8 серпня 2024 10:22

Політика

Відео

Чому напад Китаю на Тайвань залежить від ЗСУ

Автор

Артур Гмиря

Від початку повномасштабного вторгнення Тайвань надав Україні гуманітарну підтримку обсягом у $110 млн. Перший літак з гуманітаркою вилетів до нас звідти вже 26 лютого 2022 року.

Тайванці добре розуміють, що розвиток ситуації в Україні є ключовим фактором можливого нападу Китаю на острів. Тому наша перемога для них архіважлива. Але Україна досі не має жодних дипломатичних відносин із Тайванем, попри їхнє бажання.

поспілкувався з Марією Макарович, представницею східноазійського офісу «Ліберально-демократичної ліги України» на Тайвані, яка прожила там більше року й зустрічалась із головою МЗС та іншими представниками країни.

Вона розповідає, чи бояться тайванці китайського вторгнення і як сприймають війну росії проти України.

«Україна – сьогодні, Східна Азія – завтра»

Як на Тайвані відчувають війну росії проти України наразі?

У Тайвані із самого початку повномасштабного вторгнення дуже активізувалася підтримка України. Вже 26 лютого 2022 року вилетів перший літак з гуманітарною допомогою до України. Тобто реакція була швидша за деяких інших наших партнерів.

Я була на офіційних заходах у Тайбеї (столиці Тайваню) і на деяких у Європі. Зазвичай промови високопоставлених представників Тайваню містять у собі декілька або багато тез про Україну і про важливість нашої підтримки.

Вони розуміють, що перемога України у війні не гарантуватиме, але підвищить рівень їхньої безпеки. Бо ми бачимо, як синхронізуються авторитарні режими: Китай, росія, КНДР, Іран.

Тобто на Тайвані добре розуміють тезу прем’єра Японії Фуміо Кішиди: «Україна сьогодні може стати Східною Азією завтра»?

Так. Наприклад, попередній міністр закордонних справ Джозеф У в Тайвані також повторював цю фразу. Вони часто говорять про те, що Україна – сьогодні, Тайвань – завтра.

Чим займаються українці на Тайвані для допомоги Україні

Чому Україна не має жодних офіційних контактів із Тайванем

Здається, за останні два роки з представників України на Тайвані були лише кілька депутатів. На цьому все?

Так, це була Кіра Рудик. Ми розуміємо, що цього недостатньо, проте це наш максимум за довгий час. У Тайвані вже протягом 2,5 року активно намагаються якось достукатися до України. Вони допомагають через партнерів в Європі, через треті країни, особливо Литву та Чехію. Останні разом із Тайванем організовують проєкти з відбудови, закупівлі необхідного обладнання для підтримки енергетичної системи України.

Увесь цей час Тайвань намагається отримати якийсь фідбек від наших державних органів, але його немає на офіційному рівні, і це певним чином ненормально. Більше того, така позиція впливає на сприйняття українців. А співпраця з Тайванем для нас може бути дуже вигідною, особливо в рамках відбудови.

Наприклад, на другу річницю повномасштабного вторгнення президент висловив подяку, де були перераховані всі країни, які надали Україні допомогу за цей час. Там не було Тайваню, але був Китай, який жодної допомоги Україні не надавав.

Фото Марії Макарович із інавгурації нового президента Тайваню Лаю Цінде

Україна – Тайвань – КНР: як лавірувати в цьому трикутнику

А чи можемо ми покращити наші відносини з Тайванем, не роздратувавши Китай?

Треба розуміти, що для Тайваню інвестиції в інші країни – це не тільки можливість диверсифікувати свої потужності або розвинути свою торгівельну мережу, але й політичний момент.

Вхід в Україну буде для них великою політичною подією, бо статистично прокитайська країна, яка дуже активно співпрацювала з Китаєм і досі співпрацює, відкриває торгівельні двері для Тайваню. Це абсолютно реальна можливість без порушення жодних принципів одного Китаю.

Ба більше, ми не синхронізовано діємо в цьому питанні з нашими партнерами. Коли європейці та американці останніми роками зменшують вплив Китаю на їхні країни в торговельному розрізі, розробляють нові санкції, говорять про нові обмеження, водночас ми бачимо безмежні перспективи співпраці з Китаєм.

Чому в Україні досі немає представництва Тайваню, попри всі можливі переваги для нашої держави?

Майже всі європейські країни мають так звані офіси Тайваню. Це не офіційні посольства, але близькі за функціями установи. Але коли кілька років тому Литва вирішила перейменувати Тайбейський офіс на Тайванський, Китай ввів шалені санкції проти литовських продуктів, що спричинило великі втрати бюджету. Я думаю, це й лякає українську сторону.

Тобто, Китай використовує як публічний, так і прихований шантаж. З урахуванням того, що ми не можемо дозволити такий ризик для нашої економіки зараз, це є стримуючим фактором. Також є бажання нашої сторони стримати поставки певних засобів до росії з боку Китаю

Але два з половиною роки війни ми нічого не робили в напрямі співпраці з Тайванем. Водночас КНР тільки поглиблювала співпрацю з рф.

Перспективи відкриття такого офісу в Україні найближчим часом я не бачу. Для цього потрібна велика політична воля, якої у нас на державному рівні поки немає.

Є приклад Тайванської ради розвитку зовнішньої торгівлі, яка існує в Україні, в Києві, і активно розвиває бізнес-співпрацю. Я була свідком того, як наші представники бізнесу їздили до Тайваню і спілкувалися з тайванськими інвесторами та стейкхолдерами щодо потенційних шляхів розвитку відносин.

Наша команда намагається хоча б інформувати, як можна співпрацювати з Тайванем. І я сподіваюся, що ми все ж таки зможемо досягнути якогось результату. Бажано, у довгостроковій перспективі домогтися відкриття економічно-культурного офісу.

Зустріч представників Ліберально-демократичної ліги України з головою МЗС Тайваню Джозефом У

Як ви сприймаєте відносини України та Китаю? Бо в українському суспільстві є протилежні погляди на КНР. Голова правління Української асоціації китаєзнавців Віта Голод бачать можливість домовитись із КНР, але Антон Ганоцький, аналітик AdAstra, не бачить жодної можливості змін в союзі Китаю та росії.

Я підтримую другу позицію, що Китай не змінить своє бачення і поведінку. Бо Китай бере безпосередню участь у війні через підтримку росії в наступних напрямах:

економічному;
засобами подвійного призначення;
уникненні санкцій (закупівлі необхідного для рф, допоки на КНР не накладуть санкції за це);
політичному (мирний план КНР, що пропонує заморозити війну);
інформаційному (держпропаганді з російськими наративами).

Тобто за 2,5 року навіть натяку немає на зміни китайської позиції. В Україні є Інститут Конфуція (мережа закордонних навчальних закладів КНР, яка подає інформацію та виховує учнів згідно з чинною позицією партії. – ). Не всі, але достатня кількість експертів з цим бекграундом можуть свідомо або ні відтворювати інформацію, яка відповідає китайським поглядам, адже їх цього вчили.

Наприкінці липня 2024-го голова МЗС Дмитро Кулеба їздив до Китаю. Що сталося після? Китай ввів додаткові обмеження на поставки запчастин для дронів. Мабуть, така іронія?

КНР дуже важливо тримати свою репутацію як нейтральної країни. Тому щоразу, коли ми чуємо якусь заяву Китаю, дуже складно трактувати її буквально, бо це не відповідає дійсності.

Мені здається, що це також є певною частиною цієї підтримки нейтрального статусу, коли і запрошуємо представників України, і паралельно також працюємо з представниками росії на найвищому рівні. Більше того, Дмитра Кулебу приймали не в Пекіні, а у різних містах КНР. Крок символічний, але важливий.

Коли ми спілкувалися з Антоном Ганоцьким, він сказав, що ідеальна Україна для Китаю – це маріонетка росії з Медведчуком чи Януковичем на чолі. Ви би погодились з такою тезою?

Швидше так, тому що треба розуміти, що для Китаю невигідна перемога України у цій війні.

Коли росія здійснила повномасштабний наступ, дуже багато країн мали реагувати швидко. Це було болісно для їхніх економік і населення, тобто для настроїв виборців, що вдарило по людях, які впроваджують зміни, decision makers.

Тому зараз вони працюють з Китаєм на випередження, як на мене, не достатньо швидко, але потроху. Перемога України спричинить реакцію, коли вся увага світової демократичної спільноти буде зосереджена на Китаї. Це буде прецедент, коли менша країна за допомогою партнерів перемогла більшу, що може віддалити або перекреслити бажання КНР захопити Тайвань.

«Тайванське ОПЗЖ», як вони просувають возз'єднання з КНР (відео)

Напад Китаю на Тайвань: очікування, підготовка та реакція США

Вид на Тайбей – столицю Тайваню

Чи сприймає Тайвань загрозу від Китаю не як далеку вірогідність, а цілком можливу реальність?

Залежить від верстви населення. Працівники уряду дійсно працюють над залученням партнерів до потенційної підтримки, над розвитком свого військово-промислового комплексу, удосконаленням армії, черпають український досвід війни.

Незважаючи на велику технологічність Тайваню, все ж таки виробництво дронів у них дуже незначне, але вони зараз над цим працюють. Проте вони давно мають літаки F-16 (із 1997 року, наразі близько 200).

Тайванське суспільство не готове до війни?

В місцевому суспільстві досі побутує думка, що Китай не може напасти, бо вони таким чином дуже зіпсують свою репутацію і економіку, адже можуть зруйнувати важливі для них активи в Тайвані, наприклад, фабрики з виготовлення чипів.

У суспільства набагато нижча підготовка, ніж була в українців на початку 2024-го. Наприклад, у них є цивільна підготовка до, як вони називають, подолання наслідків природних катаклізмів. Тобто тут навіть формулювання трохи інші. І все одно, це приватна ініціатива.

Держава працює з армією, яка є маленькою і потребуватиме допомоги від цивільних. Також якщо ти цивільний на Тайвані, ти не можеш взагалі жодним чином навчитися стріляти, бо просто не маєш такого дозволу. Немає на Тайвані й жодного аналогу територіальної оборони, яка так вдало показала себе на початку повномасштабного вторгнення в Україні.

Нещодавно Сі Цзіньпін став говорити про можливість возз’єднання острова з КНР не тільки мирном шляхом, але й через застосування сили. Чи безповоротним є напад Китаю на Тайвань, на вашу думку?

Я думаю, його мета за час власного життя – досягнути окупації Тайваню або мирним шляхом, або все ж таки військовим.

США – Тайвань: підтримка буде

Візит Ненсі Пелосі на Тайвань 2 серпня 2022 року. Пелосі тоді сказала, що її візит є ознакою непохитної відданості США підтримці демократії Тайваню.

Чи сподівається Тайвань на допомогу США у разі вторгнення КНР?

Надії на допомогу США в Тайвані дуже великі, і насправді США активно там присутні: допомагають розвивати ВПК, армію, економіку. Але вже зараз Тайвань активно займається перенесенням виробництва на випадок якоїсь критичної ситуації.

Рівень підтримки США Тайваню, я думаю, можна прослідкувати у єднанні різних політичних сил США навколо підтримки Тайваню. Наприклад, під час окремого голосування за частини пакету, де Україні виділили $60 млрд, за підтримку Тайваню проголосувала більшість, зокрема, республіканців, які статистично голосували менше за підтримку України.

Ще у 2022 році були підрахунки потенційних втрат для США за умови окупації Тайваню, і потенційна втрата острова буде дуже болючою як для всієї світової економіки, так і США.

Співпраця в бізнесі та гуманітарна допомога між Тайванем і Україною

У брошурі від «Ліберально-демократичної ліги України», що випустили наприкінці липня, ви торкалися можливих сфер співпраці українського та тайванського бізнесу. Чи є у цій сфері конкретні кейси?

Наприклад, у Тайвані дуже розвинена агропромисловість, яка заснована на сучасних автоматизованих підходах вирощування збіжжя. Для нас це було б актуально, оскільки у нас багато людей виїхало, площа зменшилася, а частина її стала небезпечною.

Втрата машини і втрата людини – це абсолютно різні втрати за значущістю. Підходи Тайваню засновані часто і на використанні ШІ, дронів, і на інших високоякісних сучасних машинних підходах.

Також у Тайвані неймовірно розвинена сфера виробництва медичних приладів. Прямо зараз волонтери закуповують для лікарень прилади, деякі з яких є тільки в Тайвані.

Також Тайвань дуже активно фінансує технологічні стартапи в країнах Європи і, зокрема, Східної Європи, використовуючи свій досвід у цьому секторі.

Якщо ми не маємо жодних дипвідносин, як Тайваню взагалі вдається заходити в проєкти місцевих громад, як це, наприклад, було із відновленням дитячого садочка в Ірпені?

Тільки через європейських партнерів, бо, знову ж таки, Тайваню неможливо, станом на зараз, зв'язатися напряму з офіційними державними особами України. Переважно всі проєкти є трьохсторонніми, тобто це Тайвань, європейський партнер, Литва, як у прикладі з садочком в Ірпені, і вже отримувач – Україна.

Але через таку структуру, проєкти не включають активну українську позицію, бо Тайвань буквально надає допомогу Чехії, а Чехія – вже Україні. Тобто справи про нас вирішуються з мінімальним залученням нашої думки, наших потреб та інших питань, які важливі в цьому процесі.

Також коли залучаєш більше сторін, ти подовжуєш таким чином час надання цієї допомоги. Треба вирішувати бюрократичні моменти не тільки в Україні і в Тайвані, а й в умовній Чехії.

Якщо у нас буде пряма співпраця з Тайванем через офіс, ми будемо мати більше можливостей впливати на певні рішення, консультуватися, змінювати напрямки роботи залежно від того, що актуально для цієї конкретної громади.