Після того, як Верховний суд Італії дозволив «зігувати» італійцям, у медіа країни знову закипіли дебати навколо «римського салюту» та його походження. Частина італійських істориків запевняє, що жест підняття правої руки вгору не має багато спільного зі Стародавнім Римом.
Ба більше, вони стверджують, що привітання було покинуте та забуте до кінця XVIII – початку XIX століття, коли його відродили відомі митці неокласичного живопису та скульптури.
Що означав римський салют у часи Стародавнього Риму та чим він відрізнявся
Жест підняття правої руки в римській культурі існував, але мав інше значення. В античності праву руку підіймали як символ вшанування або вираження вірності, дружби та відданості, розповідає історик Матео Андріола.
Наприклад, на Колоні Траяна, що знаходиться у Римі (106 рік н.е.), зображені солдати, які підіймають відкриту долоню для привітання, але без витягнутої руки, зазначає історик Мартін Вінклер. На інших — навпаки імператор підіймає руку, тримаючи її злегка зігнутою, із нестиснутими пальцями. Так само робить чоловік у тозі на скульптурі І століття до н.е. «Оратор».
Частина Колони Траяна, де солдати вітають імператора руками піднятими догори в знак вірності та шани
На фото скульптура І століття до н.е. «Оратор»
Як римський салют стали використовувати фашисти та нацисти
Одним з перших, хто використав цей тип вітання в Італії, був поет Габріеле д'Аннунціо — послідовник протофашистської організації у 1919 році, а з 1923 року цей жест почав широко використовуватися Націонал-фашистською партією.
За словами Вінклера, віра в те, що в Римі люди віталися «зігуючи», закріпилася лише з кінця XVIII століття. Неокласичні картини, як-от «Присяга Гораціїв» Жака-Луї Давіда (1784) або «Ave Caesar! Morituri te salutant» Жана-Леона Жерома (1859), більш-менш точно переповідали легендарні події. Але, звісно, художники достеменно не знали всіх подробиць.
Саме із мистецтва того часу ми маємо сучасний жест, який називаємо «римським салютом». Більше про нього читайте тут.
