Останніми днями Павло Дуров вільно гуляє Парижем в компанії своєї дівчини, лише іноді він нервово озирається по боках. 28 серпня засновника та власника Telegram випустили на волю під заставу в €5 млн та заборону покидати Францію.
Найпершим звинуваченням на адресу Дурова, за інформацією багатьох французьких медіа, було його небажання співпрацювати з місцевими спецслужбами та надати доступ до листування користувачів.
Павла Дурова та його Telegram підозрюють у багатьох гріхах, і зовсім небезпідставно. Його платформу використовують для поширення дитячого порно, продажу зброї, наркотиків тощо, проте прямих доказів його участі в цих процесах наразі немає. Також Дуров залучав сумнівних інвесторів і підтримував зв’язки з росією.
Дуров неодноразово скаржився на прискіпливу увагу до себе з боку спецслужб США, через це він навіть передумав переїжджати в Америку і будувати там бізнес. Проте власник Telegram був частим гостем у США і не боявся, що американці звинуватять його у криміналі.
вирішив проаналізувати, як у різних країнах світу працює підхід до відповідальності власників мережевих майданчиків за контент, що на них постять, та дослідити, як Facebook і Twitter (X) підходять до модерації.
У чому потенційна провина Дурова та чому його не заарештували б у США
Павло Дуров на прогулянці в Парижі, після свого звільнення під заставу
Павла Дурова як власника Telegram французька влада підозрює в 12 правопорушеннях. Головні з них:
- відмова від співпраці з правоохоронними органами та передачі їм інформації, необхідної для проведення розслідувань;
- співучасть у кіберзлочинах;
- співучасть у розробціі онлайн-платформи, яка дає можливість здійснювати незаконні транзакції організованим групам;
- співучасть у зберіганні та розповсюдженні дитячої порнографії;
- співучасть у придбанні, перевезенні, зберіганні та збуті наркотиків;
- відмивання грошей.
Наскільки серйозними є докази слідства та чи пройдуть всі 12 звинувачень до суду, невідомо. Проте суть звинувачень зводиться до того, що французькі закони фактично сприймають інтернет-майданчики як традиційні медіа. Тому Дуров вважається співучасником злочинів, оскільки є власником майданчика і нічого не зробив для зупинки незаконної діяльності користувачів.
Хтось може сказати, що з тим самим успіхом можна карати власника клубу, у туалетах якого продають наркотики. У деяких країнах цей аргумент беруть до уваги, принаймні за логікою законів США, Дуров не винний.
Чому Дурова не могли б затримати у США
Простіше кажучи, Дурова звинувачують у поганій модерації або її повній відсутності. Власник Х Ілон Маск вже встиг заявити, що цей кейс – «реклама Першої поправки». Але насправді Перша поправка до Конституції США про свободу слова зовсім не гарантує безкарність за будь-яку діяльність у мережі. Є купа винятків: погрози, порушення авторських прав, наклеп і все «незаконно-небезпечне», наприклад, оголошення про продаж наркотиків або набір у терористичну організацію.
Тут ми підходимо до цікавої особливості законодавства США та країн ЄС щодо публікацій в інтернеті. Ще на зорі розповсюдження інтернету в Америці з'явився розділ 230 закону «Про телекомунікації США» (Communications Decency Act (CDA) – Section 230).
Він передбачає, що «жоден провайдер або користувач інтерактивного комп'ютерного сервісу не повинен вважатися видавцем або спікером інформації, наданої іншим постачальником інформації». Тобто власник сервісу не несе відповідальності за жодний контент, який там з’являється від користувачів.
Проте жодного такого акту немає в країнах Європи, тому вони за власним законодавством можуть легально звинувачувати Дурова або Маска та його X (де також достатньо порно та треш-контенту), або навіть Марка Цукерберга та його вихолощений Facebook, бо там можна зустріти, наприклад, хейтспіч.
Деякі вважають, що таких прецедентів у Європі не було раніше, бо власниками головних соцмереж Заходу є американці, які створюють свої платформи на базі локального законодавства, а от Дуров – виключення: він не має американського громадянства.
Проте цікаве й інше питання: а чи можна контролювати та модерувати соцмережі так, щоб до власника не було жодної претензії?
Як Facebook та Twitter (X) модерують повідомлення користувачів
Власник Facebook Марк Цукерберг під час слухань в Сенаті США через скандал Cambridge Analytica 2018 року, коли виявилось, що Facebook надавав персональні дані мільйонів користувачів для політичної реклами та маніпуляцій під час виборчих кампаній
На полях варто зауважити, що у серйозних торговців зброєю, наркотиками чи людьми є своє затишне місце в мережі – Даркнет. Але через простоту, зручність та захищеність Telegram дрібна частина цієї аудиторії почала використовувати його також.
Як регулює себе Facebook – хрестоматійний приклад співпраці з владою
Нещодавно Марк Цукерберг вибачався перед користувачами за те, що компанія видаляла або обмежувала доступ до фактично всіх постів, які ставили під сумнів дієвість вакцин, і говорила про китайсько-лабораторне походження COVID-19. Тепер це пріоритетна версія походження вірусу.
Так само мережа була причетна до замовчування скандалу з Хантером Байденом під час президентських виборів у США 2016 року. Таких прикладів ще багато. Тому перед нами хрестоматійний зразок соцмережі, що за будь-якого запиту йде на співпрацю з владою.
У своїх переконаннях щодо недопустимого контенту Facebook має дуже широкі рамки:
- мова ворожнечі – стать, гендер, віросповідання, національність (не можна навіть називати росіян «руснею»);
- насильство – як реальні зображення, так і погрози, заклики, пропаганда;
- дезінформація – все, що Facebook або влада країни, що надає запит на видалення, таким вважає;
- домагання та експлуатація дітей;
- політична маніпуляція та втручання у вибори (іронічно, що значна частка республіканців звинувачують у цьому мережу);
- жорстоке поводження, оголений контент, реклама та продаж заборонених товарів.
Частиною щоденного використання українцями Facebook є постійні блокування дописів із висловлюваннями як про «ебн рсн», так і в повністю нейтральних повідомленнях, де, наприклад, пропонують їсти вареники замість пельменів. Частково це відбувається тому, що Meta досі приймає скарги від росіян.
Ба більше, попри заяви Цукерберга про захист персональних даних, йому досі відгукується скандал Cambridge Analytica 2018 року, коли виявилося, що Facebook надавав персональні дані мільйонів користувачів для політичної реклами та маніпуляцій під час виборчих кампаній.
Як регулюється X (Twitter) після приходу Ілона Маска
До купівлі Twitter (тепер X) Ілоном Маском платформа не мала особливих відмінностей від Facebook. Там була така ж жорстка модерація часів ковіду, виборів у США, прибирання будь-якої дезінформації за зверненням державних органів.
Проте після приходу Маска X став набагато більш вільним майданчиком:
- відбулася амністія для раніше заблокованих (найвідоміший приклад – розбанений Дональд Трамп);
- введення платної верифікації Twitter Blue (тепер X Premium) – спочатку фактично хто завгодно міг видати себе за офіційну особу, якщо її ще не було в X, заплативши гроші, проте це швидко полагодили;
- нейтральність щодо дезінформації – Маск менш агресивно підходить до видалення дезінформації, особливо щодо політичних питань, і заявляє, що суспільство повинно мати можливість вирішувати, що є правдою, без сильного втручання платформи;
- запити на видалення контенту від урядів – X продовжує співпрацювати з урядами щодо цього, однак Маск часто розповідає про такі запити публічно, особливо коли вони резонують з його відчуттям свободи слова.
Наприклад, в Бразилії X кілька місяців поспіль відмовлявся блокувати опозиційних політиків і журналістів на запит місцевого суду. Через це 30 серпня соцмережу заборонили на території країни.
Бразильці на протесті проти заборони соцмережі X в країні
При цьому частина світового політикуму активно звинувачує Маска в забезпеченні екстремістів, радикалів і політичних брехунів майданчиком для висловлювання. Проте 230-й розділ закону «Про телекомунікації США» захищає його від будь-якої відповідальності за це.
Із двох наведених прикладів добре видно проблему, яку вкрай чітко сформулювали ще філософи доби Просвітництва. Велика свобода веде до зниження безпеки, а безпека – свободи. Де знайти баланс?
