Facebook Pixel
Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×

Українське економічне диво. Роздуми Павла Шеремети про лібералізм, популізм і післявоєнну відбудову

Павло Шеремета. Фото: facebook.com/pavlo.sheremeta

Павло Шеремета. Фото: facebook.com/pavlo.sheremeta

Напередодні OneMinuteConference-2022, що проходить за підтримки ЄБРР і уряду США та присвячена цього разу пошуку українського економічного дива, The Page поговорило із засновником Києво-Могилянської бізнес-школи, відомим економістом Павлом Шереметою про те, що лежить в основі «економічних див» різних країн, як не переплутати лібералізм і популізм і де є ризик «звернути не туди» на шляху післявоєнного відновлення України.

Що лежить в основі будь-якого економічного дива?

– Є три зовнішні й одна внутрішня умова. У нас до традиційних зовнішніх умов, які називають економісти, додається ще одна, про яку в цивілізованому світі вже навіть забули – контроль над своїми територіями, непорушність кордонів. Але з нашим терористичним сусідом, на жаль, це виходить чи не на перший план.

Отже, повернення території – раз.

Приєднуйтесь до нас в соцмережах!

Друге: три чверті економічних чудес у світі базуються на прирості праці, причому необов’язково населення. Бо в Китаї, наприклад, населення не зросло. Але зросла кількість праці. Сотні мільйонів китайців (якщо брати 300 мільйонів, то це 6 Україн або 60 Словаччин) переїхали із західної частини Китаю в східну. З рисових полів у західній частині на заводи в східній. Вони працювали й на заході, але це була не дуже продуктивна праця. А на сході вони стали продуктивною працею. Мусульманські країни зростали кількісно. Наприклад, Малайзія, уряди якої я мав честь консультувати протягом кількох років. Коли я приїхав туди, там було 22 мільйони осіб, а зараз там вже 35 мільйонів. Тобто друга умова економічного дива – люди та зростання праці.

І третє – приплив капіталу. Бо диво потрібно фінансувати. Немає чудес без фінансування. Економісти погоджуються: щонайменше 25% ВВП мають складати інвестиції. Вони мають зростати. У Китаї зараз це 42%. У Сінгапурі – 50%. Лі Куан Ю – геніальний прем’єр-міністр, але ти нічого не зробиш без людей і без капіталу.

Підписуйтесь на нас в Google News!

Четвертий чинник – внутрішній. Це продуктивність цієї землі, цих людей і цього капіталу. І це виводить на інновації та підприємництво. Тобто нічого Лі Куан Ю не зробив би без майже 3 мільйонів підприємливих китайців, малайців, індійців, що становлять населення Сінгапуру. Каха Бендукідзе навіть з усіма своїми чудовими реформами нічого не зробив би без підприємливих грузин. Утім, у Грузії треба робити більше. І в Україні треба більше робити.

Це схоже на те, як ми виграємо на полі бою. Бо нам усе ще бракує зброї, нам бракує людей. Але в нас є мотивація, ми ведемо війну інноваційно й підприємливо з тими обмеженими ресурсами, які в нас є. І це є запорука перемоги. І економічної так само. Дослідження показують, що підприємництво та інновації – це 80% усього економічного зростання. Але воно неможливе без трьох зовнішніх чинників, що я перерахував вище.

На що ми можемо розраховувати зараз? Ми не контролюємо 20 – 25% своєї території. Ми втратили велику частину людей і далі втрачаємо, на жаль. Я навіть не говорю про 25 – 45% інвестицій. Що в нас залишається? Підприємництво та інновації. Тож якщо розмірковувати, яким може бути український шлях економічного зростання, як порівняти зі стандартним, який враховує всі зовнішні чинники, то ми стандартний не обійдемо, бо це просто арифметика. Ми маємо спочатку спертися на арифметичні закони. А вже наша вища математика на основі цієї арифметики полягає в педалюванні підприємництва та інновацій. Для цього потрібен вищий рівень економічної свободи, але це вже інша тема.

Де лежить межа між лібералізмом і популізмом?

– Насправді популізм значно частіше асоціюється із соціалізмом, а не лібералізмом. Але візьмемо конкретний приклад – податкову реформу. Знизити податки й через це знизити вагу держави в економіці та в такий спосіб збільшити наявність грошей у приватного сектору – це лібералізм. Але якщо це не призводить до скорочення державних видатків, то це популізм. До того ж дуже небезпечний популізм. І навіть автори цієї реформи говорять, що принаймні в короткотерміновому часі, а економісти говорять, що й у середньотерміновому також, і в довготерміновому для таких країн, як-от Україна, доходи бюджету знизяться. У воєнний час цього не можна робити, якщо ми не скорочуємо державні видатки.

В Україні зараз дуже складна ситуація, оскільки 60% державних видатків сьогодні – це оборона. Їх не можна скорочувати. Їх треба збільшувати.

З іншого боку, субсидувати, наприклад, газовий тариф чи електротариф для всього населення – це популізм. Але щось я не чую лібералів, що вони проти цього. Адже це небезпечно. Тож коли ти пропонуєш зниження податків, це виглядає як лібералізм. Але коли ти одночасно не пропонуєш зниження видатків, то це популізм.

В Україні така типова «українська» ситуація: ми хочемо суперкапіталістичні податки, але ми також хочемо соціалістичні видатки. Так не буває. Ви хочете для всіх субсидії на газ, щоб освіта була безплатною, охорона здоров’я була безплатною, щоб держава платила пенсії. Але не може бути одночасно суперкапіталістичних чи суперліберальних видатків. Це все соціалістичні речі. На соціалістичні речі треба соціалістичні податки. Крапка.

Тож якщо ви пропонуєте капіталістичні податки, мають бути капіталістичні видатки. Подивіться на черги людей, які зараз стоять в Англії, аби скористатися їхньою NHS (National Health Service), тобто медичною системою. Чому там черги? Бо держава не має грошей фінансувати стільки клінік. Тому вона не встигає задовольняти всі потреби та замовлення, які є в британців. І вони говорять, що потрібна реформа, щоб із цим щось робити. Можливо, збільшувати приватну медицину, бо NHS – це державна система. Ось де починаються проблеми між лібералізмом і популізмом.

Як виглядатиме правильний, а як не правильний шлях відновлення української економіки після війни?

– Правильний шлях буде через економічну свободу. Ми за цим показником на 130-му місці у світі, ми передостанні у Європі, перед Білоруссю. Росія трохи вище за нас. Ми абсолютно не в тій компанії, у якій хочемо бути. Увесь Євросоюз, а такі країни, як-от Естонія, і поготів, у топі. Ми не витягнемо відбудову без економічної свободи.

Я щиро раджу людям, які щось говорять про план Маршалла, почитати, що таке оригінальний план Маршалла. Оригінальний план Маршалла був антикомуністичним, антисталінським планом відновлення й, цитую, «вільних інституцій, вільної економіки та вільної торгівлі». Що фактично є економічною свободою.

Там навіть є такий кумедний момент. Вони поспішали його ухвалити в Конгресі США в 1948 році за 2 тижні до італійських виборів, бо боялися, що Тольятті, лідер італійських комуністів, переможе на виборах. Вони сказали Італії: ось гроші. Але якщо виберете комуністів, ви їх не отримаєте. За 2 тижні Італія не проголосувала за комуністів. Вона проголосувала за ринковиків, за лібералів, за консерваторів.

Коли ми зараз в Україні говоримо, що нам щось профінансують – це неправильна думка. Хто профінансує? Держава американська профінансує? Це просто абсолютне нерозуміння, що таке план Маршалла за своєю глибокою суттю. Так, це був державний план, але на підтримку приватної економіки!

А наша приватна економіка ледве дихає. Подивіться цифру повернення ПДВ у липні Це не державні гроші, це гроші підприємців. Гроші власників, це робочий капітал. Я розумію, чому держава не може їх повернути. Я розумію, у якій складній ситуації перебуває уряд. Але треба шукати шляхи. Ці гроші треба повернути приватному бізнесу, це їхні гроші. І податкова реформа на це мало впливає.

Що зробив Сергій Притула із залученням народних коштів на «Байрактари»? Наші глобальні партнери подвоїли його фандрейзинг. Але це була приватна ініціатива. І зараз їх десятки тисяч, сотні тисяч. І саме через це ми перемагаємо. Бо проти нас система, де рішення приймаються однією людиною. І ми бачимо, що це, на наше щастя, є неефективним, навіть попри перевагу в масштабах. Тож правильний шлях – дати економічну свободу та можливість людям самим залучати кошти.

А неправильний шлях – це чекати, що гроші заливатимуться в Україну урядами чи ще кимось. До речі, зараз вони не заливатимуться. Бо у світі йдуть складні часи рецесії, грошей буде не так багато, вони коштуватимуть дорожче і їх бракуватиме. Очікувати, що хтось заливатиме гроші в Україну – занадто оптимістично. Або навіть утопічно. Але якщо українці почнуть залучати, у них це вийде, такі гроші є у світі. Вони дорогі, але вони є. Якщо ми перейдемо в більш мирні умови, то це всього-на-всього модель фондового ринку, якого в Україні не було й немає. Це взагалі неправильний шлях — відбудовувати країну без фондового ринку. Правильний шлях – робити це через фондовий ринок.

Ще важливий момент: нам потрібно зберегти нашу політичну свободу, яка притаманна Україні та українцям. Бо після війни є небезпека узурпації влади. Так бувало раніше й в інших країнах, особливо в тих, що були економічно не вільні. Ризики зниження політичних свобод дуже великі. Керівництво країни, що виграє, є популярним, а популярне керівництво може виносити різні ідеї. І це категорично неправильний шлях! Бо обмеження політичних свобод завжди буде обмежувати економічну свободу. А правильний шлях – тільки розширювати й розвивати економічну та політичну свободи.

ДОВІДКА: 29 серпня на OneMinuteConference-2022 від MEREZHA за підтримки ЄБРР і уряду США відомі мислителі світу Френсіс Фукуяма, Ріта МакГрат, Валерій Пекар, Павло Шеремета та ще 6 провідних спікерів дадуть відповідь на питання «Як Україні стати новим економічним дивом?» 1 хвилина – 1 концентрована думка – 1 спікер.

Інноваційний формат, який схвилював українських підприємців на першій OneMinuteConference-2020 за часів COVID-19. 12 тисяч підприємців почули ідеї Тома Пітерса, Алекса Остервальдера та сера Мартіна Соррелла.

Отже, 10 хвилин – 10 концентрованих думок. Виступи доступні тільки 48 годин. Участь для всіх користувачів MEREZHA безоплатна, потрібно лише зареєструватися на подію (https://merezha.ua/dyvo).

MEREZHA OneMinuteConference реалізована за підтримки ЄБРР і фінансування США в рамках Фонду сприяння малому бізнесу ЄБРР (інші донори: Італія, Корея, Люксембург, Норвегія, Швейцарія, Швеція, Японія та ТайваньБізнес — Фонд технічного співробітництва ЄБРР і США).

Подякувати 🎉

Коментарі

Всі новини