Як Ізраїль вижив без США: уроки для України
Для багатьох різке перетворення адміністрації Сполучених Штатів з союзника на опонента України під час замороження допомоги та надання розвідданих стало шоком. Але в історії Штатів були й кардинальніші розвороти.
Ізраїль зараз головний союзник США на Близькому Сході, проте колись американці йому не просто не допомагали, а намагалися топити накладанням збройового ембарго та іншими санкціями.
The Page поговорив з Ігалем Левіним, військовим експертом і офіцером сухопутних військ Армії оборони Ізраїлю в запасі, про історичні аналогії та спитав, що в такий ситуації може зробити Україна.
Чого Україна може навчитись в Ізраїлю
Можливо, вперше Україна реально відчула себе бодай трохи в становищі Ізраїлю під час перших 20 років його боротьби, коли США показали, що насправді вони переслідують власні інтереси. Але при цьому ми маємо Європу. Все не так погано?
Ізраїль у 50-х роках був майже повністю ізольований, мав менше 1 млн населення, не мав підтримки ззовні та змушений був усе купувати самостійно.
Американці тоді буквально хотіли, щоб Ізраїль програв – це було неофіційно озвучено в ті роки. Навіщо погіршувати відносини з арабами, гратися з цінами на нафту заради якоїсь крихітної держави?
Але після десятиліть спостереження США змінили свою політику й вирішили вкладатися в Ізраїль.
Зараз США, схоже, вирішили провести з Україною подібну шокову терапію: повністю залишити її у відкритому морі та подивитися, чи виживе вона без їхньої допомоги. Якщо Україна не потоне, наступна адміністрація або через одну, ймовірно, знову зробить ставку на Київ.
Бронемашини ЦАХАЛ прямують на зустріч з єгипетською армією під час операції «Хорев» у грудні 1948 року. Фото: Національна фотоколекція Держави Ізраїль
Чому США спочатку так не любили Ізраїль?
Було очевидно, що десятки мільйонів арабів знищать менше мільйона євреїв, які не мали ані армії, ані зброї. Це була та сама реальна політика.
Тобто будь-кому в 1947 році було зрозуміло: з одного боку єгипетська армія, сирійська армія, літаки, танки тощо, а з іншого – ізраїльські «кібуцники», у яких лише легка стрілецька зброя, без артилерії, без танків, без нічого. Було очевидно, що вони програють.
Який сенс злити арабів, у яких є нафта? Навпаки, треба було допомогти задушити Ізраїль, тому американці наклали ембарго на постачання зброї саме Ізраїлю, щоб його якомога швидше придушити. Але Ізраїль не задушили. Вижив.
В інтересах Єворопи надати гроші ОПК України (відео)
Що робив Ізраїль, аби вистояти
Яку стратегію використовував Ізраїль?
Чорні ринки, закупівлі, трофеї, налагодження власного виробництва зброї, яке було гіршим, але його було багато. Було ухвалено безліч рішень і заходів.
Закуповували що завгодно на чорних ринках. Наприклад, «Шермани» (американський M4 Sherman 1942 року) – штурмові танки, які на час Другої світової вже застаріли, їхні противники знищували їх, як горіхи на полі бою. Але іншого просто не було, доводилося воювати на «Шерманах». У 50-х роках це був основний танк. Вони залишалися в бою аж до 1973 року.
Танки «Шерман» ізраїльської 8-ї бронетанкової бригади, 1948 рік. Перші танки закупили в Італії
Якщо з’являлася можливість щось купити – навіть старе, зношене, – одразу купували, бо було зрозуміло, що завтра такої можливості може не бути. Дуже важливим було залучення діаспори. Без євреїв, які жили у США, Європі тощо, це було б неможливо.
Передусім йшлося про залучення багатих євреїв, європейського капіталу. Але це не було миттєвим рішенням, що багаті євреї просто вирішили допомогти сіоністському руху в Ізраїлі. Ні, це була дуже тонка складна дипломатична робота.
Перші ізраїльські дипломати займалися саме налагодженням зв’язків із діаспорою, залученням коштів від неї. І не дрібних сум, а прямих інвестицій у закупівлю літаків, танків тощо.
До цього можна додати народження єврейського лобі в США. Наскільки воно було важливим?
Так, але не одразу. Знову ж таки, спочатку американці були проти Ізраїлю, причому дуже системно, фактично вороже налаштовані. Але до 70-х років поступово почало формуватися лобі.
Ця робота тривала десятки років і розбудовувалася дуже повільно. Причому це лобі завжди підтримувало гарні відносини як з демократами, так і з республіканцями, попри те, що республіканці сьогодні більш проізраїльські.
Президент-демократ Джо Байден забороняв певні поставки вже закупленого військового обладнання, але водночас офіційний Ізраїль висловлював подяку Байдену та демократам за їхню допомогу. Не треба ламати списи з однією з партій США.
Коли прем’єр Ізраїлю Нетаньягу приїжджав до США, він зустрічався з представниками обох палат Конгресу – і демократами, і республіканцями. Останні десятиліття взагалі незрозуміло, хто буде при владі: сьогодні Трамп, завтра хтось інший, все змінюється дуже швидко.
Як США почали підтримувати Ізраїль
Президент США Річард Ніксон, радник із нацбезпеки Генрі Кіссінджер і прем'єр Ізраїлю Голда Меїр під час зустрічі в Овальному кабінеті, 1973 рік. Фото: Вікі
Чому все змінилося саме в 70-х роках? Під час Війни Судного дня позиція США різко перевернулася, і почалася значна військова допомога. Але ж це не просто тому, що у президента Ніксона раптом з’явилася ідея: «Гаразд, тепер допомагатимемо Ізраїлю». Чому так сталося?
Це була не лише Війна Судного дня, а й ціла серія воєн до цього. Ізраїль воював сам і витягнув усі свої важкі війни без допомоги США.
Є цей міф, що Ізраїль — союзник США, Ізраїль нічого не зміг би без США і т. і. Союзниками вони стали лише у 1999 році. У найважчі для Ізраїлю часи він був один. Американці були ворогами. Але вони побачили, що Ізраїль б'ється і може бути надійною ставкою.
Американцям потрібні успішні, сильні держави по всьому світу, які щось виробляють, щось уміють. Це Японія, Тайвань, Південна Корея, Ізраїль. У них є спільний знаменник – високотехнологічне виробництво, потужна економіка, наука, інженерні кадри.
Але ці країни не стали такими відразу – це було повільне будівництво. Наприклад, у 50-х роках Південна Корея була відсталою диктатурою з рівнем життя гіршим, ніж у Північній Кореї. Люди тікали з Півдня на Північ. Тайвань перейшов до демократії тільки в 90-х. Ізраїль теж починав у пустелі, у кібуцах, практично з нульових умов.
Але треба розуміти головне: американський інтерес не в тому, щоб безумовно підтримувати ці країни. США можуть легко відмовитися від будь-кого. В Ізраїлі це добре розуміють, а зараз, на тлі подій з Україною, це розуміння лише посилилося. Американці не вічні. Трамп, навіть якщо він узурпує владу, все одно дуже старий, він піде. А наступний президент може бути антиізраїльським і просто кинути Ізраїль напризволяще.
Тому в Ізраїлі зараз дуже чітко усвідомлюють: дякуємо американцям, але ми не можемо на них покладатися вічно, треба розраховувати тільки на власні сили.
Але є ще й французи – вони молодці. Французький міністр оборони, коли коментував обмеження американської розвідки для України, прямо сказав: «Ми – суверенна країна». Вони мають власні літаки, власні види озброєнь.
Чи варто повторювати приклади Ізраїлю Україні
Ви підняли ще одну велику тему. Суверенітет, який не просто в тому, щоб ухвалювати рішення й висловлюватися на міжнародній арені, а суверенітет в засобах вирішення питань. Саме цим славиться Ізраїль. Ви б рекомендували бути максимально автономною Україні?
Загалом, завжди потрібно прагнути до повного суверенітету в плані національних збройних сил, можливостей, пов'язаних з цим – наука, інженерія, космос і так далі. Ізраїль – маленька, крихітна держава. Україна не маленька як держава, в Україні багато чого є. Зараз говорять про надра, ресурси. Ось чому всі говорять, що Україна як держава дає світові зерно, пшеницю і так далі? Стоп! А що якщо ресурси України почати правильно використовувати?
Навіть за найгірших сценаріїв, якщо населення в Україні зменшилось до 28–30 мільйонів, це все одно більше, ніж євреїв у всьому світі! І це без урахування діаспори. В Україні є величезний потенціал для розвитку. І Україна це робить.
Зараз ми бачимо лінійку українських дронів, з'являється виробництво власних артилерійських систем, цілком конкурентоспроможних, це про «Богдану» перш за все. Згідно з Офісом президента, українська балістика на підході, і це не буденні речі. Це все вимагає колосальних зусиль – розумових, інженерних, ресурсних. Тому, звісно, треба розвивати своє, національне, максимально інвестувати в це.
Чому Ізраїль – ідеальний союзник для Трампа (відео)
З іншого боку, Україна має Європу, яка, як вважається, набагато більше зацікавлена в українській та власній безпеці. Тобто в теорії ми можемо інтегруватись у виробництва країн ЄС, чи все ж треба розвивати тільки своє?
Я згоден з вами. Я б не розділяв це. Україна – це частина Європи. Інтереси Європи – це й інтереси України, а інтереси України – це інтереси Європи. І це не просто красиві слова. Європейці, звісно, це розуміють.
Те ж саме кажуть і голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, і голова дипломатії ЄС Кая Калос – нам потрібно «залити» Україну грошима, бо це наш спільний інтерес. Поки не забезпечите фінансування українських цілей, нічого не відбудеться. Тепер питання в тому, чи справді вони це зроблять. Бо сказано багато слів, а чи зможуть вони забезпечити реальну допомогу – це вже інше питання.
Чого чекати Україні від майбутнього та на що спиратися?
Протягом усього цього часу я говорив і повторював: війна буде тривати, вона не закінчиться. Доки росія існує в сучасному вигляді, вона вас не відпустить.
Війна буде продовжуватися. Тому потрібно розраховувати на власні сили, не сваритися між собою, а шукати те, що об'єднує, а не те, що роз’єднує. Всі політичні суперечки, потрясіння та розбіжності варто відкласти надовго. Головне – бути разом, триматися один за одного буквально.
Треба покладатися на свої національні збройні сили, на своїх інженерів, своїх учених, своїх економістів, своїх робітників, своїх учителів, свою націю. Тому що ніхто не буде помирати за Україну, ніхто не буде воювати за Україну, крім самих українців. Ніхто окрім самих українців не буде боротися за її свободу, незалежність і суверенітет.
Можна скільки завгодно говорити про гарні відносини Ізраїлю з Америкою, але коли Ізраїль переживав свої найстрашніші війни, за нього воювали, боролися і гинули виключно ізраїльтяни та євреї. Сьогодні Ізраїль – це високотехнологічна країна, з розвиненою економікою, з передовою наукою та сучасною зброєю. Люди вмирали і гинули, щоб ця країна вижила, щоб євреїв не скинули в море, як того хотіли арабські країни, і щоб Ізраїль став суверенною державою.