На тлі війни збільшуються інвестиції в оборонку Європи: чому Україні досі не вистачає снарядів

Автор

Артур Гмиря

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну інвестиційні фонди Європи, що фокусуються на питаннях екології, соціальної відповідальності та управління (ESG), значно збільшили свої інвестиції в оборонний сектор.

За даними аналізу Morningstar Direct для Financial Times, вартість активів європейських ESG-фондів в акціях оборонних компаній зросла більш ніж удвічі: з €3,2 млрд у першому кварталі 2022 року до €7,7 млрд у середині 2024 року.

Проте обіцянки високопоставлених представників Європи, до прикладу, про вихід на виробництво 1 млн снарядів 155-мм для артилерії на рік досі не виконані й навряд чи справдяться у 2024 році.

розповідає, що відбувається з ВПК країн ЄС та чому його розвиток не такий швидкий, як того хотіли європейські лідери.

Що заохочує Європу інвестувати в оборонку

Стрибок інвестицій ESG-фондів у ВПК частково зумовлений зростанням вартості акцій оборонних підприємств на тлі війни в Україні. Проте, окрім економічних чинників, багато інвесторів підтримали аргументи урядів про те, що фінансування виробників зброї може мати позитивні соціальні наслідки, адже це забезпечує обороноздатність держави, особливо в умовах військової агресії. Здавалося б, очевидний аргумент, проте понад два роки великої війни його доводилось просувати серед європейців.

Зокрема, головний інвестиційний директор Legal and General Investment Management Соня Лауд зазначила FT, що війна в Україні порушила питання про здатність країн захищатися. Це стало поштовхом до перегляду підходів до інвестицій в оборонну промисловість у рамках ESG-фондів.

Аналіз Morningstar також показав, що кількість європейських ESG-фондів, які мають більше ніж 5% активів в акціях оборонних і аерокосмічних компаній, за останні два роки збільшилася втричі — з 22 до 66.

Наприклад, BNP Paribas (одна з найбільших банківських груп у світі, загальний капітал €130 млрд) активно вкладає в акції оборонних компаній, хоч і не афішує та коментує це публічно.

Майкл Філд, стратег Morningstar з європейських акцій, зазначив FT, що оборонний сектор завжди був складним для ESG-фондів, але зараз цей підхід змінюється. Інвестори все більше схильні вважати, що невкладення в оборонний сектор може позбавити їх важливих стратегічних можливостей.

Навіть у США, де ESG-фонди довгий час уникали вкладень в оборонку, ситуація змінюється. Наприклад, фонд BlackRock’s iShares ESG Aware MSCI USA включає акції таких оборонних гігантів, як RTX і Northrop Grumman, які отримують значні замовлення від Пентагону.

Чому Україні досі не вистачає снарядів 155-мм

Американська гаубиця M777 за стандартом НАТО стріляє снарядом в 155-мм, як й інші західні установки. Фото: Головком ЗСУ

Пакет допомоги США наразі в силі й далеко не вичерпаний, а ЄС тільки збільшує свій вклад в допомогу Україні. Але дефіцит снарядів досі відчувається.

Ще у 2023 році ЄС обіцяв надіслати Україні 1 млн снарядів 155-мм для артилерійських установок західного зразка та багатьох українських до березня 2024 року. Цього не сталося.

Плани виробити і поставити Україні щонайменше 1,3 млн артилерійських снарядів до кінця 2024-го були оголошені комісаром ЄС з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретоном у січні 2024 року.

У ЄС також обіцяли вийти на виробництво 1 млн снарядів 155-мм на рік у 2024 році. У лютому 2024-го навіть пролунала заява, що це вдалося зробити. Проте вся публічна інформація та кілька журналістських розслідувань свідчать про те, що Європа виробляє лише 400-600 тис. снарядів на рік. Наприклад, датські розслідувачі з The Investigative Desk у липні 2024-го отримали презентацію Rheinmetall саме з такими числами.

Тим часом росія, за даними CNN, виробляє близько 250 тис. снарядів на місяць, а в українських джерелах їм сказали, що станом на березень 2024-го росія використовувала за день близько 10 тисяч снарядів, Україна – близько 2 тис.

Що робить Європа, аби збільшити виробництво боєприпасів для України

Ще у березні 2024-го в ЄС ухвалили ASAP (Act in Support of Ammunition Production – закон на підтримку виробництва боєприпасів), яким виділили ще €500 млн на виробництво:

пороху – €248 млн;
вибухових речовин – €124 млн;
артилерійських гільз – €90 млн;
ракет – €50 млн;
тестування – €2 млн.

Загалом все це, окрім витрат на ракети, має стати підґрунтям для нової обіцянки ЄС: виробляти 2 млн боєприпасів калібру 155-мм на рік до кінця 2025-го.

Однак керівники оборонних компаній ЄС зазначають, що цих інвестицій може не вистачити для виходу на такі обсяги, тому потрібно значно більше, ніж €500 млн. Це пояснюють тим, що ЄС, наприклад, ніяк не враховує фінансування досліджень і розробок, адже для майбутніх боєприпасів важливими є велика дальність і точність.

Більше того, представники ВПК ЄС зазначають, що як всі компоненти, так і машинне устаткування для виробництва боєприпасів здорожчало після початку повномасштабного вторгнення.

Як ЄС хоче заохотити більше інвестицій у сектор ВПК

Ще 5 березня 2024 року ЄС ухвалив історичний акт – EDIS (The European defence industrial strategy – Європейська оборонно-промислова стратегія). Стратегія є важливим планом з великою кількістю деталей, що дає глибоке розуміння мислення Брюсселя щодо сектору безпеки, який довгий час був досить занедбаним у процесі вироблення політики.

Програма передбачає збільшення фінансування ВПК Європи на €1,5 млрд протягом 2025-2027 років. План має на меті зменшити фрагментацію в європейській оборонній промисловості та знизити імпорт озброєнь: до 2030 року планується підвищити частку внутрішньоєвропейської торгівлі оборонною продукцією до 35% від загального ринку оборони ЄС.

Також до 2030 року 50% оборонних закупівель країн ЄС мають здійснюватися через ВПК ЄС, а 40% оборонного обладнання – спільно закуповуватись державами-членами.

У рамках цієї програми й був прийнятий згаданий вище додатковий закон на підтримку виробництва боєприпасів ще на €500 млн.

Проте в програмі є значні проблеми:

у EDIS визнається, що фінансові можливості ЄС обмежені, фінансування у сумі €1.5 млрд для промислового розвитку є недостатнім;
стратегія не вирішує питання спільного фінансування оборонної допомоги Україні та фінансової підтримки для малих і середніх підприємств у секторі оборони;
EDIS закликає до зменшення фрагментації європейського оборонного ринку, але не пропонує конкретних механізмів для досягнення цієї мети;
потребує підтримки з боку лідерів ЄС та значних зусиль для подолання національних інтересів і збільшення масштабів виробництва.

Тому можна констатувати, що країни Європи прокинулись, на жаль, тільки на третьому році повномасштабної війни. Проте досі їхніх зусиль не вистачає, аби вийти на рівні виробництва, які могли б допомогти забезпечити хоча б ЗСУ не те, що всі країни ЄС.

Хороша новина в тому, що це добре усвідомлюють. Нещодавня публікація Financial Times переконливо демонструє, що жодна країна Європи, включно з Великою Британією, не готова до справжньої війни і це неможливо легко виправити. Отже, проблема сформульована, залишилося лише її розв’язати.