Як Віктор Орбан пройшов шлях від ліберала до друга диктаторів
Днями посол США в Будапешті Девід Прессман заявив, що Угорщині загрожує «криза демократії» через дії прем’єра Віктора Орбана та його партії. Тому настав «час розплати» для угорського лідера з авторитарними замашками. Прессман також назвав позицію Угорщини «двомовністю» через її загравання з авторитарними режимами, а також підкреслив концентрацію медіа та влади в руках партії «Фідес» і закручування гайок в країні.
Жоден чинний лідер Європейського Союзу не керував країною так довго, як Віктор Орбан. Вже 14 років поспіль він є прем’єром і його політичний стиль все більше нагадує путінський. Цікаво, що колись Орбан прийшов у політику як демократ і прозахідник, а зараз є головним другом росії та Китаю в ЄС.
The Page розповідає про те, як змінювалася політика угорського прем’єра, завдяки чому він так довго тримається при владі і чому лише нещодавно на Заході стали визнавати, що він є великою проблемою для всього Євросоюзу.
Демократ і прозахідник: яким був Орбан під час початку політичної кар’єри у 90-х
Віктор Орбан, 1963 року народження, увійшов в угорську політику в останні роки Холодної війни.
Ніщо в його дитинстві не вказувало на те, що він кине виклик комуністичному режиму. Юнаком Орбан був типовим: гімназист, член Комуністичної ліги молоді, гравець місцевого футбольного клубу «Фелчут», потім — студент.
Угорський лідер давно захоплюється футболом — на цьому фото він грає у 1998 році. Якось Орбан протягом року навіть тренував футбольну команду. Фото: AFP
Випускник юридичного факультету Орбан вперше привернув до себе міжнародну увагу у червні 1989 року, коли виголосив палку промову на перепохованні Імре Надя, лідера Угорської революції 1956 року, задавленої танками совєтів.
«Якщо ми віримо у власні сили, ми здатні покінчити з комуністичною диктатурою», — заявив він приблизно чверті мільйона угорців, які зібралися в Будапешті на площі Героїв.
На той час Віктор Орбан був членом партії «Альянс молодих демократів» (пізніше перейменованого у «Фідес») — ліберального студентського руху, який виступав за демократію, ринкову економіку, громадянські свободи та інтеграцію Угорщини в НАТО та ЄС. Після цього виступу Орбан почав вивчати ліберальну політичну філософію в Оксфорді. Навчання фінансував Джордж Сорос, через роки Орбан виступить проти нього.
В Оксфорді молодий політик вчився лише кілька місяців, так і не закінчив навчання. 1990 року відбулися вибори до парламенту, на яких «Фідес» здобув 22-ге місце із 198-ми, а Віктор Орбан очолив партійний список.
Перебуваючи в опозиції, «Фідес» залишився вірним своєму молодіжному іміджу: Орбан та інші політики партії носили бороди, довге волосся, джинси та не дуже любили краватки.
Партійці виступали за ліберальні реформи, засуджували націоналістичні та антисемітські течії в правлячій коаліції. Сам Орбан висміював популістську риторику правлячих партій, лідери яких «відкидають критику урядової політики, припускаючи, що опозиція або ЗМІ підривають авторитет Угорщини, нападають на саму угорську націю». За іронією долі, тепер так само угорська опозиція каже про Орбана.
На початку 90-х він був широко відомий як прозахідний реформатор. Харизма та відвертий антикомунізм зробили Орбана висхідною зіркою угорської політики. Іноземні політичні лідери та журналісти розглядали його як представника нового покоління східноєвропейських політиків, відданих ліберальній демократії, називали «світлою надією» для Угорщини, вбачаючи в ньому ключового гравця в демократичних перетвореннях країни.
Як Віктор Орбан став націонал-консерватором
Політична траєкторія Орбана почала змінюватися, оскільки він прагнув досягти більшого успіху на виборах. До середини 1990-х років за його ініціативою пройшов ребрендинг партії, вона отримала назву «Фідес», що є скороченням від «Угорського громадянського союзу». Партія перетворилася на правоконсервативну, зосередилась на націоналізмі, традиційних цінностях і захисті угорської ідентичності. Цей зсув допоміг «Фідес» розширити свою привабливість для консервативних і сільських виборців.
1998 року Орбан у віці 35 років вперше став прем'єр-міністром. Хоча його уряд на той час все ще виступав за європейську інтеграцію та реформи, прем’єр почав намагатися консолідувати свій вплив через меценатські мережі та контроль над ключовими інституціями. Як відзначають політичні оглядачі, його стиль управління ставав дедалі більш централізованим протягом першого терміну на посту прем’єра.
Віктор Орбан під час свого першого прем’єрства та Білл Клінтон, тоді чинний президент США, в Овальному кабінеті, 1998 рік
Проте «Фідес» лише чотири роки протримався у лідерах парламенту. Під час програшу на виборах 2002 року Віктор Орбан сказав: «Націю не можна перемогти». Це вже точно не було заявою ліберала.
Виборча кампанія Орбана 2010 року надала почесне місце популістським елементам з гаслами на кшталт: «Настав час!» «Зміни!», але без конкретних політичних пропозицій. Це спрацювало на фоні економічної кризи в Європі після подій 2008 року.
Отримавши переважну більшість у дві третини голосів в однопалатному парламенті, Орбан представив популістське бачення повного об'єднання угорського народу в «Системі національної співпраці».
Другий прихід до влади Віктора Орбана як початок консолідації сил в руках «Фідес»
Вже знайомий нам за зовнішністю Віктор Орбан під час виборів 2010 року. Напис: «Час настав!»
Після цієї перемоги Орбан швидко перейшов до консолідації влади, внісши зміни до Конституції та реструктуризувавши демократичні інститути Угорщини, щоб обмежити контроль над виконавчою владою. За цим почався глибокий ідеологічний зсув від прозахідних поглядів до більш авторитарного і популістського лідерства.
За ініціативи ФІДЕС у країні було ухвалено нову Конституцію. Згідно з документом, назву країни було змінено з «Угорська Республіка» на «Угорщина». До Конституції включили положення про те, що народ об'єднують «Бог і християнство», шлюб є виключно союзом між чоловіком і жінкою, а людське життя охороняється з моменту зачаття. З'явилося твердження, що «Угорщина, керуючись ідеєю єдності угорської нації, несе відповідальність за долю угорців, які живуть за її межами», що спричинило занепокоєння в сусідніх країнах.
Нову Конституцію критикували в Євросоюзі (Угорщина вступила до ЄС 2004 року) за невідповідність стандартам у сфері прав людини.
Також Орбан суттєво перекроїв виборчу систему Угорщини та змінив склад виборчих округів, аби отримати якомога більше зиску для «Фідес» на наступних виборах.
Метаморфози Віктора Орбана: від прозахідного до проросійського і прокитайського
Зустріч Віктора Орбана та Ангели Меркель у Берліні, жовтень 2012 року. Тоді Угорщина ще активно співпрацювала з ЄС, проте вже почала шлях в інший бік
Після перемоги у 2010 році Орбан став часто говорити про своє розчарування в ЄС та його ліберальних цінностях, які, на його думку, загрожують суверенітету та культурній ідентичності Угорщини.
У 2013 році політичні консультанти Джордж Бірнбаум і Артур Фінкельштейн подали йому ідею створити з Джорджа Сороса ворога країни.
«Сорос був хорошою мішенню, — пояснював Бірнбаум, — тому що багатьом людям в Угорщині не подобалася ідея, що цей мільярдер... як Чарівник з країни Оз, контролює політику і політику з-за лаштунків».
Риторика прем’єра, спрямована проти «брюссельських бюрократів», стала більш виразною, особливо після того, як Угорщина зіткнулася з критикою за відступ від демократії вже з боку колишніх прихильників в особі Меркель і ЄС загалом.
Як сказав сам Орбан у 2014 році, «Ми повинні порвати з ліберальними принципами і методами ліберального управління в Угорщині». Він просував ідею «неліберальної демократії», де воля більшості замінить права меншості та ліберально-демократичні норми.
Економічний і стратегічний опортунізм: поворот Орбана до росії та Китаю
Видимим переходом Віктора Орбана на проросійські рейки стала його реакція на незаконну окупацію Криму росією. Офіційно Угорщина висловила свою підтримку Україні, але Орбан від себе додав: «Ми не є частиною цього конфлікту».
Проте відносини України з Угорщиною погіршились у 2014 році лише після того, як Віктор Орбан став вимагати автономії для Закарпатської області та надання угорцям, які проживають на Закарпатті, подвійного громадянства.
У січні 2014 року Орбан підписав контракт з президентом росії путіним, попросивши російську компанію розширити угорську атомну електростанцію в місті Пакш. Під цей проєкт москва надала Будапешту кредитів на $13,33 млрд, що покрило майже 80% будівництва.
Орбан і путін 2015 року в Будапешті
«Системи, які не є західними, не є ліберальними демократіями і, можливо, навіть не є демократіями, тим не менш, можуть зробити свої нації успішними, — сказав Орбан у липні 2014 року. — Зірками міжнародних аналітиків сьогодні є Сінгапур, Китай, Індія, росія і Туреччина... Ми намагаємося знайти таку форму організації суспільства, яка здатна зробити наше суспільство конкурентоспроможним у великій глобальній гонці на десятиліття вперед… І в цьому сенсі нова держава, яку ми будуємо в Угорщині, це неліберальна держава».
Якщо говорити про Китай, причиною посилення комерційних і політичних відносин Угорщини з КНР є конкретна політика «Відкриття Сходу» (Keleti Nyitás). Вперше оголошена після перемоги Орбана та його партії «Фідес» на виборах у 2010 році, вона має на меті зменшити залежність Угорщини від західних країн і переорієнтувати країну на схід в надії отримати інвестиції та кредити. Але варто зазначити, що «залежності від Заходу» Орбан цим не зменшив, хоч і зміг отримати інвестиції від КНР і знижки на нафту та газ від москви.
Такі проєкти, як залізнична ініціатива Будапешт — Белград, яку планується завершити до 2025 року, коштують €2,3 млрд, з яких 85% фінансується за рахунок кредитів від Китаю. Аналогічно, у 2023 році угорські заводи залучили понад €10 млрд інвестицій від китайських виробників акумуляторів.
Зовнішня політика Орбана все частіше використовувала стратегію «хеджування» (засіб обмеження ризику шляхом укладання протилежної угоди), підтримуючи зв'язки із Заходом і водночас розвиваючи відносини з авторитарними режимами. Це дозволило йому лавірувати між конкуруючими геополітичними силами.
«Це частина роботи… Те, що я представляю — це не моя думка, а інтереси угорської нації. І суть дуже ясна: без росіян неможливо правильно управляти майбутнім угорців. Тому ми повинні мати хороші збалансовані відносини з росіянами», — так Орбан прокоментував теплі стосунки із путіним у 2015 році.
Звісно, це помічали в Європі. Під час саміту ЄС у 2015 році колишній президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер привітав Орбана словами «Привіт, диктаторе». Це стало промовистою ознакою того, наскільки погіршилися відносини Орбана з Євросоюзом.
У підсумку сталося так, що Орбан з роками все більше тяжіє до авторитаризму, а Угорщина у всіх рейтингах перетворилась з електоральної демократії на гібридний режим. Хоча вибори проводяться регулярно, демократичні норми, як-от незалежність судової влади, свобода ЗМІ та захист прав меншин, значно підірвані.
Через це на Угорщину почали накладатись санкції ЄС, блокувати фінансування Угорщини та її розвитку, але він знайшов нових схожих на нього друзів. Вони готові надати доступні кредити або нафту з газом в обмін на прояви лояльності.
Сучасний орбанізм: гра проти України та лавірування між Заходом і росією з Китаєм
Орбан і його друг путін в Китаї 17 жовтня 2023 року. Віктор Орбан єдиний європейський політик, який за цей рік зустрівся з путіним
Після повномасштабного вторгнення росіян Орбан не поспішав надавати будь-яку підтримку Україні. Натомість він наголосив, що Україні не перемогти у цій війні, тому союзники повинні переконати її припинити вогонь та сісти за стіл переговорів.
Орбан виступав проти санкцій ЄС щодо російської нафти і газу, але підтримав рішення ЄС та НАТО щодо заборони російських польотів у європейському повітряному просторі та заборону користування міжнародними переказами SWIFT.
«Швидкий вступ України до ЄС матиме руйнівні наслідки для європейських фермерів, бюджету ЄС та європейської безпеки. Це не відповідає інтересам ані Угорщини, ані ЄС, тому ми не можемо його підтримати!» — написав у грудні 2023 року Орбан напередодні оголошення рішення щодо початку вступу України до ЄС.
Після 24 лютого 2022 року Віктор Орбан став єдиним головою країни ЄС, який зустрівся з путіним. Також відвідував Пекін у жовтні 2023-го та взяв участь в ювілейному форумі ініціативи «Пояс і шлях», започаткованої президентом Китаю Сі Цзіньпіном десять років тому для розбудови глобальної інфраструктури, що з'єднує Азію з Африкою і Європою під егідою КНР.
«Ми вважаємо вас другом, — сказав Сі Орбану. — Ви активно підтримуєте спільну розбудову Поясу і Шляху».
Там же Орбан і зустрівся ще з одним диктатором — путіним.
«Угорщина ніколи не хотіла конфронтувати з росією. Угорщина завжди прагнула до розширення контактів», — сказав Орбан очільнику держави-агресора.
Апогеєм проросійської діяльності прем’єра Угорщини стала його поїздка в москву 5 липня 2024-го задля «перспективи мирного врегулювання в Україні».
Візит Орбана відбувся лише через кілька днів після того, як він здійснив аналогічну неанонсовану поїздку в Україну, де зустрівся з Володимиром Зеленським і запропонував розглянути можливість негайного припинення вогню.
ЄС довелося одразу заявити, що Орбан не має мандата на щось більше, ніж обговорення двосторонніх відносин.
«Кількість країн, які можуть говорити з обома воюючими сторонами, зменшується, — сказав Орбан. — Угорщина поступово стає єдиною країною в Європі, яка може говорити з усіма».
Перекладаючи на людську: ми будемо сидіти на двох стільцях, скільки захочемо. Останніми роками західні центри публікують все більше статей, присвячених Орбану, його зухвалості в міжнародній політиці та авторитарних нахилів всередині Угорщини. Проте чи конвертується це в реальне стримування планів авторитарного прем’єра, поки невідомо.