Через велику кількість українських біженців деякі європейські країни були вимушені розмістити їх на пришвартованих у портах круїзних лайнерах.
Зокрема, такі випадки зафіксовані у Естонії та Нідерландах, йдеться у репортажі The New York Times.
Програми підтримки українських біженців скорочують
Наразі програми підтримки українських біженців у Європі стрімко скорочують. Серед проблем, з якими стикаються українці, найактуальнішим є доступ до житла, говориться у новому звіті Організації економічного співробітництва та розвитку.
Зокрема, уряд Шотландії у липні 2022 оголосив, що призупиняє свою програму спонсорства українських біженців через брак місць для проживання.
У Нідерландах десяткам українців через нестачу місць довелося спати на траві біля переповненого центру притулку в селі Тер-Апель. Через це Рада Нідерландів у справах біженців навіть планує подати до суду на уряд.
Очікується, що проблема пошуку довгострокового житла лише погіршиться через зростання інфляції, йдеться у звіті ОЕСР.
«Перші дані також свідчать про те, що відсутність житла є основною мотивацією для біженців повернутися в Україну, незважаючи на ризики безпеки», — констатує звіт.
Де селять українців через брак місць
Уряди, що приймають українських біженців, створили приміщення для екстреного прийому, орендували готелі та надали фінансову підтримку домогосподарствам.
Але наразі центри прийому переповнені, і тому країни змушені шукати інші рішення. Брак будинків для біженців створює сильний тиск на континенті та у Великій Британії. Недорогого житла мало, а орендна плата зростає.
Серед місць розміщення українських біженців називають школи, гуртожитки, спортивні стадіони, вантажні контейнери, намети та навіть круїзні лайнери.
Наприклад, уряд Естонії орендував Isabelle, 170-метровий круїзний лайнер, що має 664 каюти та може вмістити близько 1900 людей.
Круїзні лайнери як житло для біженців
Isabelle, яке колись перевозило нічних пасажирів між Стокгольмом у Швеції та Ригою у Латвії, тепер пришвартовано біля терміналу А у Таллінні. Більшість розміщених там біженців — жінки та діти.
Isabelle орендували в естонської судноплавної компанії Tallink у квітні на чотири місяці, але тепер уряд продовжив контракт до жовтня.
Українські біженці не почувають себе вдома в Естонії. Фото: NYT
Уряд Шотландії також звернувся до Tallink, коли зіткнувся з власною кризою житла для біженців, і наприкінці липня перша група українців переїхала на корабель, який пришвартувався в порту Единбурга.
Колишній магазин безмитної торгівлі на Ізабелі використовують як складське приміщення. Фото: NYT
Нідерланди також використовують круїзні судна. У квітні 1500 українських біженців перемістилися на судно Holland America Line у Роттердамі. Урядове агентство з надання притулку планує зафрахтувати два додаткових судна від Tallink на сім місяців.
Як українські біженці живуть на кораблях
Магазин безмитної торгівлі на 7-й палубі Isabelle перетворили на камеру схову та комору з валізами, і холодильними вітринами, набитими пакетами з продуктами.
Зачинене корабельне казино стало улюбленим місцем відпочинку для підлітків. А у нічному клубі Starlight Palace на палубі 8 жінки збираються, щоб зробити маскувальні сітки для українських солдатів.
Годують на круїзному лайнері непогано, кажуть біженці. Фото: NYT
У лаунж-зоні люди дивляться новини з України, підлітки відпочивають на стільцях біля порожніх столів казино, а діти грають на синьо-білому килимі двома поверхами нижче.
Волонтери приносять їм іграшки, одяг та дитячі коляски, організовують заходи та екскурсії. На 10 палубі біженці можуть зустрітися з працівниками соціальних служб.
Дошки оголошень навколо корабля заповнені оголошеннями українською мовою про літній табір, безкоштовні виставки, мовні та культурні курси.
Кімната на кораблі, що використовується як навчальний клас. Фото: NYT
Восени заплановано розпочати навчання у школі українською та естонською мовами.
Панічні атаки через каюти без вікон
NYT поспілкувалося з деякими з українських біженців, що проживають на Isabelle у Таллінні. Наприклад, так з квітня вимушена жити психологиня Наталя Шевченко — вона шукала квартиру в місті, але не змогла знайти ту, яку могла собі дозволити.
На борту вона працює з матерями та дітьми, допомагає їм адаптуватися.
Волонтери принесли біженцям іграшки, одяг та дитячі коляски. Фото: NYT
Шевченко розповіла, що годують на кораблі добре, також є багато десертів, тістечок і морозива.
Наталя допомагає біженкам адаптуватися до нового життя. Фото: NYT
Психологиня ділить маленьку каюту на шостому поверсі та ванну кімнату з іншою жінкою. Простір між ліжками — вужчий за проход літака. Сумки, взуття, коробки запихають під ліжка. Біла мотузка перетинає стіни, щоб розвісити білизну.
У біженців, що живуть у каютах без вікон, бувають панічні напади. Фото: NYT
Це проблема для людей, яким довелося ховатися під землею в Україні, пояснює пані Наталя: «У деяких людей панічні атаки».
Робота на кухнях і в домашньому господарстві
Декількома дверима нижче проживає Ольга Васильєва та її 6-річний син. Вони ділять каюту з іншими мамою та сином.
Жінки використовують розкладені верхні двоярусні ліжка, щоб зберігати іграшки, сумки та закуски, і сплять зі своїми дітьми на вузьких ліжках внизу. Більші каюти зарезервовані для сімей з трьома або більше дітьми.
Ольга Васильєва живе в маленькій каюті з 6-річним сином і ще однією жінкою з дитиною. Фото: NYT
Однією з переваг життя з такою кількістю інших сімей є те, що є багато дітей, з якими можна грати.
Васильєва зізналася, що хотіла б повернутися додому до початку навчального року, але поки що це небезпечно. Хоча Ольга й мала дві роботи в Україні, зараз не працює, бо нема кому доглядати за сином.
Ольга отримувала до останнього часу приблизно 400 євро на місяць від уряду Естонії. Близько сотні біженців працюють у Tallink на кухнях і в домашньому господарстві. Інші знайшли роботу в місті.
«Відчуваю себе гостею, а не вдома»
Інна Арістова з чоловіком Григорієм Акінжелі живуть на кораблі з травня. Фото: NYT
54-річна Інна Арістова та її чоловік 64-річний Григорій Акінжели, які приїхали у травні після важкого шляху з Мелітополя, працюють у пральні, сортуючи постільну білизну та рушники. Вони не змогли знайти доступну квартиру.
Найгостріше пані Інну хвилює її 21-річний син, який служить в армії. Вона не знає, де він, але вони намагаються якомога частіше писати або розмовляти.
Багато з жінок хочуть повернутися додому, але розуміють, що їм може не бути куди повертатися, і поки це небезпечно.
Читайте також
