Як президентство Трампа вплине на війну та світ
Увесь 2024 рік частина світової спільноти говорила про можливу руйнацію ліберального світового порядку за обрання Дональда Трампа. Європейські країни боялися, що політика «Америка понад усе» залишить їх наодинці із загрозами. В Україні багато хто побоювався, що Вашингтон зменшить підтримку та схилить Київ до невигідного миру з росією.
Проте світові експерти в міжнародній політиці приймають серйозно загрози, що несе Дональд Трамп, але не говорять про кінець світу. З ним можна і потрібно співпрацювати, а країни Азії вже давно це вміють.
The Page переповідає їхні думки про те, що зміниться із другим пришестям Трампа у Білий дім і що його повернення може означати для Європи та зокрема України, яка все ще залежить від американської підтримки.
Хто найбільше боїться політики Трампа
Білахарі Каусікан, колишній постійний секретар МЗС Сінгапуру, пояснив, чому партнери і друзі США в Азії сприймають повернення Трампа більш спокійно, ніж європейці.
«Регіон вже давно будує відносини з Вашингтоном на основі спільних інтересів, а не спільних цінностей. Такий підхід добре вписується в трансакційну зовнішню політику Трампа, оскільки передбачає збалансування взаємної вигоди, а не підтримку ліберального міжнародного порядку», – пише Каусікан.
Можливо, підхід Дональда Трампа до Європи взагалі будуватиметься на вже існуючій формі співпраці у Східній Азії. Ще влітку 1969-го президент Ніксон запровадив так звану «доктрину Ніксона»: «США заохочуватимуть і мають право очікувати, що (військова оборона) буде здійснюватися самими азійськими країнами, а відповідальність за неї нестимуть самі азійські країни».
Це означало, що США забезпечать ядерну парасольку, а також військову присутність за рахунок військових баз в регіоні, але країни Східної Азії повинні будуть самі забезпечувати власну безпеку – більше жодних в’єтнамів.
Чому Європа може навчитись у Азії
Колишній прем'єр Японії Сіндзо Абе та Дональд Трамп на гольфі у травні 2019 року. Японця ставил у приклад як лідера, який зсіг порозумітись із американським президентом і просувати інтереси власної країни. Для Трампа персоналії важать багато
«Небажання Трампа залучати країну до зовнішніх зобов'язань відображає напрямок мислення, який присутній у зовнішній політиці США відтоді, як Джордж Вашингтон у своїй прощальній промові 1796 року застеріг проти постійних альянсів. До Другої світової війни США займалися зовнішніми справами лише епізодично. Після Другої світової екзистенційна загроза з боку СРСР привела США до Холодної війни. 50 років між 1941 і 1991 роками були найдовшим періодом тривалої зовнішньої активності в історії США», – вважає Каусікан.
Дипломат підкреслює, що Джо Байден ефективно продовжував політики Трампа в регіоні, але не винаходив чогось нового. Він радить наслідувати азійських колег і навчитися поводитись із Вашингтоном не як з наддержавою, що має необмежені ресурси, а як з «далеким балансером, який буде використовувати свої сили, щоб просувати насамперед американські інтереси».
Таким чином Каусікан констатує, що ліберальне мислення в зовнішній політиці йде у відставку разом із Джо Байденом.
Від ліберального порядку до світу вигідних угод
Політика Дональда Трампа за першої каденції стала шоком для традиційної міжнародної спільноти, оскільки відступила від ліберальних ідеалів, що домінували у зовнішній політиці США після 1945 року. Раві Агравал, головний редактор журналу Foreign Policy, пояснив, що у світі Трампа всі мають бути готовими платити та пропонувати вигідні США угоди.
Для Трампа, який є співавтором книги 1987 року «Мистецтво домовлятися», кожна угода має нульову суму, з чітким переможцем і переможеним, попри те, що бізнес передбачає вигоду для обидвох сторін. «Понад усе Трамп любить, щоб його вважали переможцем, навіть якщо він ним не є», – впевнений Агравал. До речі, часом звідси походить думка, що 47-й президент просто не зможе залишити Україну в гіршому положенні, ніж це зробив Байден.
Володимир Зеленський і Дональд Трамп під час їхньої зустрічі 27 вересня 2024-го. Усі дзвінки новообраному президенту США Володимир Олександрович називає вкрай успішними
Проте Європа вже готується до цього. Президент Європейського центрального банку Крістін Лагард запропонувала застосувати «стратегію чекової книжки», за якої ЄС збільшить закупівлі американських товарів. Так само Володимир Зеленський запропонував надати американським фірмам спеціальний доступ до рідкісних корисних копалин, щоб апелювати до менталітету Трампа, який дотримується принципу «послуга за послугу».
Як можна діяти з Трампом
Країни Азії вже продемонстрували, як можна підійти до Трампа. Існує досвід країн, які звертаються до членів його сім'ї, щоб зблизитися з самим президентом. Через шість місяців після того, як Джаред Кушнер (чоловік дочки Трампа) залишив Білий дім, його приватна інвестиційна компанія отримала $2 млрд від саудівського суверенного фонду.
А в листопаді 2017 року прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді розстелив червону доріжку, щоб привітати Іванку Трамп на місцевому бізнес-саміті. На ТБ країни, дружньому до уряду, з'явилися телесюжети з донькою Трампа, що викликали захоплення у глядачів.
«Роки правління Байдена – це лише проблиск на довшій лінії тренду Трампа «Америка понад усе». Вигравши популярне голосування, Трамп вважатиме, що він має вільний пропуск для реалізації того, що відповідає нахабним інтересам Вашингтона. Для більшої частини світу це не буде схоже на масштабну корекцію курсу. Натомість це підтвердить колективний інстинкт, що старий світовий порядок більше не відповідає своїм цілям», – підсумовує Раві Агравал.
Якою буде нова політика Трампа щодо росії
Трамп у путін під час переговорів у Осаці, Японія, в червні 2019 року. Тоді вони обговорювали ситуацію в Ірані, Сирії, Венесуелі і в Україні, а також тему контролю над озброєннями і двосторонні відносини
«Зменшуючи ризик прямої війни та стабілізуючи глобальну безпеку, США повинні збалансувати тверде стримування зі стратегічною дипломатією, щоб перетворити запекле суперництво на конкурентне співіснування», – головна теза Томаса Грема.
Він був старшим директором з питань росії в апараті Ради національної безпеки за часів Джорджа Буша-молодшого. З позиції республіканця та прихильника Дональда Трампа Грем розмірковує, якою буде політика його адміністрації в питаннях війни росії проти України.
На його думку, закінчення російсько-української війни є пріоритетом, але воно неможливе без врахування ширших питань європейської безпеки. При цьому спільним інтересом США та росії є уникнення ядерної війни.
США мають формувати нові рамки безпеки в Європі та інших регіонах Євразії, щоб зменшити ризик конфліктів. Санкції слід використовувати як важіль тиску, знімаючи їх лише у відповідь на конкретні поступки з боку росії. Але Грем виступає за відкритий діалог.
«США необхідно визнати, що росія залишатиметься ключовою опорою міжнародного порядку протягом десятиліть. Відповідно, метою має бути управління відносинами через твердий захист наших принципів і розумні компроміси для використання російської сили та амбіцій в американських цілях», – підсумовує Грем. Його слова збігаються з висловлюваннями багатьох трампівських номінантів на ключові посади в новій адміністрації.
Хто буде робити історію в адміністрації Трампа
Якось Барак Обама сказав, що до нього доходять лише проблеми, які пройшли через всю адміністрацію й не вирішились без його участі. Головними для України людьми в адміністрації Трампа мають стати:
- голова держдепу Марко Рубіо;
- міністр оборони Піт Гегсет;
- радник із національної безпеки Майк Волтц.
Потенційний голова дипломатії Марк Рубіо займає вкрай прагматичну позицію. Він вважає, що і росія, і Україна повинні піти на поступки, щоб припинити війну. При цьому головний суперник США – КНР.
«Ця війна має закінчитись. У цьому конфлікті росія ніяк не зможе захопити всю Україну. Українці дуже сміливі, воюють міцно, а країна занадто велика. Але також нереалістично вірити, що Україна зможе вигнати їх до кордонів, що були до початку вторгнення», – сказав Рубіо під час слухань у Сенаті 16 січня.
Марко Рубіо під час виступу в Сенаті також підняв питання чітких цілей війни й назвав це головною відмінністю його підходу від адміністрації Байдена
Потенційний міністр оборони США Гегсет на тих же слуханнях 14 січня сказав, що до закінчення війни має привести політичне рішення на рівні президента: «Він дуже чітко дав зрозуміти, що хоче покласти край цьому конфлікту. Ми б хотіли, щоб це було максимально вигідно для українців. Але цій війні потрібно покласти край».
Раніше в ефірі ABC потенційний радник із нацбезпеки Майк Волтц зауважив: «З точки зору президента Трампа, ви не можете укласти угоду, якщо у вас немає певних відносин і діалогу з іншою стороною. Ми обов'язково встановимо їх в найближчі місяці».
Принаймні за своєю риторикою представники Трампа не збираються «зливати» Україну. Хоч вони готові до переговорів і компромісів для росії, проте й частково транслюють рейганівський слоган «мир через силу», який час від часу повторює сам Дональд Трамп.
Також, попри посаду наймогутнішого президента на планеті, не варто бачити Трампа як єдину фігуру, в чиїх руках буде майбутнє України та світу. За задумом батьків-засновників США, президент діє в умовах суворого розподілу гілок влади. Його рішення постійно перевіряються Конгресом і судовою системою, які можуть заблокувати або суттєво змінити ці ініціативи.
До прикладу, той же президент Франції або прем’єр Британії мають значно більше можливостей для реалізації власних рішень, ніж президент США.