Як написати листа Байдену: інтерв’ю з Романом Шереметой про персональний бренд в умовах війни

Автор

Ірина Смирнова

Як використовувати особистий бренд під час війни — Роман Шеремета. Обкладинка Олександра Шатова

Репутація та довіра в умовах війни набувають більшої ваги. Як економіст Роман Шеремета використав свій особистий бренд для допомоги Україні, як написав листа Байдену та що зробив, щоб адресат його прочитав — цитати з інтерв’ю Шеремети з першого випуску курсу з персонального брендингу «Інсайдерські інсайти».

Як змінилися алгоритми довіри до лідерів думок після вторгнення росіян

Війна підвищила важливість репутації і довіри до світових лідерів. Під час війни будь-яке звернення автоматично будуть роздивлятися крізь велику лупу. Вторгнення для мене стало каталізатором, який розділив людей на адекватних і неадекватних, на гуманних і негуманних, на людей, які можуть критично думати і які не можуть.

Коли ти бачиш геноцид у масштабах часів нацистської Німеччини і як певні люди реагують на нього, це кардинально змінює твоє ставлення до цих людей. Наприклад, відомого економіста Джеффрі Сакса цитують більше, ніж мене, він був кандидатом на Нобелівську премію. Звичайно, після його поведінки сумніваюсь, що йому тепер хтось дасть Нобелівську премію. Бо він говорить, що росію спровокували чинити геноцид проти українського народу. Коли я почув це, репутація цієї людини в моїх очах і очах тисяч економістів, які за нею стежили, моментально впала.

Роман Шеремета про досягнення за рахунок персонального бренда під час війни

Лідерство — невід’ємна частина персонального бренда. Найкращий приклад лідерства — особистий. Я поїхав саме в Україну зі Сполучених Штатів після того, як 20 років жив у США. Сьогодні я у Києві, зараз сиджу в офісі на Подолі.

За допомогою персонального бренда я зміг відкрити American University Kyiv разом з нашою командою. Люди повірили в ідею, тому що був залучений частково мій персональний бренд, частково персональний бренд інших людей, наприклад, Курта Волкера. І в принципі університет будувався на особистостях.

Вдалося залучити дуже багато допомоги для України. Через нашу організацію — Українсько-американський дім (Ukrainian American House) — ми змогли зібрати більш ніж $10 млн допомогти. Ми були одні з перших, хто передали понад 10 тис. бронежилетів в Україну в перші тижні війни. Десятки тисяч турнікетів та інших речей ми передали саме за рахунок того, що люди вірили в те, що коли вони дадуть гроші для нашої організації, ми нічого собі не візьмемо і в нас все було дуже прозоро.

У мене був вихід на багатьох людей у США, яких я знав особисто — конгресмени, сенатори. Я написав листа президенту Байдену. Перший лист до нього не потрапив. А другий потрапив, тому що головний економіст Байдена — це моя колега, з якою я працюю вже десять років. Вона мала прямий доступ до президента кожен другий день. Тому я попросив її, щоб вона цього листа доставила до Байдена. Він отримав прохання, тому вони розглядали можливість допомоги.

Ми з людьми з мого нетворку написали сотні листів конгресменам, сенаторам. Через соціальні мережі я писав листи і казав: "Перешліть, будь ласка, цього листа, беріть це як за свій текст, просто змінюйте моє ім’я на своє. Перешліть це своєму губернатору, своєму конгресмену і своєму сенату. І таким чином, я впевнений, що тисячі листів пішли від нашої української сторони.

У чому різниця між американською та українською аудиторіями

Якщо порівнювати середньостатистичні типові портрети українця та американця, українець більш схильний до гуманітарної політики. Він буде схвально сприймати будь-які звернення про високі пенсії, про те, що держава має дбати про нас. Коли ти це будеш казати, більшість будуть за тебе тримати кулаки і тобі допомагати. В Америці на це будуть скептично дивитися. Вони більш лібертаріанські за своїми поглядами. На їхню думку, ти сам маєш подбати про себе, тобто до держави досить скептичне ставлення.

Якщо говорити про політичний спектр, є дуже цікава різниця. В Америці політика побудована на ідеології. Є дві ідеології — республіканська та демократична. Коли ти говориш про політичні питання, там зазвичай відразу йде розділення: чи ти підтримуєш носіння зброї, чи не підтримуєш, чи підтримуєш одностатеві шлюби, аборти тощо. В Україні питання постає так: ти підтримуєш Зеленського чи Порошенка? Мені стає соромно від цього питання, тому що це не політика, це не має бути особистісна справа. Вона має бути ідеологічною. Тобто чи я підтримую такі рішення, чи я підтримую інші рішення. Такий має бути дискурс.

Чиї персональні бренди репрезентують Україну зараз у світі, окрім президента

Зеленський відіграв свою роль на відмінно саме щодо брендування країни. І це буде записано в історії України.

Після президента, до речі, майже ніхто з політиків не виходить на якісь брендові речі: з ким би не спілкувався за кордоном, мало хто там знає про Шмигаля чи про Єрмака.

Кличко також бренд. Це людина, яка досягла світового результату. Разом з Володимиром вони мають дуже класний бренд та сприймаються дуже позитивно, навіть деколи краще, ніж Зеленський.

Дуже класний бренд — ЗСУ. Тут ми можемо почати із Залужного, але дуже багато є військових, які стали брендовими іменами. У них велика аудиторія. І я сам стежу за багатьма військовими у Twitter, тому що ЗСУ стали брендом. І в майбутньому нам потрібно це використати для розбудови України.