Велика війна змусила мільйони наших співвітчизників скласти валізи й емігрувати. Які ще чинники, крім безпеки, стримують українців від повернення, як іноземні роботодавці заохочують українців та якою має бути міграційна політика уряду? Про це й не тільки 
поговорив з Андрієм Гайдуцьким, доктором економічних наук, експертом з міграційної політики, який в різний час консультував ООН, Міжнародну організацію з міграції, Азійський банк розвитку, Національний банк Молдови з програм стимулювання залучення доходів і заощаджень мігрантів та повернення їх на батьківщину.
Скільки українських біженців залишається за кордоном
За розрахунками Центру економічної стратегії, станом на кінець січня 2024 року за кордоном через війну перебувало 4,9 млн українців. Хоча на початку вторгнення йшлось про 8 млн осіб. Чи можна сказати, що міграція з України припинилася?
Під час дослідження динаміки міграції я покладаюсь на дані Верховного комісара ООН з прав біженців, оскільки вони враховують інформацію прикордонних служб всіх країн, куди переїжджають українці після 24 лютого 2022 року, а не тільки дані Державної прикордонної служби України. Станом на початок липня 2024 року 6,5 млн українців перебувало за кордоном в ЄС, Північній Америці та в інших, переважно розвинених країнах світу. Ще близько 2,8 млн осіб, за даними ООН, перебувало в РФ та Білорусі. Ми маємо не забувати про ці 2,8 млн, оскільки для економіки України це зменшення кількості працівників, споживачів, платників податків.
Фото з відкритих джерел
Таким чином, внаслідок війни населення України скоротилося приблизно на 9,3 млн. Щодо темпів виїзду чи повернення українців, то, на жаль, виходячи з даних ООН, маю констатувати, що у 2024 році темпи виїзду перевищують темпи в’їзду в Україну. За квітень-червень 2024 року виїхало і не повернулось близько 250 тис. українців. А взагалі міграція — це постійний і закономірний процес, характерний для всіх країн світу. Залежно від темпів розвитку країн, міграційної політики, наявності кліматичних, техногенних чи військових конфліктів люди мігрують з одних країн в інші в пошуках кращого життя і більших доходів.
Чи можна вважати, що зараз ті, хто залишаються за межами батьківщини, керуються переважно економічними, а не безпековими мотивами?
Так, ключовими є економічні чинники. І їх декілька. Перший — це можливість отримувати більший дохід за кордоном, ніж вдома. Другий — наявність пільгового (безкоштовного) житла та/або щомісячної фінансової допомоги, яку пропонують іноземні уряди, муніципалітеті чи місцеві роботодавці. Третій — пільгові умови з вивчення мови та/або перекваліфікації на необхідну професію для отримання нових професійних навичок. Четвертий — пільгове або безкоштовне навчання для дітей українських біженців.
Фактично, це все економічні чинники. Але також маємо не забувати про те, що українці цінують найбільше в житті, й те, що вони мають за кордоном — свобода, тобто можливість вільного пересування. Це також впливає на рішення тимчасово залишитися за кордоном.
Фото: bbc.co.ua
Два роки тому через незнання мови нашим співвітчизникам за кордоном пропонували низькокваліфіковані види зайнятості. Чи покращуються на тлі вивчення мови їх кар’єрні перспективи й зарплатні реалії?
По-перше, ще до повномасштабного вторгнення сотні тисяч українців пройшли підготовчі курси з іноземних мов, зокрема, з польської, оскільки Польща останні 10 років регулярно запускає мотиваційні програми для залучення молодих українців. По-друге, в країнах ЄС і Великій Британії на початок 2022 року підприємницькою діяльністю займалися близько 400-500 тис. вихідців з України. Завдяки цьому частина українських біженців змогла легше працевлаштуватись у таких підприємців і вже паралельно освоювати необхідні навички. По-третє, країни запустили велику кількість інтеграційних курсів, щоб нові іммігранти змогли швидше інтегруватись у суспільство та почати шукати роботу.
Вважаю, що кар’єрні перспективи в багатьох українців можуть покращуватись швидшими темпами, ніж це могло б бути 10-20 років тому, оскільки зараз в розвиненому світі спостерігаються рекордно низькі показники безробіття (зокрема, в Польщі, Німеччині).
Відповідно, доходи українців можуть почати зростати швидшими темпами, ніж у корінного населення, та швидко наздоженуть їх рівень.
В яких країнах найбільший попит на робітників з України
В яких країнах зараз найбільший попит на українську робочу силу? Які зарплати та інші стимули там пропонують?
Найбільший попит традиційно у постсоціалістичних країнах ЄС-10, що зумовлено продовженням виїзду корінного населення далі в більш розвинені країни світу, збільшенням кількості підприємств у цьому регіоні через політику ЄС щодо локалізації промислового виробництва для зменшення залежності від Китаю.
Загалом, згідно з дослідженнями McKinsey & Company, іноземці отримують дохід на 30% менший, ніж корінне населення, але по мірі інтеграції ці доходи зростатимуть до середнього по країні рівня. Окрім зарплати, в ЄС дуже поширеним стимулом з боку роботодавців (на відміну від підприємців в Україні) є винайм житла для найманих працівників за кошти роботодавця, забезпечення медичною страховкою, допомога в професійному підвищенні кваліфікації.
Фото: pexels.com
В ЄС велику роль у залученні та утриманні українців відіграють муніципалітети (місцева влада), адже саме на них покладається відповідальність за розвиток громад та утримання інфраструктури. А це потребує пошуку нових платників податків та нових підприємців, щоб хоч якось втримати місцеве населення від виїзду з містечка чи регіону в мегаполіси чи за кордон. Це мотивує місцеву владу до ефективної співпраці з авіакомпаніями (які привозять іноземців у невеликі аеропорти), роботодавцями (які зацікавлені брати на роботу іноземців), рантьє (які зацікавлені здавати нерухомість іноземцям), навчальними закладами (які готові перенавчати іноземний персонал), фінансово-банківською інфраструктурою (які зацікавлені в появі нових клієнтів і їх заощаджень).
Тобто в більшості країн ЄС сформована дуже продуктивна комунікація між усіма стейкхолдерами, яка спрямована на залучення та утримання українців. Адже вони — не тільки робоча сила, а також споживачі місцевих товарів і послуг та платники податків у місцеві бюджети.
Чи впливає скорочення видатків на українських біженців, створення більш жорстких для них умов перебування на бажання повернутися?
Скорочення витрат стосується двох категорій українців. Перша — людей, які працевлаштувались або підтвердили, що почали отримувати дохід і, таким чином, можуть себе та/або родину утримувати. І це логічно, адже така підтримка не може тривати роками, оскільки влада вже витратила десятки тисяч євро на інтеграцію людини. В цьому випадку допомогу перенаправляють новоприбулим біженцям, у тому числі українцям, адже ми бачимо, що їх потік в Німеччину продовжується.
Друга — українців, які не бажають інтегруватись, зокрема, не проходять інтеграційні курси та/або не можуть місяцями погодитись на роботу, яку пропонують джоб-центри.
Ймовірно, найближчим часом частина українців знайде роботу або підтвердить, що знайшла роботу та/або почала отримувати дохід дистанційно з України. Інша частина переїде в іншу країну, де знайти роботу буде легше, або повернеться на батьківщину.
Я пропоную не прив’язуватись до терміну «бажання повернутись», оскільки це дуже суб’єктивне поняття. За даними GALLUP, у 2021 році майже 900 млн людей у світі бажали переїхати в інші країни, але за той рік лише близько 100 млн здійснили таке бажання, тобто трішки більше 10%. На рішення мігрувати впливає маса чинників, але головний — це наявність пропозиції про роботу з адекватною зарплатою. Ще приблизно 200 років тому Альфред Нобель сказав: «Мій дім там, де моя робота». Від цього і потрібно відштовхуватись.
Що може зробити влада, щоб прискорити повернення українців
Заступник міністра економіки Тарас Качка озвучив ідею співпраці урядів для повернення біженців в Україну. Зокрема, за його словами, українська сторона може переспрямувати частину соцдопомоги українським біженцям на допомогу в їх поверненні в Україну. Якою, на вашу думку, має бути спільна політика з ЄС щодо сприяння повернення українців додому?
Спільної політики ЄС щодо сприяння у поверненні українців не буде, оскільки в різних країнах блоку, по-перше, різні масштаби дефіциту робочої сили; по-друге, різні політичні сили при владі з різними поглядами щодо впливу міграції на суспільство. Крім того, на відміну від спільної аграрної політики, досі не прийнято спільну міграційну політику. По-третє, і це найголовніше, соцдопомога не може бути спрямована в Україну, оскільки в механізм такої соцдопомоги закладено економічний ефект від її надання саме в цих країнах — така допомога створює споживчий ефект і стимулює до витрат цих та інших коштів українців (в тому числі привезених ними заощаджень), тобто призводить до зростання ВВП цих країн.
Уряди не підуть на переказ цієї соцдопомоги в Україну, тому що це не просто державні кошти, а гроші платників податків і вони мають бути повернені в місцеву економіку через їх споживання з боку українців.
Фото: pexels.com
Численні експерименти в цій чи схожій сфері доводять, що фінансовими стимулами не можна досягти суттєвого результату в переміщенні людей, оскільки на міграцію впливає значна кількість часто неекономічних чинників.
Нещодавній приклад — Японія, де з 2019 року уряд вирішив заохотити японські сім’ї до переїзду з густонаселеного Токіо в інші префектури країни. Кожна родина, яка погодиться на такий переїзд, може отримати еквівалент $3-22 тис. в розрахунку на кожну дитину. Близько 1300 муніципалітетів готові сприяти в реалізації цієї програми, оскільки в Японії через урбанізацію і низьку народжуваність порожніми залишаються 9 млн квартир та будинків у регіонах. Однак програма йде дуже кволо — у 2021 році лише 2400 осіб скористались цією програмою, або 0,006% населення Токіо з передмістям.
Які дії вже зараз має вжити уряд всередині країни, щоб заохотити співвітчизників повернутися?
Досвід міграційної політики багатьох країн доводить, що вона має бути сфокусована на мотиваційно-економічних (а не фінансово-дотаційних) інструментах стимулювання повернення українців. Приклади, коли мігрантам дають гроші (навіть підвищену зарплату), житло чи пряму дотацію, не призводять до масштабного їх повернення. Тому що «не ринкова» зарплата швидко закінчиться, житло потрібно звільнити або почати за нього платити, а дотації припиняться зі зміною уряду чи «затягуванням бюджетних пасків».
Це розуміють мільйони українських мігрантів. І вони добре знають, що потрібно покладатись лише на себе. Тому вони почнуть повертатись тільки після завершення свого міграційного циклу, який триватиме, в середньому, 3-15 років, але такі чинники, як війни, кризи, катаклізми, можуть продовжувати тривалість цього циклу.
Міграційний цикл вважається завершеним, якщо людина досягла хоча б однієї із таких цілей:
- здобула за кордоном необхідні знання та досвід;
- заробила та сформувала необхідну суму заощаджень;
- придбала необхідні активи на батьківщині.
Досягнення таких цілей і є передумовою для повернення на батьківщину. Тобто спочатку українські мігранти досягнуть цих цілей, а потім вже почнуть повертатись. Тільки в цьому випадку вони вже не боятимуться повернення, не будуть замислюватись, що в уряду немає грошей чи влада не виконає якихось обіцянок. Адже в них вже є необхідні знання, накопичена фінансова «подушка безпеки», а також є певні фінансові чи матеріальні активи.
Що може зробити влада, щоб прискорити повернення українців? Очевидно, що необхідно стимулювати прискорення виконання згаданих цілей, тобто щоб міграційний цикл людини виконався швидше, за більш короткий період. Для цього владі необхідно співпрацювати з фінансово-банківським та страховим сектором, іпотечними та будівельними компаніями, щоб вони розробляли програми стимулювання залучення доходів і заощаджень українських мігрантів в Україну. Це відкриє шлях до повернення українців на батьківщину.
Читайте також
