Досвід останнього десятиліття показує, що, на відміну від класичного методу «общипування гусака», розвинуті держави активно конкурують між собою у створенні податкового режиму, який був би максимально привабливим як для бізнесу, так і для особливо для заможних осіб. У бізнес-середовищі останніх називають high-net worth individuals (HNWIs) – особи з капіталом не менше $1 млн.
HNWIs є ласим шматочком для будь-якої держави, адже вони є найбільшими платниками податків з доходів фізичних осіб. Тому для заохочення заможних осіб та їхніх сімей до переїзду на постійне місце проживання (за загальним правилом податки сплачуєш там – де живеш) уряди різних держав застосовують режими, які включають значні податкові преференції для заможних іммігрантів.
Логіка тут цілком зрозуміла, адже під час переїзду HNWIs купують нерухомість, переміщають свої капітали та власне витрачають кошти в новій державі, що має позитивний ефект для економіки. Не останнім джерелом надходжень для державного бюджету є й податки, які такі особи починають сплачувати у новій батьківщині.
Нон-доми та принцип remittance basis
Мабуть, одним з найбільш відомих є режим оподаткування недоміцильованих осіб (non-domiciled persons), або так званих «нон-домів», у Великій Британії, адже вже тривалий час Лондон залишається своєрідною Меккою для заможних іноземців зі всього світу. І недарма, але про це поговоримо далі…
Не заглиблюючись в тонкощі юридичної концепції «доміцилію», зазначимо, що він відрізняється від поняття класичного податкового резидентства та передбачає тісний зв'язок між особою та державою, в якій така особа народилася. Зміна доміцилію передбачає розірвання усіх зв'язків з країною, в якій особа народилася, і на практиці трапляється нечасто. Фактично, особа може бути податковим резидентом Великої Британії, але залишатися нон-домом.
Особливий режим оподаткування нон-домів полягає у тому, що такі особи можуть сплачувати податки лише з доходів, отриманих у Великій Британії, а також з тих закордонних доходів, які перераховуються у цю країну. Водночас доходи, які залишаються за кордоном, оподаткуванню не підлягають. Такий режим отримав назву – remittance basis і є широковідомим консультантам по всьому світу. Режим дозволяв нон-домам фактично сплачувати у Великій Британії лише щорічний збір у розмірі 30 або 60 тисяч фунтів стерлінгів залежно від того, скільки років вони є місцевими податковими резидентами.
Погодьтеся, досить сприятливий режим оподаткування для осіб, у яких ключовий бізнес та активи знаходяться за межами Туманного Альбіону, який до того ж надає можливість щовечора прогулюватись у Гайд-парку. Даний режим став настільки популярним, що, за даними британської податкової, у 2022 році його використовували близько 70 000 осіб та навіть дружина прем'єр-міністра Великої Британії Ріші Сунака – Акшата Мурті, що, за традицією, спричинило неабиякий політичний скандал. Водночас режим доволі активно критикувався з боку лейбористів, які називали його несправедливим по відношенню до місцевих HNWIs та обіцяли змінити у разі перемоги на виборах.
Goodbye non-doms?
Втім, нещодавно консервативний уряд Великій Британії прийняв рішення про поступове скасування особливого оподаткування нон-домів.
Аби розбавити діжку дьогтю ложкою меду, уряд Великій Британії передбачив низку пільг протягом перехідного періоду, зокрема зниження на 50% іноземного доходу, що підлягає оподаткуванню у 2025-26 роках, для нон-домів, які більше не зможуть скористатися пільговим режимом; у 2025-26 та 2026-27 роках нон-доми зможуть оподатковувати іноземні доходи та прибутки, що виникли до 6 квітня 2025 року, за ставкою 12% (і це коли стандартна ставка оподаткування може досягати 45%).
Які альтернативи?
Сьогодні в світі існує чимало країн, які пропонують схожий режим оподаткування нон-домів. Після рішення уряду Великій Британії про згортання програми пільгового оподаткування нон-домів Bloomberg опублікував топ-5 країн, на які варто звернути увагу заможнім особам для потенційного переїзду, а саме:
- Антиґуа і Барбуда;
- ОАЕ;
- Сінгапур;
- Монако;
- Італія.
Мабуть, якщо брати до уваги географічне розташування, комфортний клімат та вартість життя, серед цих країн найбільш привабливим варіантом для переїзду серед українців залишається Італія, яка сьогодні пропонує один з найсприятливіших режимів оподаткування для нон-домів.
Усі доходи та прибутки, які отримують заможні іммігранти з іноземних джерел, оподатковуються за фіксованою ставкою 100 000 євро на рік, плюс 25 000 євро на рік за кожного наступного члена сім'ї. Така ставка передбачена на період до 15 років.
Звучить доволі привабливо, особливо зважаючи, що стандартна ставка податку на доходи фізичних осіб в Італії може досягати 43%. Додатковою «вишенькою на торті» є те, що новоспечені італійські резиденти звільняються від розкриття інформації про свої активи, що знаходяться за межами Італії.
Однією з основних вимог режиму є те, що особа не має бути податковим резидентом Італії принаймні дев’ять з 10 попередніх років. Період розгляду заявки на застосування режиму оподаткування нон-домів італійськими податковими органами займає близько трьох місяців.
Враховуючи те, що зміни оподаткування нон-домів у Великій Британії запрацюють вже з квітня наступного року, а процедура набуття податкового резидентства Італії може зайняти певний час, заможнім українцям у Лондоні варто замислитися над питанням податкового планування на наступні роки і, можливо, подивитися в бік пагорбів Тоскани або Амальфітанського узбережжя.
Автори: Дмитро Рябікін, радник Sayenko Kharenko, Дмитро Заячківський, юрист Sayenko Kharenko
