший місяць вторгнення чотири підприємства HD-group опинилися в окупації — це компанія «Укрбакалія» у селі Шевченковому Київської області, Бердянський та Мелітопольський хлібозаводи у Запорізькій області, а також Бериславський хлібозавод на Херсонщині.
Your browser doesn't support HTML5 video.
Російські танки оточили «Укрбакалію» 8 березня.
«З 8 по 10 березня українська артилерія прицільним вогнем ліквідувала велику кількість ворожих залізних коробок на відстані одного-двох кілометрів від заводу. На щастя, нашу територію майже не зачепило», — згадує Борис Шестопалов.
Коли підприємства компанії опинилися на захопленій території, перед керівництвом постало складне питання — що робити далі? Чи можна взагалі бізнесу працювати під російською окупацією? Як пояснює підприємець, це не тільки моральні, але й юридичні питання. І українські державні органи, так само дезорієнтовані, на той час не надавали жодної конкретики щодо цього.
Певний час хлібозаводи у Запорізькій і Херсонській областях (село Шевченкове на Київщині ЗСУ звільнили 1 квітня) продовжували працювати: продавали хліб населенню через власний роздріб. Через перебиту газову мережу підприємство у Бердянську вже майже не функціонувало, але HD-group за контрактом з місцевою владою, яка виїхала на підконтрольну Україні територію, ще привозила до міста хліб як гуманітарну допомогу.
«Так тривало, допоки на територію Бердянського заводу не заїхали окупанти з категоричною вимогою перейти під контроль російської влади, використовувати рублі, сплачувати податки тощо», — згадує бізнесмен.
Компанія запропонувала керівництву підприємства і всім охочим співробітникам виїхати. Директор, головний бухгалтер, головний технолог і ще кілька співробітників евакуювалися за одну ніч перед ранковим захопленням заводу 8 квітня.
«Захоплення було жорстким: БТРи, озброєні люди, місцевих загнали до спортзалу, оголосили, що всі вони мобілізовані. Хтось зміг звільнитися, комусь відмовили», — згадує підприємець.
Були й такі, хто погодився співпрацювати з окупантами. Але Борис Шестопалов не квапиться категорично засуджувати робітників, каже, що з цим компетентні органи будуть розбиратися вже після звільнення територій.
Як директор заводів став військовим
Заводи у Мелітополі та Бериславі, що працюють як кластер під єдиним керівництвом, протрималися найдовше.
«Директор Олег Янкевич — великий молодець, петляв, як міг, не даючи змоги росіянам забрати хліб. Звісно, колектив заводу не міг чинити фізичний спротив, але йшов на хитрощі, співробітники казали, що в них немає світла чи що не вистачає потужностей», — розповідає підприємець.
Керівництво компанії було впевнено, що загарбники незабаром підуть.
«Скажу відверто, ми всі думали, що треба протриматися тиждень-два-три — і окупантів вибʼють. Так і наших робітників налаштовували», — каже Борис Шестопалов.
Інкасація коштів українських заводів на захопленій території була можливою завдяки роботі Укрпошти, в якої є така послуга. Так тривало до квітня, поки директора і ще кількох співробітників заводу не забрали окупанти. Кілька днів їх тримали у підвалі, але вони відмовились працювати на загарбників. Щойно їх відпустили, Олег Янкевич виїхав з Мелітополя. Потім він пішов до ЗСУ і тепер мріє взяти участь у звільненні рідного міста.
У червні в соцмережі HD-group зʼявилось офіційне повідомлення, що компанія більше не контролює свої активи у Мелітополі, Бериславі та Бердянську. Але, за інформацією Бориса Шестопалова, заводи продовжують працювати тепер уже під керівництвом окупантів.
Окупанти стерли з лиця землі елеватор в Оріхові
Російська військова агресія безпосередньо вплинула не тільки на підприємства на окупованій території. Оріхівський хлібокомбінат на Запоріжжі не був захоплений, але майже відразу опинився на лінії фронту.
ЗСУ змогли зупинити загарбників саме на підступах до Оріхова. Місцеве підприємство відразу стало базовим із забезпечення хлібом українських військових на цій ділянці.
«Співробітники заводу поводилися як справжні герої. Вони до останнього продовжували працювати під постійними прямими обстрілами», — пояснює підприємець.
Він згадує, що на територію заводу було не менше сотні «прильотів», але увесь персонал — 80 працівників — продовжував приходити на свої зміни. «І ця історія була не про гроші, вони точно не через зарплату продовжували працювати», — говорить бізнесмен.
Розуміючи, в якій небезпеці щодня перебувають люди, керівництво прямим наказом зупинило роботу хлібозаводу. Він не працює досі.
У компанії в Оріхові також був майданчик з елеватором, який готували під майбутній інвестиційний проєкт.
«Від елеватора взагалі нічого не залишилось, його просто стерли з лиця землі, там зараз місячний пейзаж — пустка та вирви», — каже СЕО HD-group.
Як працює хлібзавод у Бериславі після деокупації
На початку листопада Збройні сили України провели блискавичний контрнаступ на херсонському напрямку, звільнивши обласний центр та ще майже дві сотні населених пунктів. 11 листопада правобережна частина регіону була повністю деокупована, а хлібозавод у Бериславі повернувся під контроль HD-group. З’ясувалося, що росіяни не забрали обладнання підприємства, з території вивезли тільки увесь автотранспорт.
«Це одна з найбільших наших втрат, — пояснює Борис Шестопалов. — Бердянськ, Мелітополь і Берислав були насичені лізинговою зарубіжною автотехнікою. Але окупанти загарбали всі наші автомобілі».
Після деокупації міста підприємство відразу відновило роботу, хоча там не було навіть електроенергії та газу. З першим допомогли впоратися генератори. Але хлібозавод вирішили використовувати як розподільчий центр у регіоні, хліб туди завозять. Масштабний запуск заводу можливий тільки після повного відновлення газопостачання.
Основна проблема, як пояснює бізнесмен, стосується навіть не газу. Підприємство опинилося під постійним вогнем росіян, які тепер перебувають на лівому березі Дніпра.
«На завод вже були «прильоти», тому людям там перебувати небезпечно», — каже він.
У місті триває евакуація населення. Керівництво компанії вирішило на деякий час частково законсервувати підприємство у Бериславі, щоб не наражати людей на небезпеку.
Проте три хлібокомбінати групи у Запоріжжі продовжують працювати. Співробітники щодня виходять на зміни, попри постійні масовані обстріли росіян, і вимушені виконувати свою роботу в умовах відключень світла, які через пошкоджену інфраструктуру стали новою реальністю України.
Але хлібозаводи — це лише частина бізнесу Бориса Шестопалова. Про те, навіщо він під час війни будує foodtech-кластер та як Україна може стати світовим центром виробництва мілітарі-фуд, читайте за тиждень.