Вердикт по «бондах Януковича» та загроза економічного придушення України

засновник інвестиційної компанії FinPoint

15 березня у Верховному Суді Великої Британії вирішать, чи має Україна заплатити три мільярди доларів по так званих «бондах Януковича». Про це пише на своїй сторінці в Facebook засновник інвестиційної компанії FinPoint Сергій Будкін. Нижче з дозволу автора публікуємо його думки на цю тему.

Завтра буде Judgment Day. І він буде стосуватися телепня великого росту та розміру з акуратною зачіскою, який розмовляє трохи неприродньо, але не Термінатора Шварцнеггера, а Януковича.

Згідно з оприлюдненою інформацією, завтра буде judgment day у Верховному Суді Великої Британії, коли суд нарешті винесе свій вердикт відносно того, чи має Україна заплатити 3 мільярди доларів по так званих «бондах Януковича». Це – бонди, які були випущені Україною в останні дні перебування Яника при владі, коли в казні держави завдяки «крєпкім хазяйствєннікам» вже не лишилося грошей навіть на заробітну плату держслужбовцям і на обслуговування запозичень. Вони були повністю викуплені росією в рамках приватного розміщення і ніколи не мали обігу на вільному ринку. В 2014-2015 році Україна заплатила по цих бондах 233 мільйони доларів відсотків, але при настанні дати погашення в 2015 році не здійснила виплати по ним.

Це взагалі дуже цікава історія того, що англійською мовою називається weaponization of finance, тобто коли міжнародне фінансування перетворюється на метод примушення одних країн іншими, і цей приклад буде наводитися дуже часто поруч з кредитами, які Китай в рамках своєї програми Belt and Road Initiative надав Шрі-Ланці, і які Шрі-Ланка не могла виплатити ні при яких розумних припущеннях, і тому розрахувалася з Китаєм правами володіння стратегічним портом на Цейлоні.

Драматичні повороти сюжету з бондами Януковича

Суд в Британії розглядає кейс бондів Януковича з 2016 року і за результатами розгляду можна було б знімати юридичний серіал на кшталт The Suites, бо повороти сюжету там дуже драматичні. Україна спочатку програвала, потім в апеляції змогла добитися перегляду справи у Верховному Суді, але все одно оцінки тих юристів, з ким я розмовляв в той час (2020-2021 роки) були доволі песимістичні.

Справа в тому, що те, як росія надала ці гроші Україні, було дуже добре продуманим кроком. Ринок євробондів дуже великий, на ньому є свої правила, і світова фінансова спільнота дуже негативно ставиться до того, коли якась країна вирішує не платити по своїх бондах. Це звичайно є дефолтом і нікому не хочеться бути в компанії тих небагатьох країн (як Аргентина, Венесуела або Куба), які допускали дефолти по своїх бондах – це звичайно стигма, яка надовго відлучає країни від ринків боргового фінансування і робить повернення на них зазвичай дорогим (звісно, відносно дорогим, бо іноді під час повернення країни на ринок ставки загалом настільки низькі, що навіть відносно дорогий бонд все одно з позиції сьогоднішнього дня може виглядати дешевим, але головним є неможливість більш-менш довгострокового повернення на ринок, коли країна має вишукувати якісь «криві» способи фінансування бюджетного дефіциту або просто друкувати гроші).

Україна в суді відстоювала позицію, що це було залучення коштів під політичним тиском (концепція odious debt) і тому вона не має зобов'язання повертати ці гроші росії приблизно також, як не має юридичної сили підпис під дарчою на авто, якщо його було зроблено під дулом пістолета. Але в 2020 і в 2021 році цей аргумент не виглядав куленепробивним, бо з точки зору великого світу ситуація у відносинах України і росії більш-менш вгамувалася, анексія Криму сприймалася багатьма як fait accompli, тому очікування, що буде створено прецедент в тому, що по євробондах можна не платити з такою аргументацією, були не дуже високими – все ж міжнародна фінансова система будувалася на фундаменті того, що політика не має втручатися в економіку, зобов'язання заплатити по боргах є майже абсолютним і ти можеш домовлятися про реструктуризацію чи відтермінування платежів (на що росія, як ви розумієте, не стала б погоджуватися), але просто взяти і не заплатити не можеш, якіми б не були політичні міркування.

Я не юрист, тим більше не експерт в англійському праві, тому я можу тільки переказувати те, що я чув від тих, хто був наближений до цього процесу зі сторони України в той час і фахово брав у ньому участь. Наприкінець 2021 року була індикація того, що Верховний Суд в Британії має винести рішення приблизно в березні-квітні 2022. При цьому індикація була така, що суд вирішить, що контракт порушувати не можна, навіть якщо був політичний тиск на одну з сторін під час його укладення, і десь в 2022 році Україні за рішенням британського Верховного Суду треба буде сплатити 3 мільярди доларів та накопичені відсотки за ними. З політичної точки зору це було б самогубство для влади, бо вона постала б перед дилемою – заплатити і понести величезні втрати внутрішнього політичного капіталу (а на той час, як всі пам’ятають, рейтинг Зеленського майже зрівнявся з рейтингом Порошенка), або не заплатити і понести величезні втрати зовнішнього політичного капіталу, бо могло б означати не тільки дефолт за іншими зобов’язаннями України по міжнародних запозиченнях, але й ізолювання України від міжнародних ринків капіталу на досить довгий час.

В той же час це дало б росії величезну інформаційну і фінансову зброю – тільки уявіть собі, що у росії є підтверджений Верховним Судом Британії борг України і вона має змогу (і право) накладати стягнення на активи України по всьому світові, включаючи перш за все ту ж Британію, ЄС та США.

росія мала реальний шанс на справжнє економічне придушення України

Колись, коли я буду на пенсії і буду писати книги, я напишу про те, проблемою якого масштабу це могло бути для України, якщо б тоді суд став на сторону росії, бо деякі з найбільш песимістичних сценаріїв розвитку подій були зовсім інфернальними для держави.

Зараз невідомо, як закінчиться judgment day і яким буде рішення суду, але той факт, що рішення того року не було винесено, надає мені оптимізму, що суд вигляне у вікно, прочитає перші шпальти британських газет і прийме рішення на користь України, дослухавшись до аргументів, які нам всім зараз здаються самоочевидними – що аргумент про тиск росії на Україну не є чимось надуманим і що Україна має бути звільнена від цього зобов’язання повністю. Але я пишу все це, аби сказати, що це є ще одним прикладом самовпевненої віри клт рсн в те, що Україна впаде і що Захід буде сидіти і дивитися на це.

Справа в тому, що мене не відпускає думка про те, що російська пихатість та самовпевненість зіграли величезну роль в плануванні росією нападу на Україну навіть на фінансовому фронті. Бо я приблизно в той самий час був в середині ще однієї ситуації, в якій Україна мала ненульовий шанс програти росії в міжнародному арбітражу 2.7 мільярда доларів і дуже багато зусиль прикладалося для того, аби це не сталося (і вже не станеться, чому я і можу спати з чистим сумлінням), і в якийсь момент в грудні 21-го року мені стало моторошно, коли я зрозумів, що в 2022 році Україна може опинитися в абсолютно програшній ситуації, коли у північного сусіда є право міжнародного стягнення з держави 3 млрд по бондах Януковича, ще одного стягнення на 300 мільйонів і перспективи програшу ще майже трьох мільярдів протягом року-двох.

Пишуть, що Набіуліна та Сілуанов (голова Центробанку та міністр фінансів росії відповідно) показали себе, на жаль, професіоналами найвищого гатунку, завдяки чому економіка росії виявилася набагато стійкішою до санкцій, ніж очікувалося. В цьому випадку вони могли довести ситуацію до справжнього casus belli, бо прецедентів використання збройних сил для того, аби спонукати іншу країну заплатити борги, в світовій історії (навіть в новій історії) дуже багато – є навіть термін «дипломатія канонерок», хоча після двадцятих років минулого сторіччя таких прикладів майже немає. І я не певен, якою була б реакція Заходу, коли б війні передували публічні спроби росії стягнути з України три мільярди, про Україну всі газети писали б як про боржника, який не хоче віддавати борги, а міжнародні державні розрахунки були б під загрозою арешту та конфіскації. Але сама по собі ситуація, коли росія мала реальний шанс на справжнє економічне придушення України, є, як на мене, моторошною і я дуже сподіваюсь, що завтра ввечері новини з Лондону будуть позитивними для України.

І так, якщо рішення буде на користь України, я дуже сподіваюся, що всім тим, хто був причетний до цієї перемоги, виплатять великі премії. Навіть тим, хто зараз вже не працює в державних органах.