Угода про надра: що насправді підписали Україна та США 30 квітня

Автор

Артур Гмиря

Україна та США підписали угоду про копалини на міжурядовому рівні 30 квітня. Проте після безпосереднього підписання постало набагато більше питань, ніж з’явилося відповідей.

Усі деталі договору досі не знає навіть більшість депутатів Верховної Ради. Адже вони містяться в іншому документі – «Угоді про обмежене партнерство», що має розкрити всі деталі роботи механізмів проєкту.

Наразі Сторони домовилися про створення спільного Інвестиційного фонду реконструкції, який спрямовуватиме міжнародні капіталовкладення у ключові галузі, зокрема, в енергетику, видобувну промисловість та інфраструктуру. Внеском США можуть бути зокрема й нові постачання зброї для ЗСУ.

з’ясовує, який документ сторони підписали 30 квітня та які подальші дії очікуються від уряду і Верховної Ради для просування угоди про надра.

Що вже відомо про угоду про надра між США та Україною

Наразі українська та американська сторони підписали лише рамкову угоду про створення спільного Інвестиційного фонду реконструкції, але її текст не містить жодних деталей щодо роботи цієї структури.

Описати точні механізми та права сторін має «Угода про обмежене партнерство», текст якої ще не бачили депутати Верховної Ради України. А ратифікації підлягає лмше перша рамкова угода, що обов’язково має зробити тільки Верховна Рада.

«Уряд Сполучених Штатів Америки підтверджує, що він вжив необхідних заходів, щоб дозволити відповідним структурам США виконувати та реалізовувати цю Угоду…», – зазначається в тексті договору.

Тому з боку США ратифікація Конгресом не є обов’язковою, оскільки виконавча гілка влади, зокрема відповідні агентства, має повноваження реалізовувати положення цієї угоди без формального схвалення Конгресом.

Головні положення угоди про спільний Інвестиційний фонд реконструкції

Міністр економіки України Юлія Свириденко і міністр фінансів США Скотт Бессент під час підписання угоди з двома її копіями. Фото: Юлія Свириденко

Загалом українській делегації вдалося переконати США відмовитися від усіх «здирницьких» забаганок. Дональд Трамп зняв свої попередні вимоги щодо сплати вигаданого «боргу». У документі також чітко прописані гарантії, що угода не перешкоджатиме євроінтеграції України. Крім того, з тексту вилучили всі формулювання, які могли б послабити контроль України над використанням власних надр.

У рамках спільного фонду США представлятиме «Корпорація з фінансування міжнародного розвитку», а Україну – «Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства». Фонд має стати центральним механізмом співпраці США та України в ході післявоєнної відбудови та економічної співпраці. Щодо головних положень відомо наступне:

усі природні ресурси залишаються власністю України. Держава самостійно вирішує, що і де видобувати;
інвестиційний фонд створюється без переваги жодної зі сторін (50/50), рішення ухвалюються спільно;
угода не передбачає кредитів чи боргових зобов’язань за минулу допомогу від США, а державні компанії (як-от «Енергоатом» і «Укрнафта») залишаються у власності України;
фонд поповнюється з «ліцензій або спеціальних дозволів, які були видані до дати набуття чинності Угодою про обмежене партнерство, але вони ще не експлуатувалися в промислових цілях станом на цю дату». Американці залучатимуть до фонду нові кошти та технології. Доходи Фонду не оподатковуватимуться ані в Україні, ані в США;
угода не суперечить Конституції та не змінює проєвропейський курс України, для її запуску потрібні мінімальні зміни до законодавства.

Важливо, що уряд США бере на себе зобов’язання довгострокової підтримки: кожне нове фінансування проходитиме через внутрішні процедури фонду.

Цікаву деталь помітив нардеп від «Голосу» Ярослав Железняк. Якщо міністерка економіки Свириденко пише, що «Фонд наповнюватиметься доходами виключно з НОВИХ ліцензій», то Железняк вказує на текст угоди, де написано: «…ліцензії або спеціальні дозволи були видані до дати набуття чинності Угодою про обмежене партнерство, але вони ще не експлуатувалися в промислових цілях станом на цю дату».

«Тобто це вже не лише про «нові» ліцензії. Йдеться й про ті, які вже видані, але ще не використовуються. Серед таких – і ліцензії, які мають, наприклад, «Нафтогаз», «Укрнафта», а також деякі олігархічні структури. Тому так і важливо побачити одразу весь пакет документів, зокрема другу Угоду про обмежене партнерство», – зазначив Железняк.

Інша «Терра інкогніта» – напрями витрати грошей. На сторінках рамкової угоди про це не згадується. Відповідні деталі мають стати відомими лише з технічних документів.

Що чекає на угоду про надра далі

Міністр економіки України Юлія Свириденко і міністр фінансів США Скотт Бессент зі своїми командами 30 квітня у Вашингтоні

Верховна Рада має ратифікувати угоду про створення спільного Інвестиційного фонду реконструкції. Скоріш за все, це відбудеться 8 травня. Принаймні про це свідчить поспіх, з яким Кабмін вніс текст ратифікації в Раду о 23:59 1 травня, щоб його можна було поставити на голосування за сім днів, тобто вже восьмого. Іншими вірогідними датами голосування є 13-15 травня.

Проте на цьому пригоди навколо угоди про надра не закінчуються. Головними її частинами є ще невідомі дві «технічні угоди», в яких будуть детально і формально розписані всі механізми роботи фонду. Однією з них має бути «Угода про обмежене партнерство». Проте жодний із цих документів, за словами прем’єра Шмигаля, вже не буде затверджуватись парламентом, бо вони «мають імплементаційний характер і не потребують голосування».

Загалом угода має бути безстроковою, але через 10 років сторони можуть порушити питання про зупинку угоди або перерозподіл прибутків в її рамках.

Відповідно до інсайдів Ярослава Железняка, інші дві угоди вже перебувають на столі уряду України і будуть представлені Верховній Раді наступного тижня. Своєю чергою, американська сторона фактично вважає договір готовим.

Надалі для впровадження угоди доведеться змінити щонайменше кілька законів у Бюджетному та Податковому законодавстві України. Це буде черговою задачею Верховної Ради.

Як на підписання документа відреагувало суспільство

Критики влади підкреслюють, що, за їхніми даними, угода фактично відповідає тексту, який Володимир Зеленський і Дональд Трамп мали підписати 28 лютого 2025-го. Проте тоді президент України заговорив про потребу надання гарантій безпеки, через що сталася сварка в Овальному кабінеті.

Проте нинішня угода також не передбачає жодних гарантій безпеки. А критики в цьому контексті згадують про зупинку постачання зброї від США та інші проблеми, які сталися внаслідок конфлікту 28 лютого і поставили під ризик успіх ЗСУ та життя військових.

Більш стримана опозиція бачить в цьому «норм угоду», де немає ані зради, ані перемоги, і треба дивитися на те, як розвиватимуться події далі.

Більш оптимістично налаштовані експерти вважають, що наразі угода відкриє для України можливості нової військової допомоги від США або принаймні відкриває шлях для закупівлі зброї. До того ж партнерство з американцями може стати позитивним сигналом для інших інвесторів, що вкладати в Україну безпечно і перспективно.